Принцип індивідуалізації і диференціації навчання

Принципи демократизму і гуманізму навчального процесу

Поняття про дидактичні принципи вищої школи, їх загальна характеристика.

Дидактика – це галузь педагогіки, що містить теорію навчання. Вона сформувалася у самостійну галузь, відокремлюючись від філософських знань, на початку XVII ст. завдяки англійському філософу Франсісу Бекону. Основними категоріями дидактики вищої школи є «освіта», «закони та закономірності», «принципи», «процес навчання», «зміст освіти», «форми організації та методи навчання», «професійна підготовка». Цілий ряд принципів навчання: науковості; систематичності і системності; зв'язку з життям, практикою; свідомості і активності навчання; єдності конкретного і абстрактного; доступності; міцності знань. Принцип демократизму реалізується у визнанні всіма членами науково-педагогічного та студентського колективу права кожного на свободу виявлення своєї творчої індивідуальності, усуненні авторитарних методів виховання. Позитивної мотивації і самостійності, гуманізації - Принцип гуманізації виховної роботи полягає у вихованні у студентів людяності, доброзичливості, милосердя. Забезпечується в навчально-виховній діяльності постановкою гуманістичних проблем у центр виховної роботи.народності;культуровідповідності; наочності; індивідуалізації та диференціації; оптимальності навчального процесу.

Принцип демократизму реалізується у визнанні всіма членами науково-педагогічного та студентського колективу права кожного на свободу виявлення своєї творчої індивідуальності, усуненні авторитарних методів виховання. Принцип гуманізації виховної роботи полягає у вихованні у студентів людяності, доброзичливості, милосердя. Забезпечується в навчально-виховній діяльності постановкою гуманістичних проблем у центр виховної роботи. Принцип єдності навчальної та виховної роботи лежить в основі вищої освіти. Оволодіваючи в процесі навчання загальнонауковими, гуманітарними та професійно-орієнтованими дисциплінами, студенти вищого навчального закладу формують гуманістичний світогляд, набувають високий професійний інтелект, культуру.

Диференціація як принцип навчання в нашій школі передбачає таку організацію роботи на уроці, коли одному або групі учнів учитель пропонує в певній системі посильні завдання різної складності й цим самим створює сприятливі умови для розвитку і навчання кожного. Всі диференційовані завдання можна звести до таких: диференціація за ступенем самостійності та за ступенем складності завдань. Процес індивідуалізації включає постійне спостереження, адаптування матеріалів та занять, отримання інформації від сімей, взаємодія з дітьми, метою якої є підтримка їхнього розвитку. Варто не забувати, що вчити всіх однаково не можна і тому індивідуалізація і диференціація теж належать до інтерактивного навчання (практика через дію, навчання інших, негайне творче застосування набутих знань.)Принцип гармонійного поєднання раціонального та емоційного компонентів у навчально-виховному процесі з метою ефективного переведення знань в уміння, навички та переконання.

41. Зміст і державний стандарт вищої педосвіти

Під змістом освіти ми розуміємо певний обсяг і характер систематичних наукових знань, практичних умінь і навичок, а також світоглядних і морально-етичних ідей, якими має оволодіти людина, в даному випадку - студент у процесі навчання. Лернер обґрунтовує чотири основні елементи змісту освіти: 1. Інформація, яка підлягає засвоєнню. Знання, що накопичені людством (основні ідеї, концепції, теорії, поняття науки). Знання про шляхи, методи пізнання, типи і способи розумових дій. 2. Способи діяльності - уміння, навички. 3. Досвід емоційно-ціннісного ставлення до знань. 4. Досвід творчої діяльності (перенесення знань, варіативність, комбінування). Державна національна програма «Освіта. Україна XXI сто-ліття»(1992), Закон України «Про вищу освіту» визначають основні напрями оновлення змісту освіти у вищій школі: 1. Деідеологізація змісту освіти (утвердження загальнолюдських цінностей, професіональна спрямованість змісту освіти). 2. Етнізація змісту освіти (вивчення на основі вчень національних досягнень, використання народної педагогіки, розширення курсів дисциплін, пов'язаних з історією українського народу). 3. Світоглядний аспект (посилення міжпредметних зв'язків). 4. Індивідуалізація та диференціація змісту освіти (багатоваріантність програм). 5. Практична спрямованість змісту освіти. 6. Спрямованість змісту освіти на розвиток самостійності, саморуху, самовдосконалення студента.

Дата добавления: 2015-05-24