Закони та закономірності виховання

Сутність процесу виховання визначається дидактичними законами і закономірностями.

Закон виховання у педагогічній літературі тлумачаться як внутрішній істотний, загальний зв’язок явищ, фактів виховання, який обумовлює їх необхідний вияв і розвиток. У більшості виховних систем діють закони:

· соціальної обумовленості цілей, змісту, принципів і методів виховання, якийвиявляє об’єктивний процес визначального впливу суспільних відносин, соціального устрою на формування основних компонентів процесу виховання.

Теорія виховання на основі загальнопедагогічних концепцій виховання громадян України, має опрацювати мету, ідеал, завдання, принципи, зміст, форми та критерії оцінки національного виховання – і визначитись, зокрема, з національною спрямованістю змісту всього виховання;

· обумовленості виховання характером діяльності та спілкування вихованців, який відбиває співвідношення між педагогічним управлінням і розвитком активності вихованців як суб’єктів самовиховання, між способами організації виховного процесу і його результатами, тобто характер виховної та іншої діяльності вихованців має формувати гармонійно розвинених громадян України, здатних ефективно реалізувати власні життєві настанови;

· цілісності та єдності процесу виховання, що виявляє співвідношення частини та цілого у виховному процесі, необхідність гармонійної єдності всіх його компонентів. Характер майбутньої професійної діяльності вихованців передбачає наявність у них комплексних духовних і професійних якостей;

· єдності й взаємозв’язку теорії та практики виховання, якийрозкриває співвідношення між змістом і методами виховання та
майбутньою діяльністю вихованців, залежністю теорії виховання від
сучасної соціальної практики.

Закони вихованнявстановлюють і формулюютьоб’єктивні,
внутрішні зв’язки, які виявляються під час організації та проведення виховного процесу. Вони відбивають сутність процесу виховання.

Тому їх знання допомагає вихователям науково обґрунтувати зміст виховання, правильно визначити прийоми та засоби виховної роботи, уникати шаблонного підходу до педагогічної діяльності, інноваційно і творчо організовувати та проводити виховні заходи, ефективно розв’язувати виховні задачі й у цілому оптимізувати цей складний соціально значущий процес. Відповідно до цього виховний процес як організований має певні закономірності.

Закономірності виховання – це стійкі, повторювані, об’єктивно істотні зв’язки виховання, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності формування особистості.

У педагогічній літературі розрізняють такі закономірності
виховного процесу:

а) зовнішні – характеризують залежність виховання від суспільних процесів і умов: соціально-економічної та політичної ситуації,
рівня культури в суспільстві, його потреб у відповідних фахівцях, загальноприйнятих і національних виховних ідеалів, цінностей і змісту виховання. Вони передбачають: розвиток у вихованця національної гордості, врахування кращих традицій виховання українського народу, єдності загальнолюдського і національного у вихованні, всебічний розвиток і задоволення духовних і матеріальних потреб вихованців;

б) внутрішні – розкривають зв’язки та залежності між компо-нентами процесу виховання, між виховними впливами вихователів та конкретним ставленням вихованців до цих впливів, між ідеалом, метою, змістом виховання та отриманим результатом, між основними складовими цього складного соціально-педагогічного явища.
До внутрішніх закономірностей відносять:

· єдність навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення вихованців як однієї з основних умов гармонійного формування особистості українських громадян, яка відбиває підхід до особистості вихованця з таких позицій: виховуючи – навчай і розвивай; навчаючи та розвиваючи – виховуй; навчаючи, розвиваючи, виховуючи – самовдосконалюйся;

· визначальну роль діяльності та спілкування у вихованні, формуванні особистості вихованця, що підтверджує наявність безпосередньої залежності між характером діяльності й спілкування вихователів і вихованців та результативним компонентом процесу виховання.

Відповідно до цієї закономірністі вихователі під час організації та здійснення навчально-виховного процесу мають враховувати і всебічно розвивати індивідуально-психічні якості вихованців та характер їхньої майбутньої діяльності, активно взаємодіяти з вихованцями, досягти свідомої участі вихованців у навчально-виховній діяльності, науково визначати і формулювати дидактичні та виховні цілі й намагатися їх реалізувати;

· цілісність процесу виховання і взаємозалежність його компонентів, що потребує врахування досягнень розвитку сучасної педагогіки і психології у вихованні. Методи та форми організації виховної діяльності мають відповідати як сучасним виховним системам, вимогам, так і загальнолюдським цінностям, ідеалам і традиціям виховання в українському суспільстві;

· залежність результатів виховання не тільки від виховної
діяльності, але й від реальних умов, взаємодії вихователів і вихованців в конкретних процесах і ситуаціях, полягає в необхідності врахування у виховній роботі різноманітних факторів формування особистості вихованця (виховує все: і люди, й навколишнє середовище, і речі, й різні явища).

Знання закономірностей та їхніх вимог сприяє наданню процесові виховання свідомого, гуманного, цілеспрямованого, систематизованого, організованого, всебічного, ефективного й оптимального, національного характеру.

Дата добавления: 2015-05-24