Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Теоретичні засади виховання




План

Педагогічного Впливу

Виховний процес У системі

Заліковий модуль ІІ

Індивідуальні завдання

Запитання до практичного заняття

Питання для самооцінювання

1. Сутність та взаємозв’язок категорій педагогічного процесу.

2. Компоненти педагогічного процесу.

3. Структура педагогічного процесу.

4. Технології педагогічного процесу.

5. Педагогічний процес як складова педагогічної системи.

1. Що являє собою методологічна основа педагогічного процесу?

2. Що таке педагогічний процес? У чому полягає його сутність і зміст?

3. У чому полягають закономірності педагогічного процесу?

4. Назвіть основні принципи цілісного педагогічного процесу.

5. Що розуміють під структурою педагогічного процесу?

 

1. Схарактеризувати сутність педагогічного процесу.

2. Навести визначення функцій педагогічного процесу.

3. Розкрити сутність і взаємозв’язок категоріальних понять педагогічного процесу.

4. Проаналізувати рушійні сили розвитку педагогічного процесу.

5. Накреслити схему педагогічного процесу в ДонДУУ.

Рекомендована література

[11-14, 51]

 

Змістовий модуль 3. Теорія виховання

 

 

3.1. Теоретичні засади виховання.

3.2. Закони та закономірності виховання.

3.3. Принципи й напрями виховання.

3.4. Методи виховання.

 

Ключові слова: процес виховання, теорія виховання, вихователі, вихованці, закони й закономірності виховання, принципи й методи виховання, структура процесу виховання, виховний ідеал, виховний вплив, виховний факт, освіченість, вихованість.

 

Термін «виховання» походить від слів «виховувати» – систематично впливати на культурний розвиток, світогляд, моральні принципи і «ховати» – захищати, оберігати, убезпечувати від небажаного впливу. В українській народній педагогіці воно спочатку вживалося у значенні «оберігати дитя від небезпеки», а згодом почало означати «вирощувати дітей, навчати правил доброї поведінки». Пізніше його стали беспосередньо пов’язувати з поняттям «навчати» і часто використовувати як рівнозначне. Ототожнення процесів навчання і виховання призвело з часом до дублювання понять «освіченість» і «вихованість». Нерідко вихованою людиною вважають людину освічену, що неправильно.

Проблема виховання людини, підготовка її до життєдіяльності набуває значущості в теорії.

Теорія виховання – це сукупність однорідних і внутрішньо
узгоджених наукових педагогічних тверджень, знання яких дає змогу формувати й розвивати особистість людини та впливати на групу відповідно до визначених цілей виховання.

Вона покликана надати вихователям професійні знання, сформувати педагогічні навички та вміння, збагатити практичним досвідом організації виховної роботи. Є також окремі теорії (часткові) виховання. Наприклад, теорії виховання професійного, економічного, морального, національного, екологічного, фізичного та інші, які утворюють підвалини для обґрунтування загальної теорії виховання.

Основною функцією часткових теорій виховання визначені, з одного боку, узагальнення знань із певної сфери виховної діяльності, а з іншого – забезпечення загальної теорії виховання положеннями, які підлягають систематизації, узагальненню та цілеспрямованому використанню вихователями.

Загальна і часткові теорії виховання взаємопов’язані та взаємозумовлені. Перша обґрунтовує наукові основи організації загального виховання, а друга – окремих напрямів виховання. Наприклад, діалектично пов’язані загальна теорія виховання і національне виховання українських громадян.

Теорія виховання систематизує, глибоко аналізує та класифікує різні виховні явища, обґрунтовує загальні закони й закономірності, характеризуючи потребу дослідження процесу виховання як системного соціально-педагогічного явища та всіх його складових: цільового, стимуляційно-мотиваційного, змістовного, процесуального, контрольно-регулювального, оцінювально-результативного компонентів, а також вихователів і вихованців.

Вихователями є вчителі (викладачі), керівники установ та інші посадові особи, діяльність яких характеризується усвідомленістю,
систематичністю, планомірністю, послідовністю і комплексністю. Вихованці – всі люди, групи, які активно реагують на виховні дії, спрямовані на них, усвідомлюють їх та вносять відповідні зміни у свої переконання, життєві настанови тощо. Ця свідома взаємодія
вихователя і вихованця є найважливішою характеристикою процесу виховання.

Виховання відбувається на основі певних соціально-моральних і професійних цінностей, які знайшли відбиття у загальнолюдських і національних цінностях, етикеті та визначають загальний напрям добору змісту й методів виховання. Такі цінності окреслюють ідеал виховання, основні якості особистості вихованця, які слід формувати.

Ідеал виховання – це громадянин України, збагачений загальнолюдськими та національними цінностями, який керується у своїй діяльності вимогами загальнолюдського й національного етикету, спроможний діяти творчо в сучасних умовах, це справжній патріот, який дбає про свою честь і гідність.

Впровадження у виховну практику цього ідеалу передбачає одночасний розвиток інструментальних і мотиваційних якостей особистості вихованця: інструментальні – являють собою ефективну діяльність вихованця: розумовий розвиток, освіта, навички та вміння, досвід, характеризують інтелектуально-фізичний бік вихованця, є необхідними для ефективної діяльності; за їхньою допомогою реалізуються власні потреби, задачі навчання і виховання (вихованець, який не має мінімуму певних професійних знань, навичок і вмінь, неспроможний повноцінно адаптуватися до професійної діяльності); мотиваційні – це потреби, прагнення, переконання, цілі та ідеали життєдіяльності.

Здійснюючи виховний вплив педагог усвідомлює виховний факт – педагогічні явища, що обумовлюють істотні зміни в настановах і поведінці вихованця та групи і є наслідком свідомої взаємодії вихователя й вихованця. Ця співпраця має дати поштовх внутрішнім психофізіологічним механізмам самовдосконалення. У процесі якого можуть мати місце зміни не тільки у вихованців, а й у цілих виховних системах.

Основним критерієм оцінки є відповідність отриманих результатів виховному ідеалу (ідеальному стану, нормі).

Теорія виховання виконує такі функції: теоретико-пізнавальну, згідно з якою теорія виховання є галуззю педагогічної науки, покликаною досліджувати теоретичні проблеми організації та проведення виховної роботиі нормативно-практичну, спрямовану на надання вихователям конкретних практичних знань, набуття ними навичок та вмінь, ознайомлення з методиками щодо організації та проведення як загальних виховних заходів у масштабі навчально-виховних систем, так і конкретних.

Виховання є процесом підготовки людини до сьогоднішньої та майбутньої життєдіяльності. Педагогічна категорія «виховання» вживається у педагогічній науці в таких значеннях:

1) у широкому соціальному – це виховний вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності, який має не лише позитивну спрямованість. Дійсність містить конфлікти і протиріччя; тут особистість набуває не тільки позитивного соціального досвіду, але й негативного;

2) широкому педагогічному – виховна діяльність різних освітньо-виховних систем, які керуються педагогічними теоріями;

3) вузькому соціальному – розв’язання педагогом конкретної
індивідуальної проблеми виховання або перевиховання;

4) вузькому педагогічному – цілеспрямована виховна діяльність педагога з метою досягнення певних виховних цілей.

Виховання як педагогічна категорія має відповідні ознаки: цілеспрямованість, що передбачає наявність певного взірця, соціально-куль-турного ідеалу; відповідність процесу виховання певним соціально-культурним цінностям; наявність певної системи організованих виховних впливів; гуманність – орієнтація у вихованні на загальнолюдські цінності; цілісність, неперервність і тривалість, тобто виховання має торкатися всіх сфер психіки людини, творчо формувати і всебічно розвивати їх протягом всього життя, а як процес є цілеспрямованою, систематичною, організованою та планомірною взаємодією вихователя і вихованця, під час якої здійснюється вплив на свідомість, підсвідомість, пізнавальну, емоційно-вольову та мотиваційну сфери вихованця з метою формування у нього наукового світогляду, високих моральних, громадських і професійних рис особистості.

Для реалізації цих ознак виховання має бути комплексним, планомірним і організованим.

Об’єктами виховного впливу визнаються свідомість і підсвідомість вихованця, його мотиваційна, емоційно-почуттєва і вольова сфери, навички та звички вихованої поведінки в умовах повсякденної та професійної діяльності, самовдосконалення.

Специфічним для процесу виховання є: цілеспрямованість, двосторонність, неперервність і тривалість, багатогранність завдань і
різноманітність змісту, залежність від специфіки професійних
завдань і необхідності формування громадянина України, багатство форм, методів і засобів виховного впливу, поступове виявлення результатів виховних впливів, самокерованість.

Із цих специфічних властивостей виокремлюють основні ознаки процесу виховання: системність, цілісність, двосторонність, комплексність, гуманність, планомірність, націленість на конкретний результат, неперервність, тривалість і організованість.

Виховний процес являє собою систему,яку утворюють певні елементи (компоненти виховного процесу), вона має структурні складові, що відповідають її функціям (це не проста система, а динамічна, з тенденцією до постійного саморозвитку і самовдосконалення).

Організує і здійснює процес виховання суб’єкт виховання – вихователь, який є основною постаттю виховного процесу.

Суб’єктами виховання є педагоги, учні (студенти) та інші суспільні інститути, сім’ї вихованців. Головну роль серед них відіграють
педагоги – безпосередні організатори та учасники виховного процесу.

До основних функцій вихователяналежать:

· організаційно-мотиваційна – сприяє усвідомленню вихователями сутності виховного процесу та свого місця в ньому, забезпечує цілеспрямоване планування виховної роботи та її змістовну реалізацію, формування у вихованців мотивації вдосконалення і самовдосконалення, творче залучення всіх вихованців до виховного процесу;

· мобілізаційна – передбачає формування і розвиток у вихованців настанови на творче самовдосконалення, на постійний розвиток позитивних якостей та нівелювання негативних, творче оволодіння знаннями, набуття навичок, вмінь та опанування професійної майстерності;

· формувально-розвивальна – основна, базова функція, сутність якої полягає у формуванні та постійному вдосконаленні у вихованців соціально-ціннісних якостей, забезпеченні гармонійного розвитку особистості українського громадянина та ефективної самореалізації його творчого потенціалу в професійній діяльності;

· інформаційно-комунікативна – полягає в активному ціле-спрямованому впливі на свідомість, підсвідомість, інтелектуальну, емоційно-почуттєву, вольову і мотиваційну сфери особистості вихованця, формуванні високої культури спілкування і загального етикету, правил повсякденної поведінки, розвитку соціально значущих цінностей серед вихованців;

· профілактично-перевиховна являє собою прогнозування, попередження та ліквідування негативних проявів поведінки, психолого-педагогічне попередження девіантної поведінки, подолання та усунення негативних рис характеру вихованця, цілеспрямоване формування мотивації до постійного самовдосконалення;

· оцінювально-контрольна – полягає в контролі, перевірці й оцінці результатів виховного процесу та внесенні в нього відповідних змін і корективів.

Вихованцями є всі громадяни, різні групи людей, сім’ї,
службовці та ін.

Теорія виховання охоплює виховну діяльність вихователів, виховних та інших структур в їх різноманітті, її називають вихованням. Активна, цілеспрямована і змістовна взаємодія вихователів і вихо-ванців є виховним процесомпід час здійснення якого останні засвоюють певну сукупність знань, набувають практичних навичок і вмінь відповідної поведінки, всебічно розвивають свої емоційні, почуттєві, вольові, мотиваційні сфери та інші провідні властивості особистості, формують свій внутрішній духовний світ.

Цілеспрямовано організована та струнка система компонентів процесу виховання визначається як його структура (або модель). До неї входять такі складові: цілі й завдання, зміст виховного процесу, взаємодія вихователів і вихованців, застосування методів і форм виховної діяльності, послідовність етапів (стадій) розвитку виховного процесу в часі.

Структура виховного процесу вказує на двосторонній характер виховання і зумовлює необхідність безпосередньої взаємодії вихователя й вихованця на всіх етапах виховної роботи, починаючи з визначення її мети та завдань, завершуючи перевіркою й оцінкою її результатів, а також дає вихователям чітке уявлення про основні ланки виховного процесу і, відповідно, допомагає цілеспрямовано та якісно його організувати.

Процес виховання відбувається шляхом залучення вихованців до системи відносин всіх суб’єктів виховання; засвоєння і вдосконалення комплексу духовних, національних і загальнолюдських цінностей, професійних навичок, практичного оперування ними в повсякденній поведінці вихованця та закріплення їх на підсвідомому рівні; ефективного впливу цієї поведінки на результати життєдіяльності, визначення життєвих настанов і орієнтирів; формування і розвитку мотивації постійного самовдосконалення і оволодіння його методикою.

Показником ефективності та якості процесу виховання є вихованість. Вихованість – це комплекс якостей особистості вихованця, що характеризується наявністю та рівнем сформованості суспільно значущих якостей, які відбивають всебічність її розвитку та готовність до повноцінної життєдіяльності. Серцевину вихованості становлять духовні якості, що дають уяву про моральне обличчя вихованця, рівень набутого морального досвіду, моральної зрілості.

Традиційно ефективність виховання визначають за наступними рівнями вихованості:високий, середній і низький. Високий рівень тієї чи іншої якості особистості вихованця, що є показником вихованості, характеризується наявністю всіх ознак відповідного критерію; серед-
ній – це рівеньрозвитку якості, що визначається на основі наявності половини чи більше ознак відповідного критерію; низький – коли є
менше половини ознак від загальної кількості, що розкриває критерії. Критерії оцінки виховання – це такі ознаки, на основі яких можна
говорити про рівень вихованості вихованця, оцінити виховні впливи вихователів, ефективність функціонування виховної системи тощо.

Таким чином, теорія виховання водночас є галуззю педагогічної науки і навчальною дисципліною, в якій проявляється діалектичний взаємозв’язок теорії та практики.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 1659; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.031 сек.