Сутність дидактичних принципів навчального процесу

Вчені-педагоги дидактичні принципи розглядають не тільки як необхідність розгортання дійсності, закон руху, але і як логічний вираз пізнання, в якому принцип є центральним поняттям, вихідною ідеєю, що пронизує певну систему знання.

Отже, коли йдеться про вихідні, основні вимоги до педагогічної реальності – процесу навчання, доцільно вживати термін «принципи навчання», або «дидактичні принципи». Коли ж йдеться про теоре-тичну систему знання, тобто про дидактику як науку, що займається побудовою дидактичних теорій, досліджує їх цілісно чи покомпонентно, то доцільно вживати термін і поняття «принципи дидактики». До останніх слід віднести: принцип сходження від абстрактного до конкретного, відповідності логічного та історичного, єдності протилежностей, диференціації та інтеграції, структурування, діяльний принцип, особистісно зорієнтований, принципи актуальності, ціле-спрямованості, гіпотетичності, обґрунтованості, репрезентативності, вірогідності, новизни, значущості, системності, міждисциплінарності, результативності, впроваджуваності.

У педагогічній літературі принципи навчання відбивають, конкретні рекомендації щодо шляхів досягнення цілей навчання на основі його пізнаних закономірностей. Ці рекомендації стосуються: регулювання різноманітних змістових стосунків учасників дидактичного процесу; з’ясування провідних тенденцій навчання на сучасному етапі формування національної системи освіти; розв’язання суперечно-стей процесу навчання й умов досягнення успіхів у навчально-виховному процесі; обґрунтовування основних положень, на які спираються під час викладання навчальних дисциплін; визначення змісту, методів і форм навчальної діяльності.

Дидактичні, або принципи навчання, –це керівні положення, нормативні вимоги до організації та проведення дидактичного процесу, які мають характер загальних вказівок, правил і норм, що випливають із його закономірностей.

Вони виконують регулятивну функцію в двох аспектах:

1) спосіб побудови, організації та аналізу навчального процесу, тобто як вимоги до вчителя чи спеціаліста, який аналізує ефективність перебігу процесу навчання у формі заняття, факультативу;

2) спосіб регуляції діяльності учнів у процесі засвоєння ними знань, умінь і набутті навичок на різному рівні їх активності та
самостійності.

Вони стосуються не лише викладання, а й учіння й випливають із закономірностей і законів навчання як двобічного процесу.

Принципи дидактикиозначають вимоги до розгортання знання в систему, в якій теоретичні положення певним чином пов’язані між собою й випливають одне з одного. Вони виконують логічну функцію
систематизації науково-теоретичного знання, а також методологічно-евристичну функцію й виступають як вихідні положення, загальні вимоги до організації дослідження, або як кінцевий науковий результат.

Принципи навчання реалізують закони і закономірності навчання, що з них випливають, а принципи дидактики як вихідні положення описуються на етапі розробки теоретико-методологічних засад дослідження або для конкретної регуляції функціонування навчального процесу в цілому й кожного компонента зокрема: дидактика розглядає цілісну систему принципів. Врахування дидактичних принципів, які випливають з відповідних закономірностей, створює об’єктивні передумови для ефективного функціонування процесу освіти й
навчання.

Реалізація кожного дидактичного принципу здійснюється за допомогою розроблених практикою й дидактикою вимог, якими обов’язково керується педагог. Основні вимоги кожного принципу навчання відбиваються в правилах дидактичної діяльності.

Дидактичні правила – це конкретні вказівки педагогові про те, як слід діяти у стандартних навчальних ситуаціях. Вони забезпечують діалектичний зв’язок між теорією і конкретною методикою навчання. Цей перехід має бути творчим, бо навчальна діяльність не терпить шаблону й одноманітності. Тому знання основних дидактичних правил є обов’язковим, але їх використання на практиці – справа індивідуальна, творча і потребує інноваційного ставлення до них. Правила, з одного боку, випливають із принципів навчання, а з іншого – є узагальненням багатовікового досвіду навчальної діяльності.

Незнання принципів не відміняє їх існування та дію і робить дидактичний процес ненауковим, суперечливим, непослідовним, несистемним, й, відповідно, неефективним. Власне, тим і пояснюється
наявність багатьох недоліків в організації та проведенні цього процесу в певних освітньо-виховних системах.

У сучасній педагогічній літературі дидактичним принципам навчання надають певні ознаки: орієнтація на головну інтегративну властивість сучасної педагогіки – виховне і розвиваюче навчання, формування всебічно гармонійно розвиненої особистості учня (студента) – гідного громадянина Української держави; спрямованість на досягнення гармонійності педагогічних впливів; забезпечення ефективності дидактичного процесу в різних освітньо-виховних системах.

Деякі автори принципи навчання поділяють: на традиційні – використання досягнень сучасної науки й техніки; систематичності й послідовності викладання навчального матеріалу; зв’язку навчання з життям; урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів (студентів) і нетрадиційні –демократизації навчання; виховання
здорової людини; диференціації навчального процесу; оптимізації
навчально-виховного процесу; нетрадиційної системи навчання.

У педагогічній літературі, зважаючи на специфіку навчання учнів (студентів) нашої країни, виокремлюють такі основні групи принципів навчання 1) що стосуються всіх компонентів дидактичного процесу, 2) діяльності суб’єктів викладання (вчителів) та їхньої
методики, 3) навчально-пізнавальної діяльності суб’єктів учіння,
4) контрольно-оцінювальних функцій дидактичного процесу.

Отже, дидактичні принципи знаходяться у діалектичному, змістовому й різноманітному взаємозв’язку і безпосередньо впливають на їх формування, перебіг і виявлення в навчальному процесі.

Дата добавления: 2015-05-24