Закономірності педагогічного процесу

Аналіз структури і змісту педагогічного процесу показує, що це складний, суперечливий, багатоступінчастий процес, в якому його елементи мають найрізноманітніші відносини. Вони можуть бути випадковими й необхідними, об’єктивними й суб’єктивними, позитивними та негативними, ситуативними і тривалими, внутрішніми й зовнішніми тощо.

Ці відносини й залежності, об’єктивно наявні між різними педагогічними явищами, систематично повторювані, що мають стійкий, необхідний і суттєвий характер, визначаються як закономірності
педагогічного процесу.

У педагогічному процесі проявляються закономірності розвитку суспільства, формування особистості й колективу, пізнавальної
діяльності тощо. Йому притаманні також і специфічні, педагогічні
закономірності, які докладно і комплексно відбивають зв’язки та відносини цього змістового процесу.

Розглянемо прояв певних закономірностей:

а) формування особистості:

· провідна роль суспільних умов;

· залежність розвитку особистості від характеру і змісту нав-чально-пізнавальної діяльності;

· взаємозумовленість внутрішніх психічних факторів і зовнішніх впливів;

· спадкоємність і послідовність з урахуванням вікових індивідуально-психічних особливостей;

· цілісність формування особистості;

· залежність від якості навчально-виховної роботи вихо-
вателя тощо;

б) формування учнівських колективів:

· відповідність життєдіяльності та внутрішніх взаємин в учнівському колективі соціальній природі суспільства, загальнолюдським і національним цінностям;

· забезпечення гармонії суспільних і особистих інтересів;

· систематична орієнтація на послідовне підвищення якості та ефективності навчання;

· глибоке усвідомлення і внутрішнє сприйняття членами
колективу його цілей і основних завдань;

· залежність згуртованості учнівського колективу від виховання;

· самовиховання свідомості й почуття колективної та персо-нальної відповідальності за стан його справ;

· залежність зрілості колективу від співвідношення соціально-психологічного клімату, традицій, суспільної думки, колективного настрою тощо;

· систематичне й послідовне підвищення вимогливості учнівського колективу до своїх членів, своєчасне попередження і опера-тивне подолання міжособистісних конфліктів;

· зрілість педагогічних впливів учнів та відповідність його
цілям і завданням, рівневі згуртованості.

Педагогічному процесу властиві закономірності, що відбивають його зв’язки та відносини. Провідна закономірність – єдність виховання (самовиховання), навчання (самоосвіти) і розвитку. Виховуючи, педагог навчає вихованців, так само, як і, навчаючи, виховує їх. Лише глибоке усвідомлення й розуміння цього важливого аспекту педа гогами забезпечує ефективність усього педагогічного процесу. Кожний педагогічний захід, незалежно від його конкретної мети, водночас повинен мати навчальні й виховні цілі, формувати науковий світогляд вихованця, сприяти його розвитку та морально-психічному загартуванню.

Цілісний педагогічний процес визначається такою закономірні-стю, як відповідність навчально-виховних впливів вихователя характеру діяльності вихованців, їхнім духовним потребам, пізнавальним і фізичним можливостям, рівню згуртованості учнівського колективу. Вона спрямована на максимальне використання індивідуально-психічних особливостей вихованців під час організації та проведення різноманітних навчальних і виховних заходів, на послідовний всебічний розвиток їхніх духовних, інтелектуальних і фізичних здібностей і проведення відповідних педагогічних заходів у максимально складних умовах.

Педагогічному процесу характерні такі загальні закономірності:

· управління (залежність ефективності педагогічного впливу від інтенсивності зворотних зв’язків між вихованцем і вихователем);

· стимулювання (залежність педагогічного процесу від дії
внутрішніх стимулів і мотивів навчально-пізнавальної діяльності);

· єдності чуттєвого, логічного і практики;

· зовнішньої (педагогічної) внутрішньої (пізнавальної)
діяльності;

· завдання, змісту, організаційних форм, методів та результатів виховання і навчання;

· динаміки педагогічного процесу (педагогічний процес як розвивальна взаємодія між вихователем і вихованцями має поступовий, етапний характер; чим вищі проміжні досягнення, тим вагоміші кінцеві результати).

Рушійною силою,джерелом розвитку педагогічного процесу, є суперечності. Вони відбивають специфіку процесу, його багатогранний характер і проявляються в основних групах його закономірностей.

Усі види суперечностей становлять єдиний комплекс і мають форму різних труднощів. Глибоке їх розуміння, знання причин є важливою умовою перетворення суперечностей на рушійні сили.

Педагогічний процес не механічна сума дій з навчання та виховання підростаючого покоління, а самостійне цілісне явище, яке має свої внутрішні закономірності, специфічні поєднання виховання, навчання, розвитку, свою систему організації навчально-виховної та освітньо-виховної роботи.

Основними напрямамивдосконалення педагогічного процесу є: гуманізація і демократизація; забезпечення суб’єктності вихованця; якомога повне урахування закономірностей і реалізація функцій процесу – виховної, навчальної, розвивальної; інтеграція науки, освіти і практики; підвищення науково-теоретичного рівня і зміцнення практичної спрямованості; оптимізація; інтенсифікація; вдосконалення підготовки вихователів та їх педагогічної майстерності; використання сучасних концепцій і методів навчання та виховання; технічне переобладнання педагогічного процесу тощо.

Зміст цілісного педагогічного процесу поглиблюється в конк-ретних методиках навчання і виховання.

Таким чином, знання сутності педагогічного процесу його складових, закономірностей і суперечностей надає вихователю чітку методологію педагогічної науки, сприяє якісній організації педагогічного
процесу та визначає основні напрями підвищення його ефективності.

Дата добавления: 2015-05-24