Питання для контролю знань. 1) Пояснити суть явища синерезису, Вказати на його прояви у живих організмах

1) Пояснити суть явища синерезису, вказати на його прояви у живих організмах.

2) Вказати особливості процесу дифузії у драглях.

Що таке періодичні структури?

3) Пояснити суть явища коацервації у розчинах ВМС.

Яке біологічне значення має комплексна коацервація?

4) Пояснити, чим за механізмом відрізняється висолювання біополімерів від коагуляції гідрофобних колоїдів розчинами електролітів.

5) Пояснити, на чому базується утворення ліотропних рядів йонів при висолюванні.

7. ЛІТЕРАТУРА.

1. Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія. –В: НОВА КНИГА, 2006,

с. 724-727.

2. Медицинская химия: учеб. / В.А. Калибабчук, Л.И. Грищенко, В.И. Галинская и др.; под ред. В.А. Калибабчук. – К.: Медицина, 2008.

3. Садовничая Л.П., Хухрянский В.Г., Цыганенко А.Я.

Биофизическая химия. -Київ: Вища школа, 1986.-С.248-251, 254-257.

4. Равич-Щербо М.И., Новиков В.В. Физическая и коллоидная химия.

-М.: Высшая школа, 1975. –С. 207-214, 229-235, 239-242.

1. ТЕМА. Аномальна в¢язкість розчинів ВМС. В¢язкість крові.

2. ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ. Розчини ВМС за характером текучості значною мірою відрізняються від розчинів низькомолекулярних сполук. Вони характеризуються аномальною в¢язкістю, яка залежить від концентрації, природи і форми молекул ВМС. Біологічні рідини, зокрема кров, що містять різні білкові молекули, також мають аномальний характер текучості. Співставлення реологічних властивостей крові у нормі та патології дозволяє одержати додаткову інформацію про перебіг і тяжкість захворювання. Знання закономірностей текучості ньютонівських та неньютонівських рідин дозволяє пояснити зв¢язок гіпертонії зі зменшенням радіусу капілярних судин, визначити ізоелектричну точку білка за залежністю в¢язкості його розчину від рН.

3. МЕТА. Сформувати уявлення про характер текучості рідин, аномальну в¢язкість розчинів ВМС та біологічних рідин, значення реологічних характеристик крові для діагностики та лікування.

Студент повинен знати:

- особливості ламінарного та турбулентного потоків рідини при текучості;

- особливості текучості розчинів ВМС;

- причини аномальної в¢язкості розчинів ВМС;

- залежність в¢язкості розчинів білків від рН;

- значення реологічних властивостей крові для медицини;

вміти:

- оцінювати взаємне співвідношення кількісних параметрів процесу текучості рідин за рівнянням Пуазейля.

4. ОРІЄНТОВНА КАРТКА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ.

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Ламінарний та турбулентний характер текучості рідини.	1.1. Характеристика ламінарного потоку рідини, що витікає. 1.2. Закони Ньютона та Паузейля для ньютонівських рідин. 1.3. Поняття про турбулентний режим витікання.
2. Поняття про в¢язкість рідин.	2.1. В¢язкість як міра сили внутрішнього опору (тертя) при витіканні рідин. 2.2. В¢язкість розведених розчинів ВМС.
3. Аномальна в¢язкість розчинів ВМС.	3.1. Поняття про орієнтаційний компонент аномальної в¢язкості розчинів ВМС. 3.2. Концентровані розчини ВМС та структурний компонент їх аномальної в¢язкості. 3.3. Характеристична в¢язкість розчинів полімерів та її використання для віскозиметричного визначення середніх молекулярних мас полімерів.
4. В¢язкість крові та біологічних рідин.	4.1. Вплив радіусу капілярних судин на нормальний потік крові та її тиск. 4.2. Характер витікання крові у залежності від виду пошкодження судин. 4.3. В¢язкість розчинів білка у залежності від рН.

5. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ.

1) Вибрати характеристику співвідношення швидкостей шарів рідини, що відповідає ламінарному режиму течії.

а) швидкість поступово зростає від стінок капіляра до центра;

б) для горизонтальних капілярів швидкість поступово збульшується зверху вниз, а для вертикальних швидкості однакові;

в) швидкість поступово зменшується від стінок капіляра до центра;

г) співвідношення швидкостей залежить від сили в¢язкого опору рідини.

2) Вказати, які рідини називаються ньютонівськими.

а) рідини, течія яких відповідає законам Ньютона та Пуазейля;

б) рідини з ламінарним режимом витікання;

в) рідини з турбулентним режимом витікання;

г) розчини високомолекулярних сполук.

3) Вказати причини, з яких при однаковій концентрації розведені розчини ВМС мають більшу в¢язкість, ніж розчини низькомолекулярних сполук.

а) високий ступінь структурованості розчинів ВМС;

б) велика молекулярна маса молекул ВМС;

в) висока гідрофільність молекул ВМС, їх взаємодія з молекулами розчинника;

г) здатність до драглювання та набухання.

4) Пояснити, чому зі збільшенням напруги зсуву в¢язкість розчинів ВМС може зменшуватися.

а) тому, що при цьому підвищується температура, і в¢язкість зменшується;

б) тому, що великі за розмірами молекули розриваються на окремі частини, і течія відбувається швидше;

в) тому, що руйнується внутрішня структура між молекулами ВМС, і в¢язкість зменшується;

г) тому, що довгі молекули ВМС починають орієнтуватися вздовж напрямку течії.

5) Вказати, як залежить в¢язкість розчинів білків від рН:

а) максимальна в¢язкість у розчинів з рН, що дорівнює ІЕТ;

б) мінімальну в¢язкість мають розчини, рН яких дорівнює ІЕТ;

в) мінімальну в¢язкість мають розчини з сильнокислим або сильнолужним середовищем, тому що за таких умов відбувається гідроліз пептидних зв¢язків;

г) певної залежності в¢язкості розчинів білків від рН немає.

ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ.

1) Правильна відповідь а).

При ламінарному режимі течії рідини шари рідини біля стінок капіляра мають меншу швидкість, а центральний шар потоку рухається з максимальною швидкістю. При турбулентному режимі такі співвідношення швидкостей шарів рідини порушуються, вони починають змішуватися і утворювати завихрення.

2) Правильні відповіді а) і б).

Рідини, течія яких відбувається у ламінарному режимі і підлягає законам Ньютона і Пуазейля, називаються ньютонівськими рідинами. Розчини ВМС переважно не є ньютонівськими. Біологічні рідини, і в першу чергу кров, також не підпорядковуються законам Ньютона та Пуазейля, їхня в¢язкість переважно залежить від напруги зсуву.

3) Правильні відповіді а) і в).

Для розчинів ВМС характерна сильна взаємодія молекул ВМС з молекулами розчинника, утворення асоціатів та легкоруйнівних структур.

Якщо розчинником є вода, то тільки молекули ВМС з високою гідрофільністю, наприклад білки, здатні утворювати розчини. Висока гідрофільність молекул ВМС зумовлює їх взаємодію з молекулами води з утворенням розвинених гідратних оболонок, тобто велика частка розчинника набуває певної “зв¢язаності” з молекулами розчиненої речовини. У концентрованих розчинах ВМС також спостерігається утворення молекулами ВМС внутрішніх просторових структур.

4) Правильні відповіді в) і г).

В¢язкість розчинів ВМС при збільшенні напруги зсуву може зменшуватися з двох основних причин. При невисоких концентраціях молекули ВМС, що мають анізометричну (орієнтовану в одному вимірі) будову, починають орієнтуватися у напрямку потоку, зменшуючи опір витікання. У розчинах ВМС високих концентрацій збільшення напруги зсуву призводить до руйнування внутрішніх просторових структур, утворених молекулами ВМС у стані спокою. В¢язкість при цьому також зменшується. Таким чином, аномальна в¢язкість розчинів ВМС складається з орієнтаційного та структурного компонентів.

5) Правильна відповідь б).

Якщо рН розчину білка дорівнює його ізоелектричній точці, то білкова молекула у такому розчині має глобулярну будову, опір течії буде мінімальним, а, значить, і в¢язкість такого розчину буде найменшою. При зменшенні або збільшенні рН в¢язкість розчинів білків зростає у зв¢язку зі зміною структури білкових макромолекул. За графіком залежності в¢язкості розчинів білка від рН можна встановити значення ІЕТ білкової молекули.

Дата добавления: 2015-05-24