Функції соціології

У багатьох наукових джерелах по-різному розгалужують та окреслюють функції соціології. Однак оптимальним можна вважати: теоретичну, описову, інформаційну та прогностичну функції.
Теоретична функція - це свого роду концентрація, поповнення, пояснення та збагачення наявних соціологічних знань. Сюди ж належить розробка соціальних законів, концепцій, теорій, з'ясування соціальних закономірностей, які виявляються у суспільстві.
До описової функції слід віднести систематизацію, опис, поновлення отриманого матеріалу у вигляді записів, звітів, схем, статей, книг. У них створюється, окреслюється ідеальна картина соціального об'єкта, дії, зв'язку. На підставі одержаного матеріалу формулюються практичні висновки та рекомендації щодо прийняття рішень.
Інформаційна функція являє собою збір, систематизацію, поновлення соціальної інформації, одержаної в результаті соціальних досліджень. У великих наукових (зокрема, соціологічних) центрах соціологічна інформація, як найперспективніший вид соціальної інформації, нагромаджується та зберігається в сучасних електронних носіях.
Прогностична функція є найхарактернішою, бо саме вона відрізняє соціологію від інших суспільних наук. Вона ідентифікує соціологію. Сюди відносять: прогнозування, узагальнення, розкриття тенденцій у процесах та явищах. Це свого роду видача соціальних прогнозів. Як правило, соціологічні дослідження завершуються створенням короткострокових або довгострокових прогнозів.
Виділяють два типи соціальних прогнозів: пошуковий та нормативний. Пошуковий застосовують для опису можливого стану суспільства, виходячи із діючих тенденцій, враховуючи основні дії, чинники. Нормативний пов'язаний з постановкою цілей, описом бажаного стану і засобів (шляхів) його досягнення.
Прогностична функція соціології включає ряд підфункцій: а) визначення діапазону можливостей, імовірностей тієї чи іншої події на даному історичному етапі, б) представлення альтернативних сценаріїв майбутніх прогнозів, кожного із обраних рішень; в) розрахунок ймовірних втрат щодо кожного варіанта, включаючи побічні наслідки. Для здійснення прогностичної функції в соціології застосовують ряд методів, серед яких: статистичний аналіз, побудова динамічних рядів з подальшою екстраполяцією, метод експертних оцінок основних тенденцій розвитку, математичне моделювання та ін.
В інших навчальних джерелах функції соціології поділяють на: пізнавальну, практичну та ідеологічну.
Пізнавальна функція зводиться до дослідження соціальних явищ з метою отримання адекватних наукових уявлень про їх природу і на основі аналізу соціальних процесів вироблення наукових прогнозів їх подальшого розвитку.
Практична функція соціології полягає в тому, щоб на основі емпіричного та теоретичного аналізу соціальних явищ і процесів розробити практичні рекомендації з вирішення ряду соціальних проблем.
Відкритим залишається питання щодо наукової та суспільної легалізації так званої ідеологічної функції соціології. З одного боку, соціологія так чи інакше виражає інтереси певних соціальних кіл, груп, класів, політичних партій та рухів. Тим самим, дані, висновки, узагальнення набувають ідеологічного змісту, певного ідеологічного відтінку. В цьому плані соціологія завжди ідеологічно орієнтована. І хоч цьому запобігти важко, все-таки не слід допускати ідеологічних перекосів, потрібно запобігати "нерозумній" ідеологізації та політизації наукових засобів.

14. Суть категорії “соціальна дія” та зміст поняття “соціальна взаємодія”.

Соціальна ді́я — одне з головних понять соціології. Це форма або спосіб розв'язання соціальних проблем і суперечностей, в основу яких покладено зіткнення інтересів і потреб основних соціальних сил певного суспільства. У широкому розумінні до соціальної дії належить будь-яка акція, вчинена соціальним суб'єктом для забезпечення своїх інтересів і потреб у певній соціокультурній ситуації.
Вперше до соціології поняття «соціальна дія» було введене та науково обґрунтоване Максом Вебером. За Вебером, соціальна дія передбачає дві необхідні ознаки: 1) суб'єктивну мотивацію суб'єкта, що діє (індивіда, групи, організації); 2) раціональність, усвідомленість,орієнтацію на минулу, теперішню або очікувану в майбутньому поведінку інших суб'єктів, що діють.
Вебер наводить свою класифікацію типів соціальної дії, засновану на різній мірі усвідомлення і раціональності, яка характерна для його різних типів: цілераціональна дія — це дія, що характеризується ясністю і однозначністю усвідомлення діючим суб'єктом своєї мети, яку він співвідносить з раціонально осмисленими засобами, що забезпечують її досягнення; ціннісно-раціональна дія — це дія, мету якої діючий суб'єкт сприймає як безумовну цінність, як щось самодостатнє; традиційна дія — це дія, заснована на звичці, у зв'язку з чим вона має майже автоматичний характер; дія, що майже не вимагає осмисленого цілепокладання й тому дана Вебером як «граничний випадок» соціальної дії разом з четвертим типом соціальної дії — афективною дією. Це дія, визначальною характеристикою якої є домінуючий емоційний стан діючого суб'єкта: любов або ненависть, жах або прилив відваги тощо. Вебер виділяє ці типи соціальної дії як ідеальні типи. Реальна ж дія може бути сумішшю двох або більше типів.
Соціальні дії розрізняють за ступенем внеску у відтворення й розвиток суспільних відносин (репродуктивні, креативні, деструктивні); залежно від проблем, що розв'язуються (політичні, економічні, екологічні та ін.); за типом суб'єктів, що діють (масові, колективні, індивідуальні); за способом здійснення (реформаторські, революційні); за ступенем раціональності (афективні, традиційні, раціональні); за типом орієнтації (інструментальні, комунікативні); за ступенем мотивації (глибоко вмотивовані, свідомо сплановані, спонтанні) тощо.
Соціальні взаємодії — це форма соціальних зв’язків, що реалізуються в обміні діяльністю, інформацією, досвідом, здібностями, уміннями, навичками та у взаємному впливі людей, соціальних спільнот. Об’єктивною основою соціальної взаємодії є спільність чи розбіжність інтересів, близьких чи віддалених цілей, поглядів. Соціальні взаємодії за формами прояву є більш складними, ніж соціальні дії. До складу соціальних взаємодій входять окремі соціальні дії, статуси, ролі, відносини, символи тощо. Соціальна взаємодія відрізняється від дії зворотним зв’язком. Дія індивіда може бути спрямованою і не спрямованою на іншого індивіда. На думку російського соціолога А. І. Кравченка, тільки дію, спрямовану на іншу людину (а не на фізичний об’єкт), ту, яка породжує зворотну реакцію, слід кваліфікувати як соціальну взаємодію.

Дата добавления: 2015-05-24