Принципи й напрями виховання

Сутність й вимоги законів та закономірностей виховного процесу відбиваються у принципах виховання.

Принципи виховання – це сукупність провідних ідей, які визначають основні напрями, зміст, методику та організацію виховання з метою формування людини.

Принципи виховання мають об’єктивну основу – обґрунтовані зв’язки у виховних впливах, а також певну методологічну спрямованість і базуються на діалектико-матеріалістичній концепції людини, відповідають потребам національної культури, становлення україн-ської державності

З погляду теорії виховання принципи є її кінцевим результатом та орієнтиром для практичного застосування. Незнання принципів не відміняє їх чинності, а робить процес виховання ненауковим, супе-речливим, непослідовним, несистемним, малоефективним.

Згідно з вимогами сучасних педагогічних концепцій принципи виховання передбачають:

· націленість формування всебічно гармонійно розвиненої особистості вихованця – гідного громадянина української держави – з активною життєвою позицією та творчою настановою на основі виховного і розвивального навчання;

· створення умов для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу в різних освітньо-виховних системах;

· пріоритетність розвитку у людини національної спрямованості;

· поєднання гармонійності, комплексності, конкретності та
послідовності виховних впливів.

У сучасній педагогіці за умовами узагальнення методологічних та теоретичних підходів до обґрунтування принципів виховання
чинною є така система принципів:

· цілеспрямованості – полягає у підпорядкованості всієї виховної роботи загальній меті та ідеалам виховання в українському су-
спільстві, їх усвідомленні й сприйнятті вихователями та вихованцями, нетерпимості до стихійності у вихованні, забезпечення конкретності та перспективності у виховній роботі.

Основні вимоги принципу цілеспрямованості: формування справжніх патріотів України на державно-патріотичних ідеях; чітке усвідомлення вихователями цілей і завдань виховання; урахування традицій та ідеалів українського народу, загальнолюдських, націо-нальних і професійних цінностей; надання виховному процесу наукового характеру, наступальності, конкретності, оперативності, гуманності та змістовності; спрямованість виховної роботи на якісне розв’язання задач, які стоять перед українським суспільством; підпорядкування виховного впливу гармонійному формуванню і всебічному розвитку особистості вихованця, допомога в її самоактуалізації та самореалізації;

· суспільної спрямованості, зв’язку з життям, який передбачає використання у виховній роботі кращих традицій виховання українського народу, систематичне ознайомлення вихованців із суспільно-політичними подіями у країні та світі, залучення їх до активної участі в суспільному житті освітньо-виховної системи та держави.

Основні вимоги: ознайомлення вихованців з повсякденним життям і діяльністю українського народу та народів світу; зорієнтованість виховної роботи на реалізацію завдань із розбудови незалежної України та всебічний і гармонійний розвиток особистості українського громадянина; впровадження у виховний процес кращих традицій, ідеалів і звичаїв виховання українського народу; проведення державної політики в усіх виховних заходах, їх безпосередній зв’язок з життям держави та суспільства, конкретних закладів; залучення до участі в суспільному житті; спрямованість виховання на подолання апатії, інертності та соціальної відчуженості молоді від тих процесів, які відбуваються у соціальному середовищі; прищеплення вихованцям почуття громадянства Української держави;

· виховання в праці, який визначає, що формування особистості безпосередньо залежить від її діяльності, від особистісної участі в праці. Характер і особливості навчально-пізнавальної та конкретної професійної діяльності мають значні виховні аспекти, створюють надзвичайно сприятливі умови для здійснення виховних заходів,
більшість з яких позитивно впливає на загартування та розвиток емоційно-вольової, пізнавальної та мотиваційної сфери особистості
вихованця в її самоактуалізації.

Основні вимоги: поєднання практичної діяльності вихованців з виховними впливами на них; досягнення свідомого ставлення вихованців до опанування свого фаху й виконання конкретного виробничого завдання; використання на заняттях та інших виховних заходах місцевого краєзнавчого матеріалу; формування у вихованців почуття відповідальності за наслідки власної діяльності, повага до результатів праці інших; заохочення активності в різних видах діяльності в школі й дома (активність – це природна форма розвитку дитини);

· виховання в колективі та через колектив. Ґрунтується на ідеї, що провідні риси особистості формуються лише в соціальну оточенні у процесі спілкування й активної спільної діяльності.

Виховний вплив соціального оточення має вирішальне значення на процес соціалізації особистості вихованця та на її самоактуалізацію і полягає в тому, що, будучи об’єктом виховних впливів суб’єктів виховання, він водночас виконує функції суб’єкта виховання щодо своїх членів;

· суб’єкт-суб’єктного характеру виховних взаємин. Ураховує, що перетворення вихованців на активних і зацікавлених суб’єктів власного самовдосконалення, стимулювання внутрішньої активності вихованців у формуванні та постійному самовихованні особистості має стати провідною метою виховання.

Основні вимоги цього принципу: визнання особистісного підходу у вихованні, що створює сприятливі умови для всебічного розвитку особистості вихованця; визнання вихованця повноправним учасником виховного процесу та його перетворення на активного учасника виховання; цілеспрямоване формування мотивації самовдосконалення; визначення цілей, прищеплення вихованцям навичок і вмінь самовиховання, ознайомлення їх з ефективними технологіями вдосконалення позитивних якостей і нівелювання негативних; сприяння розвитку розумових, фізичних і духовних якостей вихованців; орієнтація на позитивні якості вихованця;

· наступальності, активності, системності та конкретності виховних заходів. Визначає спрямованість, тональність, зміст, логіку й послідовність виховного процесу в сучасних умовах щодо змістовного та процесуального компонентів процесу виховання.

Основні вимоги цього принципу: вивчення й врахування інтересів і потреб вихованців, їх об’єктивний аналіз і своєчасне задоволення; застосування логіки виховного процесу і структурування змісту виховання; цілеспрямоване планування виховних заходів з урахуванням актуальних потреб вихованців, змін у суспільно-політичному й економічному житті України та інших країн; врахування специфіки школи, виробництва, оперативне реагування на нагальні потреби; урахування особливостей майбутньої діяльності вихованців для їх самовдосконалення; впровадження у навчально-виховний процес сучасних технологій виховання; систематичне управління самовихованням вихованців;

· оптимізації виховного процесу. Наголошує на необхідності продуманого вибору змісту, методів, форм і прийомів виховного впливу, які забезпечують найкращий виховний аспект.

Основні вимоги: конкретизація цілей і завдань виховання з
урахуванням ідеалів, традицій виховання, ціннісних орієнтацій українського народу, індивідуально-психічних особливостей вихованців; комплексний підхід до визначення змісту виховання; добір методів, засобів та організаційних форм, які дають змогу успішно виконувати поставлені завдання за визначений час; диференційований та індивідуальний підхід до вихованців; раціональне поєднання управління виховною діяльністю вихователів і самовдосконаленням вихованців, оперативне регулювання і коригування перебігу виховного процесу;

· гуманізму і демократизму в поєднанні з високою вимогливі-стю та повагою до особистості вихованця. Ґрунтується на взаєморозумінні й гуманності спільної діяльності вихователів і вихованців, на єдності їхніх інтересів і прагнень. Метою такої взаємодії є їх плідний і творчий союз та всебічний і гармонійний розвиток особистості
вихованця.

Основні вимоги: формування гуманних норм і правил етикету, ставлення до майбутньої діяльності та визначення власного життєвого шляху, дотримання правил загальнолюдського спілкування, формування бажання у вихованця бути вихованим, ставлення до люд-ського життя й особистої гідності вихованця як до найвищої цінності.

· поєднання комплексного, диференційованого та індивідуального підходів у виховній діяльності полягає у тому, що вихователь, ураховуючи індивідуально-психічні особливості вихованців, може і має застосовувати різноманітні методи та форми виховних впливів як під час планових виховних заходів, так і позапланових.

Основні вимоги: диференціація змістовного компоненту виховного процесу з огляду як на колективні, так і на індивідуальні потреби вихованців; вивчення і знання індивідуально-психічних особливостей вихованців, їх урахування під час організації та проведення групової, індивідуальної виховної роботи; залучення вихованців до
самовиховання; надання переваги таким методам виховання, які спираються на педагогіку співробітництва; педагогічний аналіз результатів виховання з подальшим коригуванням;

· свідомості, самодіяльності та активності вихованців. Поведінка людини – це її свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості – це складний і суперечливий процес, оскільки функція педагога полягає в тому, щоб допомогти людині виявити в собі та розвинути те, що їй органічно притаманне.

Основні вимоги: вироблення мотиваційної основи в навчально-пізнавальній діяльності; створення у вихованців позитивного уявлення про майбутню професійну діяльність; зацікавлення вихованців у результатах своєї праці й показ цих результатів для досягнення успіху у власній професійній діяльності та колективу; визначення конкретних цілей і завдань виховного процесу, кожного виховного заходу; спонукання вихованців до правильної самооцінки власних дій, вчинків, виховання у них звичок самоаналізу і самоконтролю та потреби самовдосконалення.

Вихователеві необхідно орієнтуватися у своїй діяльності не на окремі принципи виховання, а на систему, яка забезпечує оптимізацію як процесуальної, так і змістовної сторін виховання.

У педагогічній літературі визначають такі напрями виховання:

· трудове – спрямоване на формування системи якостей, необхідних для ефективної професійної діяльності. Предметом такого виховання виступає професійна компетентність вихованця.

Основні завдання трудового виховання: психологічна підготовка особистості до праці; прищеплення виконавчої дисципліни, свідомого підпорядкування вимогам професійної діяльності; підняття престижу праці; практична підготовка до праці; підготовка до свідомого вибору професії;

· національне – відповідає характерним рисам народності має національні особливості (традиції, погляди, звичаї, світогляд тощо), бо кожен народ творить свою систему виховання.

Мета – формування національної свідомості, самосвідомості та патріотизму у вихованців.

Основні завдання: формування національної свідомості; при-щеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних традицій і звичаїв усіх народів, які населяють Україну;

· моральне –полягає в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до форм суспільної свідомості, сукупності загальноприйнятих норм, принципів і правил, що регулюють поведінку людей.

Метою морального вихованняє формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

Основні завдання: формування моральної свідомості; прищеплення навичок і звичок гідної поведінки; опанування вихованцем морального досвіду суспільства; спроможність цілеспрямовано й послідовно дотримуватися моральних цінностей; засвоєння норм, принципів та виявлення готовності до постійного самовдосконалення; творчого ставлення до виконання професійних обов’язків, особистої
відповідальності за свою працю; піклування про старших, дітей; шляхетного ставлення до жінки; уміння захищати слабших;

· розумове – формування інтелекту, освіченості, життєвого досвіду, розвиток самостійного мислення та вміння вчитися.

Мета розумового виховання – розвиток мислення і пізнавальних здібностей.

Основні завдання:розвиток мислення в цілому та різних його видів (діалектичного, логічного, абстрактного, алгоритмічного,
технічного, творчого, системного); формування культури розумової праці та наукового світогляду;

· естетичне – формування і прищеплення вихованцям естетичних почуттів, смаків, суджень, художніх здібностей; розвиток здатності сприймати й перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності.

Основні завдання: формування естетичних поглядів і смаків,
набуття навичок творити прекрасне; розвиток творчих здібностей;
визнання гуманістичних якостей, інтересів і любові до життя в його різноманітних проявах;

· правове –спрямоване на формування правової свідомості та культури праці, повсякденної життєдіяльності відповідно до вимог законів, загальноприйнятих норм і принципів поведінки. Воно пов’язане з формуванням поваги до Конституції та інших законів і правових актів України.

Основні завдання правового виховання: доведення до вихованців законів і нормативних актів України та їх усвідомлення; систематичне інформування вихованців з поточних і актуальних правових питань; формування у них правової свідомості; прищеплення їм поваги до правових норм, принципів законності, розуміння необхідності їх дотримання; доведення до вихованців правових норм, які стосуються правових основ їхньої діяльності; формування у вихованців навичок і вмінь правової поведінки;

· екологічне – спрямоване на усвідомлення природної феноменальності людини, яка повною мірою відповідає за життя й умови життєдіяльності на Землі.

Основні завдання: засвоєння екологічних знань та їх усвідомлення; прищеплення любові до природи, бажання берегти та
примножувати її; набуття навичок і вмінь діяльності у природі;

· фізичне – спрямована на зміцнення здоров’я й загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, набуття життєво важливих рухових навичок і вмінь.

Мета фізичного виховання – формування фізичної культури,
сили, підтримання доброго стану здоров’я.

Основні завдання: зміцнення здоров’я і загартування організму людини; сприяння фізичному розвитку та працездатності людини; вдосконалення рухових якостей; прищеплення інтересу до систематичних занять фізичними вправами та гігієнічних навичок.

Таким чином, напрями виховання мають створити гармонійну цілісність, забезпечити єдність виховного процесу, ґрунтуватися на ідеях українського державного патріотизму, а їх ефективна реалізація дає можливість сформувати всебічно і гармонійно розвинену особистість вихованця.

Дата добавления: 2015-05-24