У соціальній сфері

Проблеми гармонійного розвитку України

На жаль, в Україні відсутня Концепція її гармонійного розвитку, розроблена і стверджена вченими, науковцями, обговорена громадськістю і сприйнята законодавчо. Розробку науково обґрунтованої Концепції гармонійного розвитку України стримує відсутність узгодженого системного підходу до вибору його теоретико-методологічних засад, роз’єднаність і нескоординованість українських вчених у визначенні місця і ролі ноосферогенезу з урахуванням національних особливостей гармонійного розвитку. Однак, розроблені соціально-еколого-економічні стратегії переходу України до гармонійного розвитку, які визначаються пакетом офіційних документів, базовими серед яких є Послання Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 роки”, Укази Президента “Про основні напрями земельної реформи”, “Про стратегію подолання бідності”, “Про концепцію розвитку охорони здоров’я населення України” та ін., а також “Основні напрями державної політики України у сфері охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” (затверджені Верховною Радою України 5.03.1998 р.).

Минуле десятиліття характеризується для України як підготовчий етап переходу до гармонійного розвитку, який ще не завершився і триватиме щонайменше п’ять років. До цього відбувалося політичне, економічне, військове, інституціональне становлення держави. Нині здійснюється соціальна переорієнтація економічної політики України з огляду на пріоритети гармонійного розвитку.

До цих пріоритетів належать: в економічній сфері

♦ утвердження механізмів, що мають забезпечити надійні гарантії не лише остаточної стабілізації економіки, а й створення необхідних передумов її прискореного зростання;

♦ впровадження науково-технічних інновацій та опанування інноваційного шляху розвитку як головного чинника сталого економічного розвитку;

♦ здійснення активної аграрної політики;

♦ зміцнення економічних передумов для глибокої перебудови соціальної сфери;

♦ зростання інтелектуального потенціалу нації, всебічний розвиток освіти;

♦ перебудова соціальної сфери з метою запобігання збідненню населення шляхом реформування системи оплати праці, скорочення безробіття, вдосконалення механізмів надання державної соціальної допомоги, запровадження системи загальнообов’язкового державного страхування;

♦ поліпшення становища дітей, молоді, жінок, сім’ї;

♦ здійснення скоординованих дій, спрямованих на поліпшення охорони здоров’я, зниження смертності та збільшення тривалості життя;

♦ зміцнення позицій середнього класу;

Дата добавления: 2015-05-24