Вища освіта за різних форм влади 1917 – 1920 рр

Українська Центральна Рада в Третьому універсалі оголосила національно-персональну автономію, а 9 січня 1918р. був прий­нятий «Закон про національно-персональну автономію», в якому зазначалося, що освітній розвиток кожної нації - це справа цілої нації. Кожна нація в Україні мала право самостійно вирішувати й упорядкувати своє національне життя через відповідні національні органи. Управління національною школою будувалося на основі принципу національно-персональної автономії, за яким загальне керівництво справами народної освіти кожної національності в Україні передавалося відділам народної освіти при національних Генеральних секретаріатах і відповідних національних радах осв­іти при них. 26 червня 1917р. прийнято декларацію Генерального секрета­ріату в якій визначалася основна програ­ма розвитку національної школи, а також підготовки педагогічних кадрів. З часу проголошення в Україні незалежності було дещо зроблено для підготовки національних кадрів. Так, науковим това­риством та Київським кооперативним комітетом 5 жовтня 1917р. був заснований Київський Український народний університет у складі трьох факультетів: історико-філологічного, фізико-математичного і правового, в також підготовчих курсів при загальній кількості 1400 слухачів. У цей час почали функціонувати: Педагогічна академія в Києві для підготовки вчителів українознавства; Український державний університет з початковою кількістю студентів 493 особи; Ук­раїнське відділення Київського вищого педагогічного інституту Фребелівського товариства; крім того, товариство «Просвіта» відкрило історико-філологічний факультет у Полтаві. У Києві, Одесі, Катеринославі почали діяти факультети з російською, єврейською і польською мовами викладання. Були переглянуті правила вступу до універ­ситетів України; у всіх університетах створено кафедри українсь­кої мови та літератури, історії України та права. Російські універ­ситети св. Володимира, Харківський і Новоросійський 30 липня 1918р. були оголошені державними університетами України. У Ніжині було розроблено проекті статут Академії кня­зя Безбородька, де зазначалося, слухачі і слухачки Академії, діставши знання вчителя або вчительки, мають право через два роки тримати іспит на ступінь магістра з своєї спеціальності. Ек­замен на ступінь магістра педагогіки проводила Рада Академії; одночасно Академія мала право присуджувати вчену ступінь магістра і доктора педагогіки після захисту аспірантом відповід­ної вченої дисертації.Учителів в Україні готували здебільшого вчительські інсти­тути, навчальні плани затверджували професорсько-викладацькі колективи. Строк навчання складав три роки; усі студенти вив­чали обов’язкові предмети: російську мову і літературу, украї­нську мову і літературу, історію, гігієну, виразне читання, ма­лювання, теорію і історію музики, математику, фізику, хімію; крім того, викладалися спеціальні предмети на кожному факуль­теті. За наказом Міністерства освіти УНР, мовою викладання у всіх школах України - вищих, середніх та нижчих мала бути украї­нська, а всі національно розмежовані школи мали користуватися для навчання мовою своєї нації.

Дата добавления: 2015-05-24