Соціально-педагогічні умови появи важковиховуваних дітей

Проблеми появи та перевиховання педагогічно занедбаних дітей турбували людей упродовж всієї історії. Адже завжди були діти з відхиленнями у поведінці, знедолені, сироти, діти-правопорушники

Упродовж 20 ст. на теренах колишнього Радянського Союзу мало місце кулька «спалахів» появи педагогічно занедбаних дітей, що було зумовлено такими соціально-історичними й економічними причинами:

1. період Першої світової війни (1914-1918 рр), Друга світова війна (1939-1945) – військова розруха, сирітство дітей через загибель батьків на війні, окупація територій чужоземними військами
2. громадянська війна (1918-1922) – руйнування народного господарства, великі переміщення певних прошарків населення в країна і за її межами, безробіття, хвороби…
3. 30-ті роки – штучний голодомор, масові репресії частини населення країни призвели до соціально-педагогічної занедбаності значної частини дітей
4. останні десятиріччя 20 ст. – підвищення кількості соціально занедбаних дітей через зниження відповідальності частини батьків за виховання дітей, ослаблення національних коренів, що живили процес виховання, необмежений вплив масової культури найнижчого рівня, яка призводить до «зомбування» частини молоді

Отже, проблема важковиховуваних дітей породжувалась і породжується передусім соціальними чинниками.

До негативних чинників, породжених діяльністю сімї, а також дитячих виховних закладів, які впливають на появу важковиховуваних дітей належать такі:

1. діяльність неблагополучних і асоціальних сімей (неповна сімя, батьки алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя), для яких характерні соціальна безвідповідальність за виховання дітей, психолого-педагогічна неграмотність, негативні приклади моральної поведінки, відсутність доброти, сімейного затишку, любові до дітей, прояви насильства, жорстокості, відсутність системи вимог, брак істинного батьківського авторитету, матеріальні нестатки
2. діяльність зовні благополучної сімї (є батько й матір, які працюють, освічені, інтелектуально розвинені, належний матеріальний достаток) також до певної міри може негативно впливати на особистість дитини, сприяти появі міри може негативно впливати на особистість дитини, сприяти появі значних помилок у її життєдіяльності. В такій сімї мають місце негативні чинники: низька психолого-педагогічна культура, створення для дітей «парникових» умов для розвитку, що призводить до ослаблення особистості, матеріальне перенасичення, вседозволеність, відсутність системи вимог і контролю, прояви елементів фальшивості авторитету
3. діяльність навчально-виховних закладів не завжди створює оптимальні умови для розвитку особистості. Тут можуть мати місце негативні чинники впливу на вихованців, які ускладнюють взаємини дитини з батьками, товаришами, інколи разом з іншими чинниками (негативний вплив сімї, засобів масової інформації, стихійні вулиці) руйнують особистість.
4. Це перенавантаженість змістом навчального матеріалу, яким учень через обмеженість розумових можливостей не може оволодіти, що породжує негативізм, опір, «втечу» від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності, меншовартості порівняно з іншими учнями
5. відсутність належних умов для задоволення своїх інтересів, прояви з боку вчителів-вихователів негативізму до учнів з моральними вадами
6. недостатній рівень педагогічної культури вихователів (нетактовність, грубощі, авторитаризм), ізоляція, відсторонення учнів з певними недоліками в морально-інтелектуальному розвитку від цікавих колективних справ.

Основні принципи, шляхи й засоби перевиховання педагогічно занедбаних дітей

До педагогічно занедбаних вихованців має бути особлива увага з боку професійних педагогів, батьків і всіх, хто систематично спілкується з такими дітьми

Перевиховання – це спеціальний вид педагогічної діяльності педагогів та учнів, спрямований на подолання недоліків їх особистості, розвиток неявних у неї позитивних якостей і формування на цій основі нових, суспільно значимих корисних рис і властивостей. Вихователю доводиться мати справу з підлітками, в яких проявляється лише окремі риси, що суперечать нормам моралі. Ц таких випадках йдеться не про перевиховання, а про виправлення.

Перевиховання – процес досить складний, тривалий, багатогранний, який має реалізувати певні функції – відновлювальну, компенсаційну, виправну, стимулюючу.

Перевиховання ґрунтується на загальних принципах виховання. Однак у роботі з педагогічно занедбаними дітьми варто акцентувати увагу на принципах, які випливають із соціально-психологічних особливостей цих дітей. Це:

1. зв'язок перевиховання з цікавою продуктивною працею
2. організація дитячого колективу на різні види діяльності
3. опора на досвід важковиховуваних дітей
4. органічне поєднання поваги до вихованців зі сприйнятою системою вимог
5. єдність і систематичність педагогічних впливів на вихованців
6. індивідуальний підхід до вихованців
7. гуманне ставлення до важковиховуваних у процесі перевиховання
8. об’єктивне ставлення до важковиховуваних
9. педагогічний вплив на важковиховуваних дітей необхідно здійснювати в неефективному стані педагога
10. випереджаюче виховання позитивних якостей у важковиховуваних дітей

Варто акцентувати увагу на соціальних передумовах попередження появи «важких» дітей, які мають глобальний характер. До них належать:

1. організація здорового суспільства в соціальному і психічному плані
2. забезпечення достатньої психолого-педагогічної культури батьків. Ці основи закладаються ще в шкільному віці виходячи з соціальної об’єктивності, що кожна молода людина має бути насамперед відповідальним батьком чи матір’ю, а потім фахівцем певної галузі
3. створення соціально-педагогічних умов реалізації та задоволення кожною особистістю своїх інтересів, потреб
4. подолання в суспільстві рецидивів насильства, жорстокості, обмеження поширення масової культури низької якості
5. забезпечення високого соціального статусу вчителем у суспільстві

Словничок)))

ЗУН – знання, уміння, навички

Д-ть

П-ка - педагогіка

Пед. - педагогічний

Дата добавления: 2015-05-24