Методичні поради. Тема: Синтаксичні та пунктуаційні норми у професійному мовленні

Тема: Синтаксичні та пунктуаційні норми у професійному мовленні

ПЛАН 22-23

Мета: удосконалити знання про синтаксичні норми.

1. Порядок слів уреченні.

2. Координація присудка з підметом.

3. Складні випадки керування в ділових паперах.

4. Використання однорідних членів речення.

5. Використання складних речень у мові правників.

6. Положення.

Основна література: 1, 3-8.

Додаткова література: 2, 17, 21, 22.

Відповідаючи на перше питання, потрібно сказати, що синтаксичні норми – це норми, які регламентують вибір правильної синтаксичної конструкції, це своєрідні правила побудови словосполучення, речення, тексту. Порядком слів називається властиве тій чи іншій мові розташування членів речення у певній послідовності. Для української мови характерний вільний порядок слів. Існує прямий порядок слів і зворотний. При прямому порядку слів: 1) підмет передує присудкові:,, Суддя повинен провести ретельну підготовку справи до розгляду”; 2) узгоджене означення стоїть перед означуваним словом:,, Критична оцінка певних фактів, недоліків, що мали місце, критичні рецензії, що стосуються особи автора, не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральних збитків”; 3) додаток стоїть після слова, до якого стосується:,,Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог ”; 4) обставини залежно від значення і способів вираження можуть стояти перед словом, з яким вони пов’язані, й після нього:,,Спори підлягають розгляду в судах та/або арбітражних судах України або за домовленістю сторін у третейських судах. У тому числі й за кордоном”.

Непрямий порядок слів, або інверсія – це зміна звичайного розташування слів у реченні з метою виділення тих чи інших його членів. Непрямий порядок слів забороняється.

Розглядаючи друге питання, треба звернути увагу на правила узгодження підмета з присудком у ділових паперах. Так, якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю, то присудок ставиться в однині, але якщо числівник у підметі закінчується на два, три, чотири, присудок ставиться у множині. Підмет зі словами більшість, меншість, ряд, частина, багато, кілька в діловому стилі вимагає від присудка форми однини. Однорідні підмети із означенням вимагають від присудка однини. При підметі, вираженому займенниками хто, дехто, ніхто, ніщо та ін. присудок ставиться у формі однини тощо.

Досліджуючи третє питання, потрібно сказати, що керування – це такий тип підрядного зв’язку, згідно з яким головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми із прийменником чи без нього. Наприклад: доповісти керівництву, втратити пильність, написати заяву тощо. При дієсловах, які вимагають однакових відмінків від іменників, не вживається спільний додаток. Добираючи українські відповідники до російських, треба розрізняти мовні засоби: благо дарить (кого) – дякувати (кому).

В українській мові розрізняють такі види керування: дієслівне, іменне, прикметникове. Поясніть ці види.

У четвертому питанні треба зазначити про те, що у мовленні правників дуже часто виникає потреба в описі фактів або явищ із переліком їх особливостей чи обставин. Характеристика особи чи предмета, побудована на якійсь одній підставі, дає змогу деталізувати опис, конкретизувати дії. Такі слова у реченні виконують функцію однорідних членів. Наприклад:,, Права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави”. Існують правила побудови рядів однорідних членів речення: 1. Перелік ознак, явищ або фактів повинен бути здійснений на якійсь одній підставі (за віком, фізичними даними, метою та ін.). 2. Не можуть бути поєднані як однорідні члени видові та родові поняття: маузер, пістолет, зброя. 3. Обов’язкове підпорядкування однорідних членів узагальненому слову:,,Змагання відбулося з таких видів спорту: стрільби з лука, бігу на сто метрів, плавання”. Якщо ряд однорідних членів логічно вичерпаний, то в кінці ряду перед останнім словом повинен стояти сполучник.

Аналізуючи п’яте питання, потрібно зазначити про те, що складні речення вживаються у різних жанрах функціональних стилів. Однак частотність їх використання в усному і писемному мовленні неоднакова. Так, у розмовному мовленні виникає потреба послуговуватися простим реченням ускладненого типу, оскільки прості конструкції легко формуються і легко сприймаються. У писемному мовленні, де виникає потреба передавати складніші думки через причино-наслідкові зв’язки, належну аргументацію, доречними є складні конструкції: складносурядні, складнопідрядні, безсполучникові, складні речення змішаного типу. В офіційно-діловому стилі найуживаніші складнопідрядні речення, за допомогою яких передаються найрізноманітніші зв’язки і відношення. Наприклад:,, Особа вважається невинною у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку”.

У шостому питанні потрібно дати визначення такому документу як положення. Положення – це правовий акт, що визначає основні правила організації і діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств, що їм підпорядковані. Існують положення типові та індивідуальні.

Типові положення розробляються для системи установ та підприємств вищим органом управління, індивідуальні – на підставі типових положень, які затверджуються керівником установи, закладу, організації. Положення про установу затверджується розпорядчим документом вищої організації. Положення містить такі розділи: загальну частину (преамбулу); основні функції (що треба робити для виконання поставлених завдань); права; порядок утворення й організація праці.

Положення підписує керівник організації і затверджує вища за підпорядкуванням організація.

Дата добавления: 2015-05-24