КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Завершення обговорення 2 страница
Більшість викладачів читає багато лекцій - незалежно від того, подобається це їм чи ні. Читання лекцій, як і більшість інших видів викладання, є поєднанням мистецтва та професійних навичок. Воно відкриває широкі можливості творчого самовираження та демонстрації власної обдарованості. Будучи навіть не дуже талановитим від природи лектором, можна досягти успіху, старанно готуючись і весь час відпрацьовуючи стиль викладу, що водночас спонукає до знань студентів. РОЗДІЛ 5 СТУДЕНТСЬКІ ДОСЛІДНИЦЬКІ РОБОТИ Дослідницькі самостійні роботи дуже часто є частиною навчального процесу, яку студенти добре запам'ятовують і від якої отримують найбільшу користь. Вони зазвичай охоче виконують ці роботи. Існує чимало курсів і навіть окремих дисциплін, де індивідуальні завдання не практикуються або вважаються недоцільними. В окремих курсах самостійним роботам має відводитися істотне, а подекуди й найголовніше місце в навчальному плані. Зрозуміло, що ця робота має так само чітко й обдумано плануватися, як і інші аспекти викладання. Несерйозний підхід до цієї роботи негативно позначиться на студентах і додасть головного болю викладачу, коли наприкінці семестру до нього натовпами ходитимуть спантеличені студенти, які в останню мить шукатимуть матеріали зі своєї теми, і коли він перевірятимете купи нудних рефератів. До речі, недбале керівництво студентами, які беруться за важкі, а подеколи й невідомі теми, може спонукати їх до плагіату. Але якщо це керівництво вміло поєднати з курсом, студентська робота стане його логічним продовженням, прищепивши практичні навички та любов до предмета. Головне те, що вона допоможе студентам у самостійних пошуках і навчить цінувати власну працю.
1. ВИДИ ПРОЕКТІВ Включаючи студентські індивідуальні чи групові роботи до курсу, викладач повинен подумати, як вони доповнюватимуть увесь навчальний процес. Іншими словами, мають реферати студентів стосуватися тих тем, які не будуть висвітлюватися, або тих, які будуть детально висвітленими. Обидва підходи мають свої переваги. Власне дослідницький проект - це робота, в якій студенти аналізують статті та матеріали, з якими не мають можливості ознайомитися на заняттях. Це дійсно самостійний вид навчання, бо тут робиться наголос не на написанні реферату, а передовсім на визначенні й розкритті теми. Водночас це один із найважчих моментів у самостійній роботі, і деякі студенти його просто бояться. Допоміжний проект тісно пов'язаний із головними аспектами курсу, може спонукати студентів до колективних обговорень, сприяє глибшому розумінню матеріалу; проект дозволяє студентам розвивати теми, з якими вони мали нагоду ознайомитися на занятті, дає можливість викладачу чітко визначити, який аналіз чи літературу рекомендувати студентам, усуває потребу визначення теми. Хоча водночас такий підхід робить студентську працю менш змістовною, позбавляє студентів можливості аналізувати цікавий для них матеріал, не охоплений курсом, тим самим спростовуючи претендування проекта на оригінальність. Вибирати між цими двома методами не завжди доцільно, тому варто залишити це на розсуд студентів. Вони зможуть вибирати між написанням роботи із запропонованого переліку тем, які тісно пов'язані з рештою курсу, та розробкою власної теми. Студенти, яких лякає необхідність обирати власну тему, тяжітимуть до тем, що висвітлювалися в курсі. Впевненіші в собі або ті, які мають глибші знання, зупинятимуться на менш досліджених темах. 2. КЕРІВНИЦТВО САМОСТІЙНИМИ СТУДЕНТСЬКИМИ РОЗРОБКАМИ
Студентам, які обрали написання роботи на традиційні теми, слід пояснити кілька очевидних нюансів. Одним із них є відмінність між "предметом" (колом інтересів) та "темою" (чимось конкретним і досить змістовним, що розглядається в межах часу та доступних джерел). Щоб студента належним чином могли написати свою роботу, слід рекомендувати їм відповідні джерела. На початку роботи студенти повинні ретельно вивчити рекомендовані джерела, щоб знати, про що писати. Якщо таких джерел немає (або вони важкодоступні), треба переглянути або повністю змінити тему. Студентам також слід пояснити, що самостійне дослідження не є простим переказом, а потребує висновків. Вони повинні вміти використовувати літературу, обґрунтовувати свої твердження, викладати думки чітко, логічно, грамотно; усвідомлювати, що таке плагіат і чому йому немає місця в дослідницькій роботі. Одним із шляхів допомоги студентам у написанні самостійної роботи з обраної теми є вимога подати заздалегідь стислий план роботи. Це змусить студентів почати обмірковувати свої теми, а також дасть їм і викладачу можливість побачити, чого варті їхні думки у письмовому викладі. Плани можна повернути з коментарями чи зауваженнями, призначити зустріч і все обговорити або винести кожну з робіт на обговорення аудиторії. Студенти найбільше потребуватимуть допомоги у пошуку літератури. У деяких випадках це зробити непросто, оскільки студенти, які самостійно обрали теми робіт, дуже часто знаходять матеріали, про які викладач знає мало або взагалі нічого і не знає. Немає сенсу як приховувати це від них, так і пропонувати відмовитися від мало знайомої теми. Навіть не знаючи достатньо про специфічні джерела, слід вміти дати окремі загальні настанови щодо їхньої класифікації: з якими пошуковими системами працювати; які другорядні праці можуть стати в нагоді; до яких бібліотек звертатися за матеріалом. Якщо студент пише на тему, з якою викладач добре обізнаний, не варто давати багато порад, аби не зашкодити самостійному дослідженню. 3. ІНШІ ВИДИ ПИСЬМОВИХ РОБІТ Окрім повноцінних самостійних досліджень, існують інші види письмових робіт з подібними цілями. Зокрема, це робота з першоджерелами, яка навчить студентів аналізувати письмові та візуальні матеріали. Викладач може запропонувати студентам обрати (самостійно або з його допомогою) один або кілька текстів для детального аналізу; заохотити їх підкріплювати свої думки ілюстраціями з конспектів, додатково прочитаних текстів та інших джерел.
Іншим видом письмових робіт є рецензія. її написання дозволяє студентам обрати важливу наукову працю (або навіть групу праць) і дати їй свою оцінку. Студентам можна запропонувати не користуватися іншими джерелами, а лише текстом. Або, навпаки, порадити їм ознайомитися з іншими рецензіями з наукових журналів. Певною мірою це є одним із найлегших завдань, і якщо студенти матимуть загальне уявлення про сприйняття рецензованої праці, це надихне їх на зіставлення думок. Така робота допоможе привчити студентів до наукової роботи та критицизму, зніме "завісу таємничості" з наукової діяльності й поглибить інтерес до досліджень. Окрім робіт із першоджерелами та написання рецензій, можна використати такі види письмових робіт, як стислі нотатки, особисті щоденники, усні інтерв'ю. Стислі нотатки з окремих предметів є дуже ефективним навчальним засобом. Вони, зокрема, корисні у процесі підготовки аудиторних дискусій та рольових ігор. Обговорюючи в аудиторії певне дискусійне питання, можна заохотити студентів писати стислі заготовки з викладом власної позиції стосовно тієї чи іншої проблеми. Не вимагаючи розвивати оригінальні виклади, слід дозволити студентам зосередитися на побудові переконливих доказів із логічними твердженнями, процитованими з оригіналу. Пізніше студенти зможуть застосовувати здобуті навички, працюючи над іншими роботами, які потребують більш творчого підходу. Особисті щоденники (їх ще називають "читацькі нотатки") містять зауваження про прочитаний матеріал чи про інші роботи з курсу, які студент виконував протягом навчання. Періодично нотатки слід збирати для перевірки, аби переконатися в тому, що їх ведуть належним чином, і, можливо, виставляти формальні оцінки. Такі роботи змушують студентів вчитися письмово оформлювати свої зауваження і думки і, в ідеалі, серйозно замислюватися над тим, що вони вивчають. З метою закріплення цих навичок можна запропонувати студентам нотувати свої враження від лекції та конспектувати прочитане.
Усні інтерв'ю можуть бути цікавими на заняттях з різних дисциплін. Але тут важливо пересвідчитися, що студенти добре до них підготувалися. Викладач повинен продемонструвати техніку інтерв'ювання, розпитуючи когось зі студентів, або запропонувати опитати один одного під час заняття; порадити студентам не робити інтерв'ю центральною темою роботи - воно є лише джерелом, а не об'єктом дослідження; рекомендувати спочатку розробити план, який ґрунтується на допоміжних дослідженнях, а вже потім опрацьовувати інформацію, отриману з власних інтерв'ю; запропонувати студентам порівняти різні типи використаних джерел. Немає такого виду роботи, який був би ідеальним у всіх ситуаціях. Обираючи один чи декілька, найпридатніших для конкретної ситуації, видів роботи, слід зважати на те, які навички студентів необхідно розвинути, що спонукатиме їх до подальших досліджень, який тип роботи зможе стимулювати, а не загальмувати їхнє фахове зростання, що дасть змогу найкраще збагнути зміст та характер курсу. 4. КІЛЬКІСТЬ СТУДЕНТСЬКИХ РОБІТ Плануючи курс, потрібно визначити не лише види студентських робіт, але і їх кількість. Це залежить від місця, яке відводиться у курсі письмовим роботам та дослідженням, і від загального навчального навантаження студентів. Якщо запланувати одну велику письмову роботу, це допоможе ефективніше контролювати її написання на різних етапах від схематичного плану до завершення. Для студентів така робота буде кориснішою, ніж багато малих письмових робіт. Хоча слабші студенти в цьому випадку можуть згаяти час і схаменутися надто пізно. Встановлення кількості письмових робіт дозволить студентам зосередитись і краще підготуватися до запланованих видів роботи та обговорень. Звичайно, існують й інші можливості. Наприклад, можна запропонувати невелику роботу на початку семестру і більшу наприкінці його. Призначення малої письмової роботи на перші тижні занять має свої переваги: воно мобілізує студентів із самого початку, викладач відразу оцінює можливості студентів і з'ясує, якої саме допомоги вони потребують. Якщо все правильно спланувати, студенти вже па першому етапі зрозуміють, що від них вимагатиметься, коли йтиметься про написання більших робіт у майбутньому. Наприклад, якщо вирішено запропонувати студентам невелику попередню розвідку, яка передуватиме серйознішому дослідженню, можна дати їм для аналізу кілька нескладних текстів. 5. ОФОРМЛЕННЯ ТА СТРОКИ ВИКОНАННЯ ПИСЬМОВИХ РОБІТ Залежно від того, який вид робіт заплановано, викладач повинен дати студентам настанови щодо того, чого він від них очікує; із самого початку чітко окреслити вимоги і дбати, щоб студенти ставилися до них серйозі ю. Практичні студенти одразу поцікавляться обсягом роботи, її форматом, термінами подання, критеріями оцінки. На ці запитаний нескладно відповісти, якщо обміркувати їх заздалегідь. Обсяг запланованої письмової роботи залежить від кількох факторів: кількості передбачених письмових робіт, складності теми, здібностей студентів, типу робіт (чи роботи), які пропонується написати, а також вимог навчального закладу. Щоб отримати змістовну роботу, варто вимагати не менше десяти сторінок, а, подеколи, залежно від курсу та студентів, і двадцяти п'яти. Звісно, написання об'ємнішої роботи залишить студентам менше часу на виконання інших видів робіт. Тому не варто вимагати роботи на двадцять і більше сторінок, якщо це не передбачено курсом. Обсяг інших робіт може коливатися від однієї-двох сторінок до десяти-п'ятнадцяти. Інформацію про обсяг робіт студенти мають отримати на початку семестру. Студентам обов'язково необхідно повідомити, який вимагається формат (можна запропонувати друкувати роботи з подвійним інтервалом); які посилання вони повинні робити (підрядкові, кінцеві); чи потрібно додавати список використаної літератури; чи треба писати план або зміст на початку чи наприкінці роботи. Такі вимоги, звичайно, потребують пояснень, іноді розгорнутих, із наведенням прикладів. Слід ретельно обміркувати терміни подання студентами завершених робіт, враховуючи розклад екзаменів та інших заходів у навчальному закладі та одразу чітко пояснити, які заходи вживатимуться до тих, хто не подасть роботу вчасно. Якщо студент просить додати часу на написання роботи, потрібно відразу встановити нову кінцеву дату і записати її. Вдаючись до покарання, щоб змусити студентів дотримуватися кінцевих термінів, не слід робити жодних винятків. Загалом певна гнучкість стосовно кінцевої дати ніколи не завадить, оскільки більшість студентів має велике навантаження. Але гнучкість не може бути безмежною і студенти мають чітко усвідомлювати правила. Майже всі студенти вирішуватимуть для себе, наскільки робота є важливою в масштабах курсу, і це значною мірою визначить, скільки часу та уваги їй буде приділено. Оцінювання робіт залежить від їх важливості у вивченні курсу, критерії оцінювання бажано подавати в навчальній програмі. 6. НАУКОВЕ КЕРІВНИЦТВО ПИСЬМОВИМИ РОБОТАМИ
ерівництво роботою не обмежується виголошенням вимог, воно означає й допомогу студентам у плануванні та написанні робіт. Наприклад, даючи роботу, базовану на дослідженні першоджерел, слід присвятити певний аудиторний час поясненню того, чим є першоджерело, як з ним працювати. Пропонуючи студентам написати огляд на основі допоміжних джерел - дати приклади того, як може виглядати така робота. Плануючи контекстуальний аналіз книги чи іншого письмового тексту - дати студентам приклад розбору і пояснити, як використати його в письмовій роботі. Потрібно розповісти студентам, як добирати та розшукувати джерела. Якщо студенти не мають достатнього попереднього дослідницького досвіду і це технічно можливо, можна організувати екскурсію до бібліотеки навчального закладу. Керівництво студентами у процесі написання робіт не є разовим заходом. Під час семестру слід буде часто повертатися до теми роботи; наскільки це дозволятиме розклад, заохочувати студентів або вимагати від них приходити в певний час дія особистого обговорення своїх робіт. Такі консультації дозволять побачити, як просувається робота, і за потреби допомогти. Нарешті. потрібно навчити студентів допомагати один одному. Наприклад, можна відвести певний час на занятті для взаємного обговорення студентських робіт або поділити слухачів на творчі групи, в яких студенти обговорюватимуть роботи один одного протягом семестру. Що більше студенти співпрацюватимуть на заняттях, то більше вони обговорюватимуть свої роботи і допомагатимуть один одному поза аудиторією.
7. ПОПЕРЕДЖЕННЯ І БОРОТЬБА З ПЛАГІАТОМ
авряд чи є навчальні порушення, серйозніші за плагіат, і саме це розтлумачити студентам найважче. Для викладачів плагіат є не менш серйозною проблемою, оскільки розмова на цю тему зі студентами може їх образити. Але коли йдеться про плагіат, превентивні заходи є набагато ефективнішими за каральні, тому слід пояснити студентам, чому неприйнятно переписувати роботи інших авторів. Найлегший спосіб пояснити, що таке плагіат, порівняти його з переписуванням. Майже всі розуміють, що подавати робочу, написану іншим автором, або компілювати її, дослівно переписуючи уривки з інших розробок, не можна. Хоча деякі студенти, звичайно, вдаються до цього виду плагіату за допомогою Інтернету. Іноді викладач неспроможний викрити роботи, підготовлені таким чином. Якщо він глибоко опанує предмет свого курсу, то студенти матимуть менше шансів безкарно переписати чиюсь робочу. Ще важче піддається викриттю "самоплагіат". Інколи студенти можуть подавати одну й ту ж роботу багато разів. Тоді їм слід пояснити, що робота має бути не лише самостійною, а й відповідати змістові курсу. Ще одна проблема - пояснити, як працювати з ідеями та матеріалом, взятими із певних джерел. Студенти повинні знати, що, запозичуючи текст із якогось джерела, вони мають наводити цитату з відповідним посиланням. Але все ж не всі цілком розуміють, як поводитися з думками, запозиченими з чиїхось праць, навіть переказуючи їх своїми словами. їм варто порадити весь час запитувати себе, чи змогли б вони дійти цієї думки без чужої публікації. Якщо ні, тоді їм слід дати посилання на неї, а також навести аргументи та факти свого дослідження. Правила цитування фактичної інформації лишаються більш-менш незмінними. Студенти повинні зрозуміти, що не варто наводити цитати для опису загальної інформації, яку можна відшукати в загальнодоступних джерелах. Натомість інформацію зі спеціальних чи важкодоступних джерел слід цитувати завжди. Наприкінці буде доречно дати таку пораду: коли непевні, цитувати чи ні, цитуйте. Якщо хтось таки вдався до плагіат)' попри всі застереження, перш ніж сказати про це — слід переконатися у своїх підозрах: відшукати джерело, з якого переписано текст, і порівняти з роботою студента. Говорячи потім із доказами в руках зі студентом, потрібно дати йому можливість пояснити, чому він так зробив. Звинувачення у плагіаті є дуже істотним, і якщо воно підтвердиться, то може мати серйозні наслідки для студента. Тому треба бути надзвичайно обережними з такого роду звинуваченнями. І не слід однаково підходити до різного роду списування. Наприклад, слід розрізняти випадковий плагіат (такий, як невелике за обсягом перефразування чи цитата) та свідомий. 8. ОЦІНЮВАННЯ ПИСЬМОВИХ РОБІТ
цінити навіть добре написану роботу досить скла/що. Спосіб оцінювання їхніх робіт студенти запам'ятовують надовго, бо це для них дуже важливо. Тому викладач має відвести достатньо часу для перевірки та оцінювання в зручному місці і спокійній обстановці, пам'ятаючи, як багато чаа7 витратили студенти на написання роботи і намагаючись не образити їх. Повернення "робіт після перевірки якомога швидше виправдає власні вимоги викладача щодо вчасного подання робіт і покарання уразі зволікання. Крім того, зауваження, висловлені своєчасно, будуть кориснішими для студентів, оскільки вони їй тримають роботи, ще не втративши інтересу до їх написання. Тривала затримка часто зменшує цінність зауважень, бо увага студентів встигає переключитися на інші предмети. Але викладачам не завжди легко вкластися в часовий термін, тому важливіше дати глибокі зауваження, аніж поверхові. Оцінювати кожну роботу можна за такими критеріями. 1. Мета роботи: наскільки чітко її сформульовано, чи вона оригінальна, чи достатньо переконлива? 2. Структура: наскільки логічно й послідовно викладено матеріал? 3. Аргументація: наскільки вона переконлива, чи достатньо обґрунтована ілюстраціями з серйозних джерел? Чи однакове місце займають у роботі позитивні моменти і можлива критика? 4. Науковий пошук: чи зміг студент відшукати відповідну літературу, чи використав її ефективно, чи здійснив відповідний обсяг наукових досліджень, врахувавши всі вимоги? 5. Мова роботи: чи написано роботу зрозумілою мовою, чи зустрічаються стилістичні, синтаксичні чи навіть орфографічні помилки? 6. Творчий момент: чи застосував студент у процесі написання роботи якісь особливі творчі здібності у доборі та/або обробці матеріалу? Чи вплинули творчі здібності студента на остаточний результат? Викладач вирішує, як вибудувати ієрархію цих критеріїв, оцінюючи роботи, але студенти повинні знати, що переважає у його оцінці. Виставляючи оцінку, треба бути об'єктивним: оцінювати роботу, а не студента. Викладач не має права несправедливо занижувати оцінку студенту, який чимось його прогнівив, чи необґрунтовано завищувати оцінку тому, хто йому подобається, хоча часто буває важко відокремити особисті почуття від професійних суджень. Особисті почуття особливо переважатимуть, коли під час перевірки робіт викладач втомлений чи з якихось причин неуважний. Якщо перевірка починає набридати, треба зробити перерву і не переносити своє роздратування на наступну роботу. Важливим є порядок читання робіт: вдала робота може і незаслужено постраждати порівняно з кращою; і навпаки, слабка робота може здатися непоганою порівняно з примітивною. Якщо стосовно деяких робіт виникають запитання або сумніви щодо оцінок, їх можна відкласти і повернутися після прочитання решти. Такий підхід дасть змогу краще оцінити усі студентські роботи і допоможе оцінити ті, з якими виникають проблеми. Найважливішою частиною оцінювання робіт мають бути висновки, які поєднують позитивну оцінку, критичні зауваження та виправлення. Навіть у найгіршій роботі потрібно знайти хоч щось позитивне. Адже важливіше підбадьорити автора розкритикованої роботи, ніж високо оціненої. Варто відшукувати в роботі щось цікаве, навіть якщо загальна реакція є цілком негативною, і перш ніж критично оцінювати, вказати на наявні позитивні сторони. Оцінюючи, не слід суцільно позначати сторінки червоним, адже так можна відбити у студентів бажання навчатися, до того ж вони не зуміють відрізнити суттєві зауваження від несуттєвих. Передовсім необхідно дати студентам зрозуміти, що критика зумовлюється не негативним ставленням до них особисто, а свідчить про серйозне ставлення до їхніх робіт. Ніколи не слід висміювати студентські роботи, іронізувати чи робити поспішні висновки. Щоб студенти виправили свою роботу, треба обмежитися кількома найістотнішими зауваженнями і запропонувати студентам зосередитися на них. Ніхто не може сконцентруватися на виправленні одразу десяти зауважень. Намагайтеся завжди завершувати розгляд робіт на позитивній ноті. Це змусить студентів навчитися прислухатися до зауважень викладача. Якщо час і обставини дозволяють, зауваження можна надрукувати. У багатьох викладачів це забирає набагато менше часу, ніж написання відгуку. Крім того, так їх буде легше читати. Користування комп'ютером дасть змогу зберегти зразок для подальших відгуків. Якщо треба перевірити багато робіт, а зауваження мають бути стислими, можливо, легше буде написати їх від руки безпосередньо на роботі. У цьому разі потрібно переконатися, що вони розбірливі, залишити копію на випадок, якщо у студента пізніше з'являться запитання. Та як би уважно не поставився викладач до оцінювання роботи, студенти дуже часто лишаються незадоволеними. Вони можуть сперечатися з ним з приводу оцінки, доводячи при цьому свою правоту. Корисно попросити студента перечекати хоча б день, перш ніж повертати робочу із запитаннями та скаргами. Якщо скарги обґрунтовані, не слід відмовлятися перечитати роботу, але варто лишити за собою право як підвищити, так і знизити оцінку. Це примусить студентів добре подумати, перш ніж просити викладача перечитати роботу. 9. УМОВИ ПЕРЕГЛЯДУ РОБІТ СТУДЕНТАМИ
а певних умов можна дати студентам змогу ще раз переглянути свої роботи після здачі, адже що кращою є робота, то більше сил та часу студент у неї вклав. Така можливість дозволяє студентам отримати користь від внесення коректив з урахуванням зауважень викладача. Відтак зростає ймовірність того, що згодом студенти зможуть писати кращі роботи. Дозволяючи переглядати роботи, не можна робити винятків, навіть для слабких робіт. Треба завчасно попередити студентів, що після перевірки робіт воі їй матимуть другий шанс, заохочувати студентів, які планують переглядати роботу, спершу зустрітися для обговорення. Необхідно чітко визначити кінцевий термін, і якомога зрозуміліше пояснити, в чому може бути найбільша користь від перегляд}'. Оцінюючи переглянуті роботи, не слід повторювати вже зроблені зауваження, а вказати, що в роботі вдалося поліпшити і які проблеми ще лишилися. Однак не завжди можливо й бажано дозволяти студентам виправляти свої роботи після перевірки викладачем. Найбільшою проблемою є брак часу. Студенти рідко подають вчасно роботи, які слід здати наприкінці семестру. Тож часу для переробки не лишається. Якщо курс передбачає написання кількох робіт, віддати роботу на виправлення практично нереально. Існує ще одна проблема: студенти, знаючи, що зможуть виправити роботу, інколи не приділяють достатньої уваги першому варіантові. За будь-яких умов виправлення робіт створює додаткові клопоти. Отже, перш ніж удаватися до перегляду роботи, викладачу потрібно переконатися, чи буде на це час у нього і у студентів. 10. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
аукова студентська робота та серйозні критичні рецензії є чи не єдиною самостійною роботою, якою студентам доводиться займатися в процесі навчання. Науковці пишуть свої праці в надії, що інші будуть їх читати. З цього погляду дуже важливо заохочувати студентів поділитися результатами своїх досліджень з іншими, тому варто ознайомити з ними насамперед групу. Найпростіше - обговорити ці роботи в аудиторії. Упродовж семестру можна час від часу звертатися до тем, над якими працюють студенти, і просити деяких із них розповісти, як просувається робота. Одне або навіть кілька занять можна присвятити стислому звітові студентів про курсові роботи з наведенням результатів дослідження чи текстів, які вони аналізують, встановивши чіткий регламент для виступів. Виступи на конференціях є ще одним ефективним шляхом ознайомлення з результатами досліджень. Якщо в о/іній групі над подібними гемами працюють кілька студентів, вони можуть стисло розповісти товаришам про свої дослідження, а потім прокоментувати роботи колег. Інші студенти також можуть взяти участь в обговоренні. WеЬ-сторінки є ще однією альтернативою. Якщо викладач відкрив таку сторінку для своєї групи, він може дати студентам можливість розмістити на ній свої роботи або стислі рецензії, а потім запропонувати їх решті групи для факультативного або обов'язкового читання. Звичайно, існує й багато інших шляхів ознайомлення студентів із роботами колег. Обговорення робіт усією групою або на конференціях допомагаєте студентові відчути себе науковцем і таким чином дає йому додатковий стимул до роботи; розширити коло та поглибити обсяг знань із розроблюваних тем. Для багатьох предметів студентські дослідження та курсові роботи є чи не найважливішою заохочувальною формою навчання. Студенти зазвичай пишаються результатами своїх досліджень. Дослідницькі роботи є особливою формою навчання, неможливою в аудиторних умовах, оскільки важко поєднати в одному курсі письмові роботи з проведенням науково-дослідної роботи. Якщо ж з'являється така можливість, слід заохочувати студентів до творчої роботи.
РОЗДІЛ 6 Методи контролю та оцінювання
і викладачам, ні студентам контрольні роботи та екзамени не до вподоби. Але зовсім не обов'язково, щоб контроль знань був причиною стресу або розчарування. Старанно підготовлений, справедливий, він може стати не тільки важливим засобом оцінювання, але й засобом навчання. Звичайно, контрольні роботи та екзамени не завжди бувають обов'язковими. Під час вивчення деяких предметів основою оцінювання є, скажімо, підготовка проектів. Перевага останніх полягає в концентрації уваги студентів на творчості та умінні працювати самостійно. А те, що викладач не мас можливості оцінити, наскільки добре засвоїли студенти навчальний матеріал, є серйозним недоліком. Однак у більшості випадків будь-який вид екзамену буває доречним. Крім того, цього вимагає навчальний заклад, незалежно від вподобань викладача. Таким чином, важливо знати, як організувати необхідний матеріал, щоб екзамен був ефективним, справедливим, творчим, важким, але водночас цікавим. Метою оцінювання повинно стати надання студентам можливості продемонструвати, що саме вони знають, а не того, чого не знають, та змусити студентів радше думати, а не просто перераховувати факти. Необхідно також подбати про те, щоб із запропонованими екзаменаційними питаннями мали змогу впоратися студенти з різним рівнем знань. Дія створення та проведення окремого виду контролю, від простої вікторини до складного екзамену, існують певні правила тактики та стратегії. Потрібно все ретельно продумати задовго до екзамену - ще до початку викладання курсу. Тільки таким чином можна детально обміркувати, як співвіднести навчальний матеріал з тими результатами, які вимагатимуться від студентів наприкінці курсу. Безумовно, екзамени - це невіддільна частина навчального процесу, яка потребує такої ж уваги, як добір необхідної літератури, вправ та підготовка лекцій. Екзамен також є засобом оцінювання не лише рівня підготовленості студентів - це засіб оцінювання і викладача, його здатності формулювати запитання, виставляти оцінки, скласти власний розклад та виконувати обов'язки. 1. ПЛАНУВАННЯ ЕКЗАМЕНІВ
ро дати екзаменів, час і процедуру проведення студенти мають бути проінформовані заздалегідь. Пам'ятаючи про зайнятість студентів, не можна переносити екзамени без поважної причини. Можливо, ті студенти, які промовчали, зовсім не хочуть переносити екзамен, на відміну від "галасливої меншості". Викладач, вирішивши внести зміни в розклад, має переконатися, що це підходить усім студентам чи принаймні більшості з них і не перешкоджатиме йому. Мета проведення екзаменів - закріпити навички та з'ясувати, що студенти знають. Потрібно дати їм загальне уявлення про те, наскільки екзамен буде пов'язаний з опрацьованим матеріалом, лекціями, обговореннями та дослідницькою роботою. Ознайомлення студентів з тестовими завданнями попередніх років допоможе їм з'ясувати для себе їхній формат, примусить викладача внести до них зміни, що унеможливить користування деяких розумних індивідуумів "піратськими" копіями. Іноді, звичайно, є сенс використати питання зі старих тестів повторно. Але це треба вирішити до того, як роздавати копії студентам. Плануючи скористатися старими матеріалами, краще використати тести кількарічної давності, які студенти не мають змоги дістати у гуртожитку. Така можливість змусить подумати про екзамен заздалегідь і позбавить необхідності формулювати питання нашвидкуруч.
Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 433; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |