Ситуація 16. Першого вересня я прийшов на перший урок у 5-й клас, сформований із учнів початкових шкіл

Ситуація 15

Першого вересня я прийшов на перший урок у 5-й клас, сформований із учнів початкових шкіл. З нагоди відкрит­тя навчального року я вирядився у білі — тоді модні — відпрасовані штани, у білі туфлі... Я привітався з класом, попросив сісти і сам без ритуальної картинності опустив­ся на стілець.

Опустився і відчув, що прилип до стільця своїми біло­сніжними штаньми, прилип ґрунтовно, усією площиною, по­ступово відчуваючи теплу клеєподібну масу, що проникала крізь тканину. Відчув і такий знайомий смолистий запах, зрозумівши, що сидіння мого чорного стільця хтось нама­зав шаром гудрону, що валявся купами поряд зі школою. Якщо я й зумію непомітно віддерти себе від стільця, то мої білосніжні штани виявляться з тилу в чорній жирній гуд­роновій красі. Збоку, напевне, це буде виглядати як і нале­жить, тобто смішно до кольок.

Я сидів і поглядав на клас, а клас простодушно чекав, що скаже новий учитель. Я зрозумів, що весела витівка не була колективною творчістю.

І тут я побачив автора...**

Із наведених нижче альтернативних рішень виберіть те, яке, на вашу думку, є правильним.

1. Учитель, не піднімаючись із стільця, викликав до до­шки "автора" і почав його сварити, вимагаючи від інших учнів дати оцінку таким діям.

2. Намагаючись не привертати увагу учнів, почав роз­мову про свято першого вересня, свято знань, одночасно помаленьку відриваючи штани від стільця.

3. Учитель покликав до себе ученицю, попросив її по­кликати до класу класного керівника. Коли прийшов клас­ний керівник, учитель тихенько проінформував його про своє становище і попросив перевести дітей в іншу кімна­ту, найшовши певний привід.

4. Учитель, притримуючи стільця під сміх учнів ви­йшов з класу.

5. Правильної відповіді немає.

Справа проста: Ганнуся написала любовну записку Во­лоді, заховала її у підручник і прийшла в клас. Клас у них 7-А. Ганнусі виповнилося чотирнадцять років. Володя стар­ший на один рік... А записки я не читав, вона в обласному центрі, її взяв із собою слідчий. Молодий учитель передав мені її зміст: запрошення піти в клуб на "Білу гриву" — і "я тебе люблю" — та кілька загадкових крапок. Та дівчині не повезло: хлопці перехватили записку, почали носитися по партах, читати вголос, улююкати. Хвилина була надто весела, але не для Ганнусі; вона стояла розпатлана, у поті і кричала: "Віддайте, дурні нещасні! Не смійте, віддайте!" Учитель застав цю біготню, почув крик дівчини, побачив безпорядок. "Що я мав робити? Я повинен розрядити ат­мосферу, відібрати записку і заховати у портфель, не чита­ючи. Розпочати урок, погасити недобре збудження. А вже потім наодинці вивчати нещасну записку, розміркувати, що робити — самому поговорити з ученицею або зручніше до­ручити це Олені Петрівні. Або взагалі залишити розмо­ву — адже записка дитяча, чесне слово. А я вихопив із рук хлопчака і вголос, скандуючи, натискуючи на всі педалі

I голосом й посмішкою, почав її читати... Другий раз Ганну­ся вислухала свої зізнання в коханні. Потім я розпочав урок — сорок п'ять хвилин. І перерва..." На перерві записка потрапила до рук директора шко­ли. Він запросив маму Ганнусі, яка жила поряд зі школою і якраз розвішувала білизну. Покликали Ганнусю з класу. І вголос при всіх учителях прочитали записку. Мати у при­сутності учителів біля дверей учительської почала шмага­ти Ганнусю мотком мотузки. Ганнуся вирвалася і побігла за поріг школи до залізничної колії, де якраз проходив ма­невровий поїзд... Потім слідство...* 1. Проаналізуйте цю ситуацію з погляду використан­ня методів виховання.

2. Це трагічний випадок, чи результат помилок вихо­вателів?

3. Як би діяли ви в цій ситуації (з позиції учителя, директора школи, мами)?

Ситуація 17

Петрик уже вчився в 4-му класі. Він старанно викону­вав усі завдання, був слухняним хлопчиком. Але якось відокремлено тримався по відношенню до своїх товаришів.

Класний керівник А.С. відвідувала учнів дома. Зайшла і до Петрика. Він був один, щось майстрував. Поговоривши з учнем, А.С. звернула увагу на велику фарфорову кішку на столі.

— Це тобі хтось подарував?

— Ні, це мама купила давно. Скарбничка. Учителька спробувала підняти. Важкенька. Видно уже

багато грошей туди накидали.

— І багато уже зібрали? Усією сім'єю?

— Багато, — радісно заговорив Петрик. — Це мої з пер­шого класу.

— А ти уже заробляєш гроші? — поцікавилась А.С.

— Аякже... Ні, це тато і мама дають мені за навчання і за поведінку.

— Як це?

— Якщо отримаю п'ятірку, то 15 копійок дають і я ки­даю в скарбничку.

— А за четвірку?

— Десять копійок. Якщо отримаю трійку — лише п'ять. За хорошу поведінку в кінці тижня цілу гривню.

— Ого! — задумливо промовила А.С. — А як же ти збирався витратити ці гроші?

— Ще не знаю. Але мама каже, що так можна й на справжній автомобіль назбирати...

1. Проаналізуйте цю ситуацію з погляду використай-методів виховання.

2. Який метод виховання у цьому випадку використо­вують батьки і як ви ставитесь до нього?

3. Що б ви порадили батькам?

Дата добавления: 2015-05-24