Об’єкт, предмет і категорії дидактики

Навчання посідає належне місце в реальній практиці взаємовідносин між об’єктом і предметом дидактики.

Об’єктом дидактики є система навчання – це реальність.

У перебігу суспільного розвитку навчання перетворилося на окремий, специфічний вид суспільної діяльності – оволодіння со-ціальним досвідом. І дидактика поступово ставала теоретичною дисципліною. Від пізнання явищ до пізнання сутності – такий шлях перетворення дидактики з емпіричної на теоретичну дисципліну. У результаті підвищення теоретичного рівня дидактика стала ефективніше впливати на практику, поступово відмовляючись від вирішення суто прикладних питань, передаючи їх окремим методикам. У центрі її уваги починають зосереджуватися питання сутності навчання, системи відносин, що виникають у процесі навчання: учитель-учень, учень-навчальний матеріал, учень-інші учні.

Навчання власне й організовується для того, щоб ця взаємодія виникла. В реальному навчанні складається взаємодія трьох об’єктів: 1) учителя, 2) учня й 3) навчального матеріалу. Дидактика бачить навчання таким, що яскраво висвітлює взаємодію викладання й уміння, не принижуючи, зрозуміло, роль інших взаємодій.

Навчання у сфері дидактики виступає як предмет наукового вивчення та об’єкт конструювання. Метою вивчення є вдосконалення практики, а метою конструювання – розроблення теоретичних
проблем, спрямованих на створення інноваційних дидактичних систем, здатних забезпечити розвиток і самореалізацію особистості, її життєтворчість.

Розкриття сутності предмета дидактики являє собою процес нескінченний, як нескінченний сам її розвиток. У загальних рисах,
стисло можна окреслити хіба що тло, на якому відбувається взаємодія викладання й учіння в поєднанні діяльності суб’єктів навчання –
вчителя й учнів.

Зміст, форми й методи взаємодії викладання та учіння, як і взаємодія суб’єктів навчання, на різних етапах соціального розвитку становлять предмет дидактики.

Щоб визначити предмет дидактики, необхідно врахувати її
функції, дані аналізу її об’єкта й пізнавальних засобів, якими вона
послуговується. Умови ці постійно змінюються, як і об’єкт дослідження – навчання.

Предметом дидактикиє зміст освіти, форми й методи його засвоєння, закономірності й принципи організації процесу навчання.

Важливим для визначення предмета дидактики є зміст освіти, задіяний в процесі навчання. Важливо розрізняти зміст освіти як ідеалізовану інформативну складову програм і підручників та реальну, що функціонує в діяльності вчителя й учнів на уроці. Ідеалізований зміст може перетворитися на реальний лише за умови, коли розробники програм і підручників рахуватимуться з закономірностями й принципами навчання, його розвивально-виховними можливостями.

У дидактиці загальними поняттями та категоріями дидактики як педагогічної науки є: «мета навчання», «викладання», «суб’єкт викладання», «учіння», «суб’єкт учіння», «освіта», «зміст навчання», «навчальний план», «навчальна програма», «навчальна дисципліна», «підручник», «навчальний посібник» «навчальний матеріал», «на-вчальна ситуація», «метод навчання», «самоосвіта» тощо.

Розглянемо деякі з них:

· навчання – це природна властивість індивідуума набувати життєвий досвід у процесі саморуху (самонавчання) за допомогою активної взаємодії з об’єктами навколишнього світу, в якій виявляється взаємозв’язок між носієм досвіду і його споживачем, тобто між соціальним і природним середовищами та дитиною;

· процес навчання – цілеспрямована, послідовно організована взаємодія вчителя та учнів, опосередкована змістом діяльності, в ході якої розв’язуються задачі освіти, виховання і загального розвитку дітей;

· навчальний процес – спеціально й управлінські доцільно організоване навчання у певному навчальному закладі за чітко визначеним обсягом змісту освіти, погодженою діяльністю учасників навчального процесу, здійснюваною в установленому порядку та режимі за різними формами проведення: денна, заочна, вечірня, дистанційна, екстернатна;

· викладання – це діяльність учителя в процесі навчання. Воно полягає в постановці перед учнями мети спільної діяльності, повідомленні нових знань, організації всіх процесів, пов’язаних із засвоєнням, закріпленням, застосуванням знань та перевірці й оцінюванні результатів навчання;

· учіння (научіння) – необхідний компонент будь-якої діяльно-сті; його результатом є не лише предметні знання, уміння і навички, а й способи діяльності індивіда; здатність не лише до активної взаємодії з учителем у процесі викладання, а й готовність до самонавчання, самопізнання;

· пізнання – вища форма відображення об’єктивного світу у свідомості учнів, яке виходить за межі наявного стану речей і здатне відображати не тільки сучасне, а й майбутнє;

· освіта – сукупність знань, умінь, навичок, поглядів і переконань, а також певний рівень розвитку пізнавальних сил та практичної підготовки, що досягаються в результаті цілеспрямованої навчально-виховної роботи.

Таким чином, передавання знань, умінь, навичок і способів
пізнавальної діяльності людині здійснюється за допомогою поняттєво-термінологічного апарату дидактики.

Дата добавления: 2015-05-24