Методичні поради. Готуючись до першого питання, необхідно відзначити, що офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови обслуговує сферу ділових стосунків та

Готуючись до першого питання, необхідно відзначити, що офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови обслуговує сферу ділових стосунків та відносин на офіційному рівні. Основним видом ділового мовлення є документ, що став засобом закріплення всілякими способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності і розумової діяльності людини. Документ має правове й господарське значення, може служити письмовим доказом, а також є джерелом різноманітних відомостей довідкового характеру. Сукупність взаємозв’язаних документів становить систему документації. Загальна властивість усіх документів полягає у тому, що вони є носіями інформації. Повноту інформації характеризує її обсяг, який має бути достатнім для прийняття рішення. Достовірність інформації визначається рівнем відповідності її змісту об’єктивному стану справ. Інформація має бути оперативною, щоб за час її передачі й обробки стан справ не змінився. Документ є носієм інформації. Документування інформації здійснюється згідно з відповідними законами і постановами органів державної влади, котрими визначається організація діловодства і стандартизація документів.

Друге питання передбачає вивчення історії становлення української ділової документації. У давньоруській державі з центром у Києві політико-правова думка ставила завдання утвердити у свідомості народу законне походження держави і правничої династії за договорами уповноважених сторін. У перших політичних трактатах формулювалося уявлення про правові форми реалізації влади і організації правосуддя:,,Слово про Закон і благодать” митрополита Іларіона та,,Моленіє” Даниїла Заточника. До правових пам’яток ХІ-ХІІ ст. належать договори Русі з Візантією,,,Руська правда”, у якій найповніше представлений рівень юридичного мислення у давньоруському суспільстві. Так, мова ділових документів Київської Русі стала основою старої української ділової мови. Безпосередні традиції староруської мови розвивалися у мові ділових паперів великого князівства Литовського. Визвольна війна 1648-1654 рр. принесла із собою чимало змін у ділову документацію правничої сфери.

Третє питанняпередбачає вивчення видів документів, їх класифікацію (за найменуванням, погодженням, місцем виникнення, призначенням, напрямом, формою, термінами виконання, ступенем гласності, стадіями створення, складністю, термінами зберігання, технікою відтворення). Сукупність процесів, що забезпечують документування інформації та організацію роботи зі службовими документами, називається діловодством.

При розкритті четвертого питання необхідно зазначити, що основним завданням працівника ділової сфери при оформленні документів є дотримання правильності, законності та порядку оформлення службових документів, що визначені Державним стандартом України 4163-2003,,Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів”, що діє з 1 вересня 2003 року і застосовується в усіх галузях держави.

У Державному стандарті зазначено:,,Реквізит – це обов’язковий елемент оформлення офіційного документа. Реквізити у документі розміщуються з урахуванням послідовності операцій його підготовки, оформлення і виконання. Кожному реквізиту, який містить постійну інформацію, відводиться суворо обмежений обсяг аркуша, достатній для розміщення максимальної кількості друкованих знаків”. Саме реквізити надають документові юридичної сили. Державний стандарт України має 32 реквізити.

У п’ятому питанні треба відзначити, що основною, вищою комунікативною одиницею писемного мовлення є текст, який містить сукупність речень, послідовно об’єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи. Структура тексту – це сукупність текстових компонентів, розміщених у певній послідовності. Текст документа може складатися з трьох логічно пов’язаних між собою частин: вступу, основної частини (доказу) і закінчення.

Розглядаючи шосте питання, треба пам’ятати, що характеристика – документ, у якому сформулювана громадська думка про особу, як члена колективу, дається оцінка ділових та моральних якостей працівника за підписами представників установи, закладу тощо. Широко використовуються такі види характеристик: характеристика, службова характеристика, характеристика­-відгук, характеристика –рекомендація, атестаційна характеристика. Правильно складена характеристика об’єднує чотири частини, логічно пов’язаних між собою. Перша частина – анкетні дані,що йдуть за назвою документа, де зазначається звання, прізвище, ім’я, ім’я по батькові (у родовому відмінку), рік народження, посада, національність, освіта, служба в органах, які прийнято писати у стовпчик від середини – праворуч. Друга частина –дані про трудову діяльність (для студентів – зазначають з якого часу навчаються, за якою спеціальністю, відомості про навчання). Третя частина – власне характеристика, де розглядається ставлення до роботи, підвищення професійного рівня, участь у громадському житті колективу, стосунки у трудовому колективі, з товаришами по службі, громадянами, заохочення (стягнення), відомості про урядові нагороди, участь у заходах тощо. Четверта частина – висновки та призначення характеристики.

Дата добавления: 2015-05-24