Порядок виконання роботи. 1 страница

С.

2. Хрестоматія з історії держави і права України / В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин,

О.Д.Святоцький. – К.: Ін-Юре, 1997. – 450с.

3. Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України / Упор. Г.О.Радов,

І.І.Резнік. – К.: ВД «Говард Пресс», 1998. – Т.1. – Ч.1. - 414с.

4. Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України / Упор. Г.О.Радов,

І.І.Резнік. – К.: ВД «Говард Пресс», 1998. – Т.1. – Ч.2. - 402с.

1. Оксфордська історія в’язниць: практика покарання в західному суспільстві / за

ред. Норвала Морріса та Девіда Дж. Ротмена: пер. З англ. – К.: «Всесвіт», 2009. – 560 с.

1. Ягунов Д.В. Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні

проблеми та перспективи реформування: монографія / Д.В. Ягунов; Державна пенітенціарна служба України. – 4-те вид., перероб. та доп. – Одеса: Фенікс, 2011. – 446 с.

Тема 3. Джерела та суб’єкти формування пенітенціарної політики в Україні, їх

компетенція. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими

державними та громадськими утвореннями.

Питання для самостійної роботи:

1. Взаємодія із територіальними органами міліції.
2. Взаємодія із громадськістю.
3. Взаємодія органів і установ виконання покарань з органами слідства.

Методичні рекомендації для підготовки до теми:

Діяльність суду, державних органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, органів і установ виконання покарань нерозривно пов’язана між собою. Цей взаємозв’язок, незважаючи на різноманітність правових підстав, форм і методів їх діяльності, обумовлюється покладеним на них завданнями боротьби зі злочинністю. Успішна робота кожного із вказаних державних органів – необхідна передумова ефективного виконання завдань іншими ланками цієї системи. Вони повинні взаємодіяти на всіх етапах боротьби зі злочинністю і, зокрема, у разі виконання покарання та в період після звільнення.

Характер взаємодії з кожним із них має свою специфіку. Вона обумовлюється загальним рівнем економічного і політичного розвитку суспільства, особливостями того чи іншого етапу боротьби зі злочинністю, місцем і роллю даного органу в боротьбі з нею, їх правовою регламентацією і умовами діяльності, специфікою покладених на них завдань.

§ Взаємодія із судовими органами

Зокрема, стаття 154 КВК визначаєпорядок дострокового звільнення від відбування покарання.

1. Амністія застосовується до засуджених судами України, незалежно від місця відбування ними покарання.

2. Помилування за відповідним клопотанням подається у порядку, встановленому законодавством. Вирішує питання про помилування Президент України.

3. Умовно-дострокове звільнення (ст. 81, 82 КК) або заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, орган або установа виконання покарань надсилає подання до суду.

4. Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок психічної хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань.

5. Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок іншої тяжкої хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. У поданні вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання.

6. У разі визнання інвалідом першої або другої групи особи, засудженої до громадських робіт або обмеження волі, орган чи установа виконання покарань надсилає подання до суду про його дострокове звільнення від відбування покарання.

7. У разі відмови суду щодо УДЗ або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

8. Особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням або в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, якщо вони були направлені у місця обмеження волі або позбавлення волі, можуть бути знову подані до УДЗ або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про направлення у місця обмеження волі або позбавлення волі.

9. У випадку встановлення вагітності у жінки, засудженої до громадських чи виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція надсилає до суду подання про її дострокове звільнення від відбування покарання.

10. Засуджені до обмеження волі або позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім’ю або родичів, можуть бути за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільнені судом від відбування покарання в межах строку у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини кримінально-виконавча інспекція направляє до суду подання про звільнення її від відбування покарання або заміну його більш м’яким покаранням чи направлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком.

Суд також може сприяти органам виконання покарання в усуненні недоліків в їх роботі при розгляді кримінальних справ з обвинувачення в нових злочинах осіб, звільнених від покарання. В процесі судового розслідування часто виявляються такі факти, як необґрунтоване подання до умовно-до­строкового звільнення засуджених, які в процесі відбування покарання характеризувались негативно, і ряд інших причин та умов, що сприяли вчиненню звільненими нових злочинів. Виявляючи їх у ході судового розгляду, суд може окремою ухвалою на адресу установи чи органу виконання покарання сприяти усуненню цих недоліків.

§ Взаємодія із територіальними органами міліції

Не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання (стаття 156) адміністрація установи виконання покарань через територіальні органи внутрішніх справ і центри зайнятості населення вживає заходів до трудового і побутового влаштування засудженого за обраним ним місцем проживання.

Стаття 158 встановлює порядок адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі за постановою судді в порядку, передбаченому статтею 5 цього ж Закону.

Постанова судді про встановлення або припинення адміністративного нагляду надсилається судом начальнику колонії.

Адміністрація колонії (стаття 159)надсилає постанову судді для виконання органу внутрішніх справ за вибраним піднаглядним місцем проживання в день його звільнення.

Проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженими (стаття 163), звільненими від відбування покарання з випробуванням, за місцем проживання покладається на органи внутрішніх справ. До цієї роботи можуть залучатися працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Контроль (стаття 164) за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням здійснює кримінально-виконавча інспекція веде персональний облік засуджених протягом іспитового строку, спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями проводить індивідуально-профілактичну роботу із засудженими та контролює додержання ними громадського порядку і виконання обов’язків, покладених на них судом; направляє подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з’явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких не відоме, та передає матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених.

§ Взаємодія із громадськістю

За особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання встановлюється контроль громадських організацій і трудових колективів, з цими особами проводиться виховна робота з метою закріплення результатів виправлення і ресоціалізації (стаття 160).

Стаття 161 вміщує положення про те, що громадський контроль за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, а також виховна робота з ними організовуються спостережними комісіями і здійснюються громадськими організаціями та трудовими колективами за місцем роботи або навчання і за місцем проживання цих осіб.

Спостережні комісії, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді, а також громадські організації і трудові колективи можуть виділяти своїх представників та доручати їм за їхньою згодою систематичне проведення виховної роботи і здійснення контролю за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання.

Громадські вихователі неповнолітніх та інші особи, яким доручено проводити з умовно-достроково звільненими від відбування покарання виховну роботу, контролюють їхнє ставлення до праці, навчання і поведінку в побуті, надають їм необхідну допомогу.

У разі систематичного порушення громадського порядку (ст. 162) особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин чи була засуджена два рази до позбавлення волі за умисні злочини й умовно-достроково звільнена від відбування покарання, трудовий колектив або громадська організація можуть порушити клопотання перед органом внутрішніх справ про встановлення за нею адміністративного нагляду.

§ Взаємодія органів і установ виконання покарань з органами слідства

Розслідування злочинів, виявлення винних осіб і виконання кримінального покарання є, на перший погляд, два мало пов’язаних етапи боротьби зі злочинністю. Однак, у практичній діяльності органи дізнання і слідства, органи і установи виконання покарань тісно пов’язані між собою і активно сприяють один одному у виконанні ними своїх завдань.

На органи слідства покладено не лише розкриття злочинів, але й встановлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню, а також вжиття заходів щодо усунення таких причин і умов. Розслідуючи злочини, слідчий може виявити недоліки в діяльності УВП, внести припис про їх усунення. Приписи слідчого на адресу началь­ника УВП сприяють покращанню роботи установи, зміцнен­ню дисципліни серед засуджених.

Органи слідства надають допомогу органам і установам виконання покарань у вивченні особи засуджених. Особливо це значимо для організації виховної роботи з неповнолітніми засудженими. Дані, що містяться в особовій справі засудже­ного при надходженні його до виховної колонії, міс­тять недостатньо інформації. В справі є копія вироку, анкета заарештованого і деякі інші дані. В ній відсутні такі відомості, що їх часто встановлює слідчий, і які потрібні для вихователя: щодо причин і умов, які сприяли вчиненню злочину; ролі не­повнолітнього засудженого в його вчиненні; минулої злочин­ної діяльності; даних, що характеризують поведінку засудже­ного до арешту в побуті, на виробництві і т. ін. Надання слідчим таких відомостей шляхом направлення письмових інформацій, консультування персоналу ко­лонії створює передумови для ефективної виховної роботи із засудженими.

У разі вчинення звільненими від покарання чи тими, хто відбуває його нового злочину адміністрація колонії сприяє органам слідства у вивченні особи звинувачуваного, подаючи на нього загальну характеристику та копії інших матеріалів із йо­го особової справи.

В УВП можуть відбувати покарання особи, які приховали від органів слідства і суду інші вчинені ними злочини. Вияв­лення їх - важливе завдання як органів слідства, так і адміністрації місць позбавлення волі. На основі цього загального завдання виникла й інша форма їх взаємодії - робота серед засуджених в напрямку їх добровільної явки з повинною.

Література:

1. Законодавчі і інші нормативні акти України:

1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-IV. – Харків: ФОП Співак Т.К., 2010. – 48 с.

2. Кримінально – виконавчий кодекс України: текст відповідає офіц. станом на 1 січня 2011 р. – К.: Національний книжковий проект, 2011. – 80 с.

3. Кримінальний Кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 11 квіт. 2011.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. – 208 с.- (Кодекси України).

4. Кримінально-процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 верес. 2009 р.: (ВІДПОВІДАЄ ОФІЦ. ТЕКСТУ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 200 с. – (Кодекси України).

5. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/114-91-п

6. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 01.12.1994 р. №264/94 – ВР / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.

7. Про застосування амністії в Україні: Закон України від 01.10.1996 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%E2%F0

8. Про Державну кримінально –виконавчу службу України: Закон України від 23.06.2005 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2713-15

8. Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України від 17.03.2011 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-main.cgi?nreg=3160-17

9. Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.2004 р.

№429: [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=429-2004-%EF

10. Про створення Державного департаменту України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 22.04.1998 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=344%2F98

11. Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 31.07.1998 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=827%2F98

12. Про положення про порядок здійснення помилування: Указ Президента України від 16.09.2010 року № 902\2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.president.gov.ua/documents/12304.html

13. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 09.12.2010 року №1085/201. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.president.gov.ua/documents/12584.html

14. Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України: Указ Президента України від 06.04.2011 року №394/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=394%2F2011.

15. Про концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні: Указ Президента України від 24.05.2011 року № 597\2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.president.gov.ua/documents/13600.html

16. Про затвердження Інструкції про організацію адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.11.2003 р. № 1303\203.

17. Про затвердження Положення про педагогічну раду виховної колонії та типового положення про батьківський комітет при виховній колонії: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.01.2004 р. № 20.

18. Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах: Наказ Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 14.06.2006 р. №1983\388\452\221\556\596\106.

19. Про затвердження Положення про порядок надання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 30.05.2007 р. № 134.

20. Про затвердження Порядку взаємодії кримінально-виконавчої інспекції і центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо забезпечення соціального супроводу, контролю за поведінкою дітей та молоді, які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, звільнені від відбування покарання з випробуванням та умовно-достроково: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 28.10.2008 р. № 288\4322.

21. Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і установ виконання покарань щодо забезпечення соціального обслуговування дітей та молоді, які звільняються з установ виконання покарань: Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.09.2010 р. № 3368\359.

22. Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства Юстиції України «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціального патронажу звільнених осіб» від 07 листопада 2011 року №429/831/769/3279/5.

23. Наказ Міністерства Юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України, «Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» від 28 березня 2012 року №478/5/180/375/212/*258.

24. Наказ Міністерства Юстиції України «Про затвердження Типового положення про установу з надання безоплатної первинної правової допомоги» від 28 березня 2012 року №483/5.

25. Про затвердження Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів по контролю за виконанням судових рішень: Наказ Міністерства Юстиції України від 08.06.2012 року № 847/5.

2. Навчальна література.

1. Стручков. Курс исправительно-трудового права. Проблемы общей части. Учебник. М.1984.

2. Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. Українсько – Американське бюро захисту прав людини, Амстердам – Київ – 1996.

3. Пенітенціарна ідея. Радов Г.О. Киів –1998.

4. Уголовно-исполнительное право. Учебник для юридических вузов. Издание 2. Под ред. Проф. В.И. Селиверстова, М.: Юриспруденция, 2000.

5. О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець “Курс кримінально-виконавчого права України: Загальна та Особлива частини.” Навчальний посібник. – К.: Юринком Інтер, 2000.

6. Кримінально-виконавче право України: Навч. Посібник / За ред.. проф.. А.Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 624 с.

7. О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець та інші “Кримінально-виконавче право України” Навчальний посібник. – К.: Юринком Інтер, 2002.

8. Кримінально-виконавче право України: Підручник/ За ред. докт. О.М. Джужи ­:К.:

«Атіка», 2010.

3. Допоміжна література.

1. Александр Букалов. Общественность и развитие альтернатив в Украине.// Соціальна робота. № 1, 2002.

2. Вербенський М. Г. Застосування покарань не пов’язаних з позбавленням волі //Соціальна політика і соціальна робота. - № 1(9). - 2003. – С.3-5.

Тема 4. Роль і місце персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України у реалізації пенітенціарної політики України.

Питання для самостійної роботи:

1. Усунення недоліків в діяльності кримінально – виконавчої системи, які негативно впливають на імідж Державної кримінально – виконавчої служби України.
2. Історичний досвід та наступництво традицій пенітенціарної системи. Подолання стереотипів масової свідомості.
3. Консолідуюча ідеологія, корпоративні цінності Державної кримінально – виконавчої служби України.
4. Виховний процес в Державній кримінально – виконавчій службі України, як основа формування працівника ДКВС нового, сучасного стандарту. Створення привабливого образу сучасного працівника пенітенціарної системи.
5. Зв’язок з громадськістю, засобами масової інформації і церквою.

Методичні рекомендації для підготовки до теми:

1. Усунення недоліків в діяльності кримінально-виконавчої системи, які негативно впливають на імідж ДКВС України.

Ø Усунення підґрунтя корупції в ДКВС.

Ø Запобігання злочинам серед особового складу, звільнення від “перевертнів”.

Ø Забезпечення законності та професіоналізму в діях особового складу.

Ø Зміцнення дисципліни в ДКВС.

Ø Врегулювання проблеми негативного громадського резонансу щодо “заробітчанства” в ДКВС, використання спонсорських коштів тощо.

Ø Усунення протекціонізму в кадровій роботі, введення конкурсної системи на заміщення вакантних посад.

Ø Усунення психологічних стресів в роботі (службові перевантаження, бюрократизм, чинопоклонництво, матеріальні та соціальні проблеми).

Ø Забезпечення мотивації до сумлінної служби.

Ø Вироблення нових критеріїв оцінки ефективності роботи працівника пенітенціарної системи.

2. Історичний досвід та наступництво традицій пенітенціарної системи.

Подолання стереотипів масової свідомості.

Ø Організувати вивчення історичного шляху української пенітенціарної системи відповідними фахівцями. Донести результати цих досліджень до широкої громадськості.

Ø Активізувати дослідження архівів з метою пошуку та висвітлення досвіду, здобутків найкращих працівників минулого і побудувати відповідну історичну вертикаль до сьогоднішньої роботи міліції.

Ø Дистанціюватися від Народного комісаріату внутрішніх справ, радянської каральної машини шляхом активної участі в розвінчуванні злочинів, що скоювалися в умовах сталінізму, комуністичного диктату.

Ø Розробити додаткові заходи (у тому числі із залученням громадськості), спрямовані на вшанування пам’яті загиблих працівників. Всебічно підтримувати ініціативи щодо створення меморіалів, музеїв, тематичних Інтернет-сторінок, випуск відповідної поліграфічної продукції, проведення масових заходів, телемарафонів, зустрічей тощо.

Ø Пропагувати династії пенітенціаріїв, акцентуючи увагу на позитивних мотивах, які спонукали представників молодого покоління обрати професію батьків.

3. Консолідуюча ідеологія, корпоративні цінності ДКВС.

Ø Створити відповідний моральний клімат для внутрішньої консолідації працівників ДКВС.

Ø Виробити систему корпоративних цінностей та етики працівників.

Ø Створити мотивації для працівників щодо зміцнення авторитету пенітенціарної системи та престижу своєї професії.

Ø Підвищити морально-етичні вимоги до кандидатів на службу в ДКВС та навчання у закладах освіти ДКВС.

Ø Виробити критерії самоповаги для кожної категорії працівників ДКВС (курсантів, рядових, сержантського складу, офіцерів і т.д.).

4. Виховний процес в ДКВС, як основа формування працівника ДКВС нового, сучасного стандарту. Створення привабливого образу сучасного працівника пенітенціарної системи.

Ø Удосконалити систему занять, співбесід з працівниками, у тому числі керівним складом, з метою підвищення їх загальної, мовної культури, світогляду, покращення зовнішнього вигляду, поведінки, формування навичок публічних виступів, спілкування з громадянами, журналістами, вивчення практичних основ діяльності засобів масової інформації. Відповідно скорегувати навчальні плани в учбових закладах ДКВС. Залучати з цією метою висококласних фахівців.

Ø Створити при факультетах та відділеннях журналістики вищих навчальних закладів постійно діючі Центри підготовки творчих і технічних працівників для прес-служб ДКВС.

Ø Проводити щорічні конкурси “Кращий за професією” серед курсантів старших курсів Навчальних закладів ДКВС працівників.

Ø Проводити в навчальних закладах ДКВС щорічні дні відкритих дверей та здійснювати відповідну інформаційно-рекламну кампанію з метою привернення уваги громадян до цих заходів.

Ø Налагодити різні форми контактів між відомчими та цивільними навчальними закладами, у тому числі регулярні змагання між спортивними командами, спільні вечори відпочинку, дискотеки тощо.

Ø Проводити спортивні змагання між командами працівників ДКВС та представників інших професійних груп (журналістів, студентів тощо).

Ø Сприяти створенню при Центрах культури та мистецтв, Будинках культури (клубах) ДКВС, у вищих навчальних закладах власних команд КВН, організувати їх змагання, підготовку найкращих команд до участі в аналогічних змаганнях з командами інших правоохоронних органів, командами-учасницями Української ліги КВН тощо.

Ø Розробити та реалізувати Програму комп’ютеризації ДКВС. Встановити єдиний стандарт комп’ютерної грамотності працівника ДКВС.

Ø При підбитті підсумків діяльності органів та установ на місцях, звітах та атестації працівників враховувати громадську думку

Ø Щорічно проводити робочі атестації особового складу.

Ø Здійснити заходи, спрямовані на закріплення в масовій свідомості позитивних стереотипів щодо зовнішнього вигляду, мовної культури працівників міліції, їх ставлення до громадян. З цією метою підвищити вимоги до зовнішніх даних (зріст, статура, фізична підготовка, “презентабельність” тощо) працівників служб, які найчастіше контактують з громадянами.

5.Звязок з громадськістю.

Ø Забезпечити постійний моніторинг громадської думки щодо органів і установ, служб, підрозділів, діяльність яких викликає найбільше нарікань громадян, та негативних рис, які виявляють працівники міліції під час спілкування з громадянами. Використовувати різні форми цієї роботи – анонімне анкетування, інтерактивне опитування через Інтернет, відеозйомку тощо. Налагодити постійну співпрацю з професійними соціологічними службами. На підставі результатів вивчення громадської думки приймати відповідні управлінські рішення, визначати конкретні заходи з метою усунення виявлених недоліків, оприлюднювати їх через засоби масової інформації.

Ø Створити систему “телефонів довіри”, “поштових скриньок”, громадських приймалень, через які громадяни зможуть надавати інформацію про всі негативні факти в діяльності ДКВС, висловлювати пропозиції щодо усунення недоліків та вирішення проблем. Практикувати обов’язкове оприлюднення результатів реагування ДКВС на повідомлення та звернення громадян шляхом розміщення відповідних матеріалів у ЗМІ, на інформаційних

Ø Постійно вивчати причини повторних скарг та звернень громадян до ДКВС та вживати заходів щодо усунення недоліків у цій роботі.

Ø Встановити систему громадських рекомендацій кандидатів на службу в ДКВС (трудових колективів, територіальних громад тощо).

Ø Відбирати кандидатів на будь-які посади в ДКВС з урахуванням їх рівня культури, життєвих цінностей, світоглядних орієнтирів, особливостей характеру тощо.

Дата добавления: 2015-05-24