Ситуація 19. Ледача подушка

Ситуація 18

Ситуація 17

Шестирічна помічниця разом із мамою прибирає кімна­ту. Наташа хоче робить все як мама. І хоча дівчинці і не устигнути за мамою, та все ж вона намагається від неї не відстати. Коли робота закінчена, вони обидві прискіпливо оглядають кімнату:

-

— Ось тепер красиво, гарно стало, — відзначає мама.— Перевіримо нашу роботу — оглянемося навколо!

Разом вони оглядають чисту кімнату: ніде ні смітинки, паркет виблискує, ніби дзеркало, усі речі на місцях, книги складені, на столі у вазі гілка бузку.

Цілий стос білизни прасувала мама. А Наташа його роз­кладала — мамине, татове, молодшої сестрички, своє. Усе це буде дбайливо покладено на певне місце у шафі. Мама радить:

— Складай так, щоб не пом'яти білизни і щоб її було зручно шукати у шафі: окремо панчохи, носові хустини, а під низ — сорочки. Бачиш, яка рівна пірамідка вийшла. А коли перемішати, то порядку не буде, це некрасиво і шука­ти незручно... Ось як ти гарно робиш, справжня помічни­ця! Молодець!

1. У чому виховна цінність участі дитини в домашній побутовій праці?

2. Якими прийомами мама намагається виховати у доньки цікавість до праці?

Пригадує педагог Б.Т. Лихачов:

— Ось ти — педагог,— звернулась до мене знайома.— Поясни мені. Ти добре знаєш мою Світлану. їй невдовзі тринадцять. А дома нічого робити як слід не вміє.

— Не вміє чи не хоче?

— Сказати, щоб не хотіла, не можна. Коли у квартирі розпочинається яка-небудь робота, вона тут як тут. Я го­тую сніданок, обід, прибираю квартиру, вона ходить за мною і питає: "А що мені робити? Я також хочу працювати!" Дам доручення. Виконує. А потім усе переробляю. Нама­гаюсь, щоб вона не помітила. Щоб не образити її.

— Що ж вона робить не так?

— Та майже все. Візьметься мити овочі — пісок на зу­бах. Витирає пил з меблів — де не дістане, скрізь залишить. Мете кімнату — під ліжко не загляне. То я вже краще сама. І швидше, і надійніше. Переробляти не треба. Вона, певне, здогадується, що я після неї переробляю, і робить ще гірше. Як бути? Напевне, я щось пропустила, зробила помилку?

1. У чому ж допустила помилки мама Світлани?

2. Яку педагогічну позицію мають займати батьки, щоб уникнути подібних помилок?

3. Що б ви порадили мамі, аби виправити становище?

Маленькій Іринці треба рано-рано вставати, до школи йти — а не хочеться, ой як не хочеться! Ввечорі запитує Іринка у дідуся:

— Дідусю, чого вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, дідусю, спати так, щоб хотілося вставати і до школи йти...

— Це подушка у тебе ледача, — відповідає дідусь.

— А що ж їй зробити, щоб ледачою не була?

— Знаю я секрет,— пошепки сказав дідусь.— Ось як­раз тоді, коли вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря і добре вибий її кулачками — вона і не буде ледачою.

— Справді? — зраділа Іринка.— Я так і зроблю завтра.

Ще ні світ ні зоря, а до школи треба збиратися. Не хо­четься вставати Іринці, та треба ж нарешті подушку про­вчити, лінощі з неї вибити.

Схопилася Іринка швиденько, одяглась, взяла подушку, ви­несла у двір, поклала на лавку — і кулачками її, кулачками.

Повернулась у хату, поклала подушку на ліжко і по­сміхається.

Кішка на підлозі нявкає, за вікном завірюха, а дідусь у вуси посміхається...*

1. На формування яких рис спрямована така дія дідуся?

2. Який прийом використав дідусь?

Дата добавления: 2015-05-24