Поняття про дидактику вищої школи. Основні категорії дидактики

Початок класичної дидактики покладений стародавніми грецькими філософами Платоном і Аристотелем. У класичній педагогіці теорія навчання (дидактика) представлена у вигляді піраміди. Її основа - дошкільне навчання, весь об'єм має початкова і середня школа; вища школа - вершина. Для вищої школи потрібна своя специфічна теорія навчання, з урахуванням мети і задач побудови, функціонування і розвитку навчального процесу. Теорія освіти необхідна як система ідей, як обґрунтоване керівництво до дії, прогнозування шляхів удосконалення системи вищої освіти; упорядкування понять і категорій науки; прогнозування наукового розвитку, вибору методів і засобів наукових досліджень; визначення способів розповсюдження наукових положень. Основними категоріями дидактики вищої школи є «освіта», «закони та закономірності», «принципи», «процес навчання», «зміст освіти», «форми організації та методи навчання», «професійна підготовка».

65. Педагогічний професіоналізм викладача вищого навчального закладу.

Професійна діяльність викладача вищого навчального закладу - це особливий різновид творчої інтелектуальної праці. Творчість викладача полягає, насамперед, у доборі методів і розробці технологій реалізації мети і завдань, поставлених державою перед вищою школою: забезпечення ефективності навчально-виховного процесу; озброєння майбутніх спеціалістів фундаментальними знаннями; привчання студентів до самостійного отримання максимальної інформації за короткий час і розвитку творчого мислення; озброєння уміннями наукового дослідження; виховання різнобічної, досвідченої і культурної людини. В структурі професійної педагогічної діяльності можна виділити три складових компонента: професіоналізм знань, професіоналізм спілкування, професіоналізм самовдосконалення. Професіоналізм знань є основою, підґрунтям формування професіоналізму загалом. Важливими особливостями професіоналізму знань є: комплексність, тобто здатність викладача синтезувати інформацію з різних галузей науки у процесі викладання певного закону, тенденції; особистісна забарвленість, тобто знання, «пропущені» через власну позицію; формування знань одночасно на різних рівнях (теоретичному, методичному, технологічному). Нормою професійної поведінки викладача є педагогічний такт. Це форма реалізації педагогічної моралі в діяльності педагога, в якій співпадають думка і дія.

66. Закономірності та принципи процесу навчання у вищому навчальному закладі

Закономірності навчання можна розподілити на дві групи: 1. Закономірності, притаманні процесу навчання за його сутністю, які неминуче виявляються, як тільки він виникає в будь-якій формі; іншими словами - це закони, які притаманні навчанню завжди. 2. Закономірності, що виявляються залежно від характеру пильності того, хто навчає, і тих, хто навчається, засобів навчання, а, отже, залежить від виду змісту освіти і методів. Прикладом закономірностей першої групи можуть бути: виховуючий характер навчання; цілеспрямований характер взаємодії педагога і студента; єдність педагогічного керівництва і самодіяльності студентів; включення студентів у діяльність; залежність між метою навчання, змістом освіти і методами навчання. Мета визначає зміст і методи, методи і зміст зумовлюють ступінь досягнення мети. Прикладами закономірностей другої групи можуть бути: поняття будуть засвоєні, якщо пізнавальна діяльність студентів цілеспрямовано організована; міцність засвоєння усвідомленого змісту освіти є тим більшою, чим регулярніше організовано пряме і відкладене повторення і введення його в систему вже засвоєного раніше; навички можуть бути сформовані, якщо викладач організує відтворення усвідомлених операцій і дій, що лежать в основі навичок. Із закономірностей випливає цілий ряд принципів навчання: науковості; систематичності і системності; зв'язку з життям, практикою; свідомості і активності навчання; єдності конкретного і абстрактного; доступності; міцності знань; позитивної мотивації і самостійності; гуманізації; народності; культуровідповідності; наочності; індивідуалізації та диференціації; оптимальності навчального процесу. Ці принципи досить ґрунтовно розкриті у сучасній психолого-педагогічній літературі.

67. Завдання, права та обов’язки викладача університету.

Викладач вищого навчального закладу виконує такі функції: організаторську (керівник, провідник у лабіринті знань, умінь, навичок); інформаційну (носій найновішої інформації); трансформаційну (перетворення суспільно значущого змісту знань в акт індивідуального пізнання); орієнтовно-регулятивну (структура знань педагога визначає структуру знань студента); мобілізуючу (переведення об'єкту виховання у суб'єкт, самовиховання, саморуху, самоутвердження). Конкретний зміст праці, права та обов'язки професора, доцента, викладача вищого навчального закладу визначає статут відповідного навчального закладу. Співробітники університету та інших закладів освіти мають право на: вільний вибір форм, методів, засобів навчання чи наукової діяльності, виявлення педагогічної і наукової ініціативи; індивідуальну педагогічну і наукову діяльність; одержання всіх інформаційних, навчально-методичних та інших матеріалів, що розробляються в університеті, а також інформацію про рішення президента, Вченої ради, ректора університету та заходи, що плануються; участь у громадському самоврядуванні, виборах керівних органів університету та їх структурних підрозділів; користування всіма видами послуг, що їх може надавати університет своїм працівникам, а також усіма іншими можливостями університету стосовно отримання матеріальної допомоги. Співробітники університету зобов'язані: дотримуватися Статуту університету, чинного законодавства України і міжнародних угод; забезпечувати умови для засвоєння студентами, слухачами, стажистами, аспірантами, докторантами навчальних програм на рівні обов'язкових вимог державних стандартів, брати активну участь у вирішенні завдань, що стоять перед університетом, забезпечувати високий рівень підготовки спеціалістів і проведення науково-дослідних робіт; наставництвом і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі; регулярно, не рідше одного разу на п'ять років проходити різні форми підвищення кваліфікації із збереженням середньої заробітної плати і виплатою витрат на підвищення кваліфікації за рахунок вищого навчального закладу; виховувати повагу до людей, національно-культурних, духовних та історичних цінностей України.

Дата добавления: 2015-05-24