Педагогічного процесу

Характеристика компонентів цілісного

Огляд педагогічної літератури з питань цілісності педагогічного процесу дає змогу уявити його як певну систему, що складається з декількох компонентів.

Він передбачає педагогічну взаємодію міжучасниками: прямої або опосередкованої дії, впливу суб’єктів один на одного, що обумовлює їхні певні зміни, тому що взаємодія завжди має два компоненти: 1) педагогічну дію і 2) відповідну реакцію на неї.

Особливого значення для формування особистості учня (студента) має взаємодія з вчителями (викладачами), яка проявляється в педагогічному впливі, активності учня (студента) як відповідній реакції на вплив, педагогічному спілкуванні, що є однією з форм педагогічної взаємодії, в якій педагог розв’язує навчальні, виховні, особистісно-розвивальні задачі, спілкування полягає у сприйманні людьми один одного, розумінні, відносинами між ними, забезпечуючи у такий спосіб, комунікативні (обмін інформацією), перцептивні (сприйняття й розуміння) та інтерактивні (взаємовплив) функції.

Спілкування виконує різні функції: професійно-ділову, інформаційно-пізнавальну, управлінську, самоствердження особистості, реалізації потреби в спілкуванні, одержання позитивних емоцій, певної комфортності та ін. Характер взаємодії суб’єктів є різним за метою, змістом, формами здійснення і залежить від психологічного статусу особистості, авторитету, комунікативної культури тощо.

Модель сучасного цілісного педагогічного процесу, крім вихователя і вихованця, передбачає компоненти: цільовий, стимуляційно-мотиваційний, процесуальний, організаційно-управлінський, змістовий, контрольно-регулювальний, оцінювально-результативний.

Характерною ознакою цієї моделі є її динамічність, тобто наявність різноманітних зв’язків, взаємозалежностей, якісних і кількісних змін усіх її компонентів. Наприклад, це можуть бути інформаційні, комунікативні, причинно-наслідкові, управлінські зв’язки, що проявляються в процесі педагогічної взаємодії. Знання й усвідомлення
учасниками цього процесу такого прояву та відповідності сучасним особистісно зорієнтованим педагогічним технологіям забезпечують ефективність виховання й навчання.

Цільовий компонентпедагогічного процесу спрямований на всебічний розвиток особистості учня (студента), стимулювання його до саморозвитку, самореалізації, забезпечення навчальної (професійної) компетентності, формування системи цінностей, загальної культури.

Гармонійність потребує співвідносності зовнішнього та внутрішнього розвитку, відповідності змісту формі (гармонійність відкидає розрив між свідомістю й поведінкою, словом та ділом тощо). Всебічний розвиток особистості не означає, що кожна людина має стати універсальною. Мова йде про те, що кожна жива людина може і має бути розвиненою щодо тих загальних (універсальних) здібностей, які роблять її Людиною (а не хіміком чи токарем), до мислення, моральності, здоров’я. Всебічний розвиток особистості передбачає створення для всіх без винятку людей рівних реальних умов розвитку своїх здібностей у будь-якому напрямі.

Вимоги всебічного гармонійного розвитку особистості диктуються об’єктивними факторами розвитку суспільства: необхідністю швидкого реагування на зміни в науці, техніці, впровадження нововведень, підвищення продуктивності праці за рахунок раціоналізаторства, відповідного творчого ставлення до справи.

Загальна мета педагогічного процесу конкретизується навчальними закладами з урахуванням національно-релігійних, статевих,
індивідуальних особливостей і має доповнюватися «замовленнями» самої особистості – бути щасливою, здоровою, успішною в житті.

Основні аспекти навчання і виховання підростаючого покоління в нашому суспільстві визначені Законом України «Про освіту», Державною національною програмою «Освіта» (Україна XXI ст.), Концепцією національного виховання, Національною доктриною розвитку освіти України в XXI ст.

На сучасному етапі розвитку України як самостійної держави постало питання про національне виховання як цілеспрямований, систематичний процес утвердження у свідомості кожного громадянина країни національних цінностей, ідеалів, норм моральної поведінки, етнічної, культурної, мовної єдності, дотримання виховних традицій, звичаїв народу.

Отже, можна говорити про ієрархію цілей цільового компонента: мета як історичний ідеал виховання (всебічний гармонійний розвиток); стратегічні й тактичні цілі, спрямовані на формування свідомості, самосвідомості, почуттів, волі, поведінки людини; цілі самовиховання і самореалізації, саморозвитку тощо.

Процесуальний компонент забезпечується організацією виконання поставлених завдань, конкретизацією змісту, форм, методів, конкретних засобів досягнення мети.

Незважаючи на суб’єктно-суб’єктний характер гуманного педагогічного процесу він здійснюється шляхом управлінської діяльності викладачів, які так організують свою роботу, щоб вона ефективно впливала на діяльність інших учасників процесу, створюючи опти-мальні умови для виховання, навчання, професійної підготовки, розвитку, саморозвитку студента, для вибору ним можливостей творчої самореалізації.

Структура педагогічної діяльності передбачає уточнення мети взаємодії, проектування дій на основі діагностування стану об’єкта, добір змісту, форм, методів, засобів навчально-виховного процесу, взаємодію, спрямовану на розвиток різних сфер особистості студента, спільну діяльність, співробітництво, спілкування.

Змістовий компонент утворюєструктуру педагогічної взаємодії: колективні й індивідуальні, пізнавальні та практичні дії його учасників. Він визначається певною освітньо-кваліфікаційною характери-стикою відповідного фахівця, конкретизується в освітньо-профе-сійній програмі та інших документах. Сьогодні цей компонент має підлягати гуманітаризації та наповненню загальнолюдськими й національними цінностями.

Контрольно-регулювальний компонентпотребує конкретизації, демократизації та опрацювання критеріїв оцінки результативності педагогічного процесу. Головний недолік цього компонента – суб’єктивізм.

Аналітико-коригувальний компонент пов’язаний з глибоким аналізом суб’єктами педагогічного процесу результатів і внесенням за необхідності певних змін для його вдосконалення.

Оцінювально-результативний компонентцілісного педагогічного процесу спрямований на виявлення педагогом змін і самовиявлення в інтелектуальному, чуттєво-вольовому розвитку особистості в
системі життєвих ставлень, відносин, цінностей, сформованості
професійної компетентності.

Стимуляційно-мотиваційний компонент на сучасному етапі
недостатньо обґрунтований.

Зміст, перебіг та ефективність цілісного педагогічного процесу обумовлюються і визначаються його особливостями – загальнопедагогічними та професійними.

Загальнопедогогічні особливості: залежність від індивідуально-психічних властивостей, педагогічної та професійної майстерності вихователів, від застосовуваних концепцій, технологій, методик і методів навчання й виховання; визначеність взаємин у цьому процесі нормами державних документів тощо.

Професійні особливості: практична спрямованість, органічна єдність теоретичної та практичної підготовки вихованців, висока технічна забезпеченість навчально-виховних заходів, єдність індиві-дуальної та колективної підготовки вихованців, багатопрофільний, багатоплановий і багаторівневий характер тощо.

Цілісний педагогічний процес будується відповідно до певних законів, закономірностей, принципів. У загальнонауковому аспекті поняття «закон» визначають як необхідне, суттєве, стійке, повторюване відношення між явищами; внутрішній, необхідний, узагальнений і суттєвий зв’язок предметів і явищ об’єктивної дійсності; як загальні необхідні й суттєві зв’язки між предметами і процесами.

Дата добавления: 2015-05-24