Ситуація 7

Ситуація 6

Лист молодої дівчини, яка закінчила середню школу: "Я — одна в сім'ї. Мої батьки працюють на високих поса­дах. З нами живе бабуся. Мені 19 років. Я ніде не вчусь, не працюю. Чому? Не бажаю. Я нудьгую. Я дивлюся на світ з неприхованим позіханням. Мені багато хто заздрить: у мене 7 джинсових костюмів, костюми із замші, дублянки, чоботи, туфлі...

їм заздрісно, а мені все це набридло. Мені ліньки жити, ліньки що-небудь робити. Усю роботу по дому робить моя бабуся. їй 85 років. Мені завжди робиться страшно, коли я подумаю, що вона невдовзі помре. Але мені не скільки шкода, стільки я жахаюсь від думки, що потім усю роботу мені доведеться робить самій. У мене часто бувають конфлікти зі своїми. Сварять за те, що я ніде не вчусь, не працюю, але я звикла їх не чути.

Порадьте мені: як мені бути, як позбавитись нудьги?

Іродія"*

1. Вимоги яких принципів, на ваш погляд, не були до­статньою мірою реалізовані у процесі виховання Іроди?

2. Чим можна допомогти Іроди?

І... •'. w <"'. > і<\ч^\їчі> іш!-::ш.іи)1:.

Класний керівник 5-го класу М.І. з дітьми на прогу­лянці. Діти бігають, граються.

— Коли б ти так у навчанні виділялась, як тут, — заува­жує класний керівник одній дівчинці, — там ти частіше сльози проливала замість розумної відповіді.

Дівчина, ніби прибита, зупиняється і потім до кінця про­гулянки все з побоюванням поглядає на вчительку.

— Медведев, — звертається учителька до хлопчика, який із захопленням ловить метеликів, — ну, підійди до мене, я з тобою хочу поговорити.

Хлопчик, ніяковіючи, наближається до класного керів­ника.

— Я сьогодні в магазині зустріла твою маму, — гово­рить вона. — Виявляється, ти, друже, щоденник дома не показуєш, а метеликів ловиш спритно.

Хлопчик ще нижче опускає голову.

— Якщо сьогодні не покажеш дома свої двійки, — ріже вихователька, — завтра без батьків у школу не приходь. Зрозумів?

— Так, — похмурившись, відповідає хлопчик.

— А тепер іди гратись.

Хлопчик йде до дітей. На ходу він викидає пійманих метеликів. Його оточують товариші, про щось розпитують, а він злісно оглядається на виховательку, відмахується від них рукою, не хоче говорити*.

1. Проаналізуйте цю ситуацію з погляду принципів ви­ховання.

2. Які якості зможуть сформуватись у дітей в резуль­таті таких виховних впливів?

Ситуація 8

У мене не було сумніву жодного разу протягом останніх років як в цьому разі бути, і у дітей теж не було сумніву. Запізнився сніданок. Я дав гудок рівно о 8-й годині. Ба­гато хто з дітей біжить, деякі ще тільки починають сніда­ти. Я приходжу до їдальні і кажу — сніданок закінчено. Я дуже добре розумію, що я їх залишаю без сніданку, і прекрасно знаю, що й фізично це не добре, і як хочете. Проте у мене ні разу сумніву не було. Якби я зробив так з колективом, що не почуває краси дисципліни, мені б хто-небудь сказав:

— Що ж, ми голодні будемо?

Мені ніхто ніколи не говорив таких речей. Всі пре­красно розуміють, що треба так зробити, і те, що я можу ввійти і вимагати, показує, що я довіряю колективу, вима­гаючи, щоб і він не снідав.

Якось почали до мене звертатись чергові, кажучи, що діти затримуються в спальнях і не поспішають приходити до їдальні, спізнюються на сніданок. Я ніколи не порушу­вав з цього ніяких теоретичних міркувань і нікому нічого не говорив. Я просто підходив до їдальні другого дня і по­чинав розмовляти з ким-небудь, хто стояв поруч, в зовсім іншій справі, і всі 100—150 чоловік, які запізнювались, зви­чайно старші вихованці, ідучи зі сходів, не повертали до їдальні, а йшли прямо на завод: "Здраствуйте, Антоне Се­меновичу!" І ніхто не покаже виду, що спізнився на сніда­нок. Тільки ввечері іноді скаже:

— Ну і поморили ви нас сьогодні! *

1. Проаналізуйте запропоновану ситуацію з погляду реалізації певних принципів виховання.

2. Якою мірою такі заходи сприяють формуванню у вихованців певних якостей.

Ситуація 9

Спочатку багато клопоту учителеві і дітям завдавав Саш­ко Г. Зауваження і заклики вихователя на нього впливали

мало. Одного разу під час самопідготовки я помітив, що Сашко заповнював таблицю розіграшу першості світу з хо­кею. Непомітно підійшов ззаду і, володіючи інформацією про стан хокейних справ, голосно сказав:

— Результат матчу Німеччина — США проставлений не­правильно.

— Як неправильно? — зразу відреагував він.

Зразу ж зібрались навколо нас зацікавлені і встановили справжній результат.

Я, ніби між іншим, сказав:

— Сашко, варто було б вивісити твою таблицю у класі для всіх.

У той же день ретельно накреслена таблиця з'явилась на стіні. Між нами зав'язались нові стосунки. Зайшовши до класу, я перед усіма учнями віддав йому газету "Спортив­на газета" зі словами:

— Прочитаєш, потім розкажеш усім.

Невдовзі стало можливим не лише домагатися від нього відносної дисципліни, а й через загальний інтерес до спорту здійснювати більш складні вимоги*.

Вимоги якого принципу виховання реалізувались у цих діях педагога?

Ситуація 10

Учителька літератури перевіряла домашні твори учнів 10-го класу. Учням на вибір було запропоновано три теми: "Коли я підсумовую те, що прожив...", "Я і майбутнє", "Мої однолітки. Що я про них думаю?". Розгорнувши зошит Сергія Д., Олександра Григорівна замість твору побачила на сторінках листа, зверненого безпосередньо до неї.

"Шановна Олександре Григорівно!

Я довго думав, яку тему обрати для твору. Та ні одна із запропонованих Вами тем не привабила мене.

Перша тема... Прожив я мало, нічого не зробив корисно­го ні для себе, ні для інших. Адже мої батьки займаються вигідною роботою, усім мене забезпечили. Вони так зв'яза­лися з торговим бізнесом, що стягують все до нашого дому

— потрібне і непотрібне. Бридко дивитися. Живу дома як ледачий кіт. Лише останнім часом я з відразою дивлюсь на все те, чим напихають нашу оселю.

Майбутнє уявляється мені теж туманно. Так і хочеться кинути це ліниве життя і поїхати кудись якнайдалі і жити по-новому. Але чи зможу я? Адже я інфантильний акселе­рат.

Про своїх одноліток. Багато можна розповісти про них. Хоча б про своїх однокласників. Але ж Ви почнете читати і коментувати мій твір в учительській, а можливо і в класі.

Так і не можу нічого написати... То ж вибачте мені, Олек-сандро Григорівно, що розклеївся".

Як вчинити педагогу, виходячи із вимог принципів ви­ховання? Оберіть правильну відповідь, аргументувавши свій вибір.

1. Треба обуритися таким ставленням учня до вико-домашнього завдання і висловити це обурення у пись­мовій формі на сторінках його зошита.

2. З приводу листа Сергія поговорити з класним керів­ником і організувати його обговорення на класних зборах.

3. На окремому аркуші паперу написати свій лист-відповідь Сергієві, в якому подякувати йому за відвертість, за зрілість думок і попросити згоди на відверту розмову з приводу питань, які порушив учень.

4. Запросити до школи батьків Сергія, ознайомити їх з листом сина, обговорити з ними напрямки виховної робо­ти в сім'ї. Адже юнак може справді зібрався залишити дім, кудись поїхати, нарешті духовно зломитися.

5. Правильної відповіді немає.

Дата добавления: 2015-05-24