Особливості використання новітніх освітніх технологій у процесі навчання біології 2 страница

Екскурсії дають змогу розширювати й поглиблювати знання учнів, здобуті на уроках, формувати вміння орієнтуватися на місцевості, ви­являти складні взаємозв'язки в природі, проводити фенологічні спо­стереження. Крім пізнавального значення, екскурсії мають виховний потенціал. На екскурсіях учні вчаться бачити й відчувати прекрасне в природі, в них формується відповідальне ставлення й любов до неї. В процесі екскурсійної роботи формуються почуття колективізму, дружби, взаємодопомоги, розвивається пізнавальний інтерес учнів.

За обсягом навчальні екскурсії поділяють на одно- й багатотем­ні (споріднені теми одного предмета), комплексні та інтегральні (бага­тотемні з різних предметів). Одно- й багатотемні іноді об'єднують у групу тематичних екскурсій, які проводяться по ходу вивчення однієї або кількох взаємопов'язаних тем того чи іншого предмета.

За методом проведення розрізняють дослідницькі, ілюстра­тивні й комбіновані екскурсії, аза часом проведення відносно тем, які вивчаються на уроках, — вступні, супровідні й підсумкові.

Вступні екскурсії передують вивченню нового матеріалу. їхня мета здебільшого полягає в попередньому ознайомленні учнів зі змістом но­вого предмета чи розділу курсу, великої теми. На таких екскурсіях учні дізнаються про основні поняття, дістають наочні уявлення, необхідні їм для свідомого засвоєння навчального матеріалу.

Супровідні екскурсії організовуються паралельно з вивченням теоре­тичного матеріалу й покликані забезпечити глибше його розуміння уч­нями, доповнити їхні знання новими фактами, наочними уявленнями.

Підсумкові екскурсії проводяться після вивчення нового матеріалу (теми) програми для узагальнення й систематизації теоретичних знань, удосконалення й закріплення вмінь і навичок. На цих екскурсіях роз­криваються зв'язки вивченого на уроках матеріалу з реальними проце­сами та явищами.

Серед біологічних екскурсій виокремлюють осінні, зимові, весняні та літні.

Підготовка до екскурсії розпочинається зі складання перспективно­го плану й вибору об'єкта екскурсії. Об'єкт попередньо вивчається вчителем, що дає змогу правильно визначити обсяг і зміст інформації, яку треба донести до учнів під час екскурсії, опрацювати методику її

,376

10.9

10.9 Екскурсія як форма навчання біології

організації й проведення. Під час попереднього ознайомлення з об'єк­том учитель визначає маршрут екскурсії, виявляє джерела можливої небезпеки (залізничні переїзди, будівельні майданчики тощо). Якщо екскурсія проводитиметься спеціалістом, то заздалегідь обмежуються обсяг і рівень пояснень, щоб запобігти перенавантаженню свідомості учнів спеціальною термінологією, деталями, другорядним матеріалом.

Підготовчий етап передбачає конкретизацію мети й складання роз­ширеного плану екскурсії, в якому визначаються завдання для спосте­реження під час екскурсії, відбираються завдання для учнів, основні й додаткові джерела інформації, готуються наочні посібники (схеми, таблиці, фотографії) та необхідне обладнання (вимірювальні інструмен­ти, гербарні теки, олівці, блокноти, фотоапарат, компас тощо). Скла­даючи план екскурсії, вчитель передбачає види роботи учнів (індивіду­альна чи групова), об'єкти спостереження, способи й форми подаль­шого опрацювання зібраного матеріалу, розраховує час. При цьому слід зважати на вікові та індивідуальні можливості учнів, їхній поперед­ній досвід екскурсійної роботи.

Перед екскурсією вчитель проводить бесіду з учнями: повідомляє їм дату, час, місце, мету, завдання, маршрут екскурсії, пояснює прави­ла безпеки й поведінки, коротко характеризує об'єкт, дає поради щодо спостережень і фіксації їхніх результатів. У разі потреби вчитель роз­поділяє учнів на ланки, призначає ланкових і доводить завдання для кожної ланки. Вчитель інформує учнів про завдання, запитання, відпо­віді на які вони мають дістати в ході екскурсії, й рекомендує їм спеціаль­ну додаткову літературу. План екскурсії за етапами її проведення, вказівки щодо спостережень за об'єктами, запитання, які треба з'ясу­вати, учні записують у робочий зошит, залишаючи під кожним пунк­том місце для фіксації вражень. Перед початком екскурсії необхідно та­кож проінструктувати учнів щодо способу опрацювання добутої на цих заняттях інформації, складання письмових звітів, підбиття підсумків.

Екскурсія розпочинається вступною бесідою, в якій звертається увага учнів на особливості спостережуваних природних явищ, їх вза­ємозв'язок, зміни в довкіллі, що спричиняються природними процеса­ми та господарською діяльністю людини. В разі екскурсії на сільсько­господарське виробництво у вступній бесіді повідомляються загальні дані про це господарство, організацію праці в ньому (оренда, сімейний підряд), а також деякі виробничі показники й історична інформація, що збагачує уявлення учнів про розвиток галузі.

Розділ 10 Форми навчання біології

Під час екскурсії слід звертати увагу учнів на основне, уникаючи тривалих стомливих пояснень. У разі проведення екскурсії спеціаліс­том або екскурсоводом учитель має заздалегідь обумовити з ним по­слідовність демонстрування, особливості пояснення спостережуваних об'єктів, процесів.

Наприкінці екскурсії вчитель проводить підсумкову бесіду: відпо­відає на запитання учнів, з'ясовує їхні враження від екскурсії і дає по­ради щодо оформлення звітів про неї (у вигляді реферату, альбому, стенда, творчих робіт тощо). За матеріалами екскурсії може бути про­ведена учнівська конференція.

Програмою з біології екскурсії передбачені у 6,7,9 та 11 класах. На­приклад, у 6 класі екскурсії проводяться для узагальнення знань про природу рідного краю, ознайомлення з весняними явищами в житті рос­лин, вивчення пристосування рослин до життя в екосистемі (на прикладі будь-якого біогеоценозу). У 7 класі програмою передбачено екскурсії на прісну водойму, в ліс, на луку або в степ, до агроценозу для вивчен­ня різноманітності тварин — гідробіонтів, комах, хребетних, ознайом­лення з голосами птахів, слідами ссавців, з комахами — шкідниками сільського господарства. У 9 класі планується екскурсія до природни­чого музею. В 11 класі тематика екскурсій така: способи розмноження рослин (оранжерея, теплиця, ботанічний сад, дослідна станція тощо); методи розведення птахів — інкубація, розвиток курчат (птахофабри­ка); різноманітність видів у природі (природничий музей); історія роз­витку життя на Землі (музей природознавства).

Отже, екскурсія — це форма навчання, яка враховує специфічні особливості предмета біології і вдало доповнює інші види навчальних занять.

З

а означенням ЮНЕСКО, технологія навчан­ня — це системний метод створення, засто­сування й визначення всього процесу викладання й засвосння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їхньої взаємодії, який має своїм завданням оптимізацію освіти.

10.10 Особливості використання новітніх освітніх технологій у процесі навчання біології

Особистісно орієнтоване навчання є втіленням гуманістичної фі­лософії, психології й педагогіки. В центрі уваги педагога — унікальна цілісна особистість дитини, яка прагне максимальної реалізації своїх мож­ливостей, відкрита для сприйняття нового досвіду, здатна до усвідомлен­ня й відповідального вибору в різноманітних життєвих ситуаціях.

Основою будь-якої педагогічної технології є пояснення, а в особис­тісно орієнтованому навчанні головне — розуміння та взаєморозумін­ня. У разі пояснення є лише одна свідомість, один суб'єкт, монолог, за розуміння — два суб'єкти, дві свідомості, взаєморозуміння, діалог. По­яснення — це завжди погляд «зверху вниз», а розуміння — це спілку­вання, співробітництво, рівність у взаєморозумінні.

Сутність гуманістичної позиції педагога щодо дітей полягає в під­тримці. Вона ґрунтується на трьох принципах:. любити дитину;

• олюднювати середовище, в якому вона живе;

• прожити в дитині своє дитинство.

В. О. Сухомлинський вважав, що педагог повинен зберігати в собі відчуття дитинства, розуміти дитину й усе, що з нею відбувається, муд­ро ставитися до її вчинків, захищати дитину, не думати про неї погано, не ламати дитячу індивідуальність.

Своєрідність особистісно орієнтованої технології полягає в орієнта­ції на властивості особистості, її формування й розвиток відповідно до природних здібностей. Для цього необхідні корекція змісту освіти, по­шук методів і засобів навчання й виховання, які можуть виражатися в доброзичливому ставленні до учнів, довірі до них, залученні до плану­вання уроку, створенні ситуацій взаємного навчання, використанні дидактичних ігор, творчих робіт, виявленні особистих проблем людини тощо. Отже, найдієвіший спосіб реалізації особистісного під­ходу — зробити навчання сферою самоствердження особистості.

Ідея проблемного навчання не нова в педагогічній науці й практи­ці. Шляхи її обґрунтування й реалізації шукали Я. А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці, Ф. А. Дістервег, К. Д. Ушинський та ін.

Сучасними дидактами сформульовано правила активізації процесу навчання, які відображують принципи організації про­блемного навчання:

• вести учнів до узагальнення, а не давати готові поняття;

• епізодично знайомити їх із методами наук;

• розвивати їхнє самостійне мислення за допомогою творчих завдань.

Розділ 10 Форми навчання біології

Функції проблемного навчання:

засвоєння учнями системи знань і способів розумової та практичної

діяльності;

• розвиток інтелекту учнів;

• формування навичок творчого засвоєння й застосування знань;

• здобуття й нагромадження досвіду творчої діяльності;

• формування мотивів навчання.

Кожна із зазначених функцій реалізується в практичній і теоре­тичній діяльності школярів і залежить від урахування характерних особливостей проблемного навчання:. специфічна інтелектуальна діяльність учнів, спрямована на само­стійне засвоєння понять через розв'язання навчальних проблем;. найефективніший засіб формування світогляду;. зв'язок із практикою;

. найраціональніше поєднання вчителем різноманітних видів само­стійної роботи учнів;

• індивідуалізація, зумовлена наявністю навчальних проблем різної
складності;

. динамічність;

• висока емоційна активність учнів;

. забезпечення нового співвідношення індукції й дедукції, репродук­тивного та продуктивного засвоєння знань. Виокремлюють чотири рівні проблемного навчання:

1) звичайної активності;

2) напівсамостійної активності;

3) продуктивної активності;

4) творчої активності.

Основний елемент проблемного навчання — проблемна ситуа­ція — стан інтелектуального утруднення, пов'язаного з несподіваною «перешкодою» для ходу думки. На уроках біології проблемна ситуація може створюватися постановкою проблемного запитання, в результаті демонстрації досліду. Класифікацію проблемних ситуацій щодо уроків біології наведено в п. 8.1.

Проблемні запитання й завдання (наприклад: «Яка їжа — рослинна чи тваринна — швидше перетравлюється в травній системі людини? Чому після кількох послідовних ковтальних рухів подальше ковтання неможливе?») вимагають від учнів певних інтелектуальних зусиль, са-

10.10 Особливості використання новітніх освітніх технологій у процесі навчання біології

мостійного застосування знань у новій ситуації, використання додат­кової інформації.

Через бурхливий розвиток коми 'ютерних технологій вони поши­рилися практично в усіх сферах життєдіяльності суспільства, в тому числі в освіті. Завдяки цьому комп'ютер перетворився на могутній за­сіб навчання. Однак це зовсім не означає, що комп'ютер, який частково перебирає на себе функції вчителя, згодом витіснить його з навчально­го процесу. Навпаки, лише вдале застосування вчителем комп'ютер­них технологій дасть змогу підвищити ефективність навчального про­цесу. Це доводить досвід проведення інтерактивних лекцій із застосу­ванням мультимедіа-технологій навчання.

Під мультимедіа-технологією розуміють сукупність апаратних і програмних засобів, які забезпечують сприйняття учнем інформації за допомогою кількох органів чуттів. При цьому інформація подається у звичних для сучасної людини формах: аудіо- (звукова), відеоінформа-ція, анімація. Необхідна умова реалізації мультимедіа-технології — наявність кабінету, обладнаного комп'ютерною технікою й сучасними засобами демонстрації візуального й звукового матеріалу.

Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізна­вальної діяльності, мета якої — створити такі умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Воно грунтується на активній взаємодії всіх учнів, тобто це навчання в співпраці. Організація інтерактивного навчання передбачає моделю­вання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'я­зання проблемних ситуацій тощо.

Технологія модульного навчання базується на специфічних прин­ципах, тісно пов'язаних із загальнодидактичними. Принцип модульнос-ті визначає підхід до навчання, відображений у його змісті, організа­ційних формах і методах. Навчальний процес будується за модулями, які призначені для досягнення конкретних дидактичних цілей.

Навчальний модуль — це змістова одиниця навчальної інформації. Його засвоєння вимагає певних розумових операцій і практичних дій.

Специфічні особливості модульного навчання такі:

• зміст навчання представлений завершеними самостійними комплек­
сами. Навчальний матеріал конструюється з урахуванням можливос­
тей досягнення кожним учнем поставлених перед ним цілей;

• передбачається зміна форм спілкування вчителя з учнями. Модулі
дають змогу перевести навчання на суб'єкт-суб'єктну основу, коли
учень є максимально активним і займає в навчальному процесі по-

___~——381

Розділ 10 Форми навчання біології

зицію суб'єкта, а вчитель координує діяльність учня й надає йому

консультативну допомогу;. високий рівень самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності

учня.

Ці особливості визначаються такими загальновідомими параметра­ми навчання, як його мета, зміст, форми й методи. Ці параметри, своєю чергою, зумовлюються принципами модульного навчання: / виділення зі змісту окремих елементів; /■ динамічності;

/ дієвості та оперативності знань та їх системи; / гнучкості;

/ усвідомленої перспективи; У різношаровості методичного консультування; / паритетності.

Модульна технологія передбачає рейтингову оцінку знань учнів. Рейтинг — це сума балів, набраних учнем протягом певного часового інтервалу, обчислена за певними формулами, що не змінюються протя­гом цього часу. Для перевірки знань учнів за такою технологією вико­ристовуються поточний, проміжний і підсумковий контроль.

Модульна технологія навчання має низку переваг над іншими:

• динамічність навчання, яка полягає у варіативності елементів, мо­
дулів, а також їхнього змісту;

• диференціація та індивідуалізація навчання;

• усвідомленість перспективи навчання кожним учнем;

. завершеність матеріалу в модулях, інтеграція різних видів і форм навчання, які забезпечують досягнення поставленої мети кожним учнем;

• орієнтація учнів на проблемний підхід і творче ставлення до нав­
чання.

У 60-х роках XX ст. педагоги й психологи з огляду на вимоги до шкільної освіти звернулися до проблеми розвивального навчання, по­чали досліджувати «зону найближчого розвитку» дітей.

Творчо-розвивальні технології — це способи системної організації навчально-творчої діяльності учнів, яка спрямована на розв'язання нав­чально-творчих завдань і здійснюється переважно через застосування непрямих або перспективних способів керування з максимальним ви-

10.10 Особливості використання новітніх освітніх технологій у процесі навчання біології

користанням самокерування особистості; результат навчально-творчої діяльності визначається суб'єктивною новизною.

У структурі творчо-розвивальних технологій виокремлюють два блоки — змістовий та процесуальний. До змістового належать цілі та зміст навчального матеріалу, інформаційно-пізнавальний конфлікт, який зумовлює діяльність як творчу, а до процесуального — мотиву­вання творчо-пошукової діяльності, методи й форми діяльності вчите­ля та учнів для подолання інформаційно-пізнавального конфлікту.

Основні психологічні принципи розвивального нав­чання:

/ проблемність навчання;

/ оптимальний розвиток різних видів розумової діяльності; / індивідуалізація й диференціація навчання; / формування різноманітних прийомів розумової діяльності.

Розрізняють такі види творчо-розвивальної технології:

• особистісного «відкриття» знань, умінь і навичок (учень — суб'єкт
навчання, в результаті «відкриття» засвоюються знання, вміння й
навички);

• навчального дослідження (вивчення предметів у природних умо­
вах, під час спостережень, лабораторних дослідів, конструювання
тощо);

• проектну (передбачає розв'язування учнем або групою учнів будь-
якої проблеми, виконання творчих проектів, що потребує, з одного
боку, використання різноманітних засобів навчання, а з іншого —
інтегрування знань, умінь із різних навчальних предметів, галузей
науки, техніки тощо);

• інформаційну (комп'ютерні програми, системи машинної графіки,
обчислювальні експерименти, дистанційне навчання);

• «мозкового штурму»;

• розв 'язування евристичних завдань;

• розв 'язування дослідницьких завдань.

У другій половині XX ст. у високорозвинених країнах світу виник­ли передумови для впровадження системи дистанційного навчання, яка передбачає широке використання аудіовізуальних засобів, телеба­чення, відеотехніки, комп'ютерів, Інтернету, нових технологій запису й збереження інформації у вигляді бази даних. Нині ця технологія біль­ше поширена у вищій школі, але є перспективи й для загальноосвіт-

Розділ 10 Форми навчання біології

ньої, особливо, якщо йдеться про дітей, які через хворобу тривалий час не можуть відвідувати заняття.

За дистанційної освіти учні мають забезпечуватися необхідними підручниками (іноді у вигляді відеокасет). У даній технології важли­вим моментом є не просто використання комп'ютера, а й розробка чіт­ких і продуманих навчальних програм. Організаційні особливості цієї технології полягають, зокрема, в неперервності навчання, відкритості й індивідуальному підході до організації навчального процесу, центра­лізмі з центром дистанційного навчання на базі навчального закладу, наявності вчителів-консультантів.

У практиці роботи зарубіжних навчальних закладів поширені такі моделі дистанційного навчання:

• консультаційна — передбачає регулярне відвідання учнями консуль­
таційного пункту;

• кореспонденції (листування) — основана на поштовому обміні нав­
чальними матеріалами між учителем і учнем;

• регульованого самонавчання — якість засвоєння знань оцінюється
самим учнем через запитання з ключами;

• «кейс-технології» — для здійснення навчання учень одержує набір
(кейс) навчальних матеріалів;

• кореспондентного навчання — для зв'язку між учнем і вчителем,
крім пошти, використовується телефон або інші засоби зв'язку;

• радіотелефонна — для передавання навчальної інформації викорис­
товується радіо, телебачення тощо;

• навчання через мережу Інтернет.

Дата добавления: 2015-05-24