Та актуальні аспекти розвитку музейної педагогіки

ДРУГИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ МУЗЕЙНИЙ ФЕСТИВАЛЬ

Лариса Анатоліївна Гайда, завідуюча навчально-методичним кабінетом українознавства та краєзнавства Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського

Сучасні тенденції музейної діяльності в Україні демонструють посилення уваги до активних культурно-освітніх процесів, які залежать від багатьох складових: економічних, соціальних, ідеологічних, ментальних, специфічно регіональних тощо. Враховуючи те, що молодь віддає перевагу сучасним джерелам інформації (Інтернет, мультимедійні видання, віртуальні виставки), музеї прагнуть модернізувати форми залучення відвідувачів. Шукаючи своє місце у сучасному соціокультурному середовищі, вони стають центрами як формального, так і неформального спілкування для всіх категорій населення і, особливо, дітей та студентської молоді.

В Україні 445 музеїв різних профілів і форм власності [2,8] та 3887 музеїв при навчальних закладах [6]. Вони зберігають безцінну історико-культурну та етнографічну спадщину українського народу, яка має колосальний потенціал для освітньо-виховної діяльності. А музеї, що створені при школах, позашкільних, вищих навчальних закладах є своєрідними творчими лабораторіями виховання молоді, де на основі особистісно орієнтованих освітньо-виховних технологій, застосування різних видів практичної діяльності здійснюється формування якостей громадянина України.

Аналіз публікацій показує, що деякі аспекти розвитку музейної педагогіки розробляли Т. Бєлофастова, Н. Ганнусенко, М. Заірова, Ю. Омельченко; а автори – П. Бурдейний, Л. Велика, Ю. Данилюк, І. Кирсим, О. Костюкова, О. Крук, В. Обозний, І. Пантелейчук, Г. Скрипник, Я. Треф'як торкаються їх побіжно, оскільки досліджували інші питання.

Метою публікації є: визначити актуальні проблеми розвитку музейної педагогіки в Україні на основі музеєзнавчої літератури та за підсумками роботи круглого столу «Музей і діти», який відбувся під час Другого Всеукраїнського музейного фестивалю (вересень 2008 року, м. Дніпропетровськ).

Музейна педагогіка як наука та навчальна дисципліна в Україні, на жаль, розвивається не достатньо. Не визначено чітко саме поняття, оскільки як музеєзнавці, так і педагоги, не мають спільної думки щодо предмета, об’єкта, змісту та методології.

Так, на думку педагога І.Козлової “Музейна педагогіка – це інноваційна педагогічна технологія, яка базується на інтеграції суспільно-гуманітарних наук: історії, музеєзнавстві, мистецтвознавстві, природознавстві, культурознавстві, лінгввістиці, соціології, психології, філософії та сприяє розвиткові творчих здібностей учнів” [3,2].

Сучасна західна музеологія демонструє дискусії щодо статусу музейної педагогіки як науки [1, 182], хоча більшість учених і практиків працюють над розробкою шляхів реалізації освітніх функцій музеїв через запровадження спеціальних програм для різних категорій дітей [1, 411].

Російські видання презентують активне запровадження і використання інноваційних освітніх технологій у музейній практиці, запроваджуючи оновлені як зміст, так і форми діяльності, відповідно до потреб освітнього середовища. На їх думку музейна педагогіка – це наукова дисципліна, що поєднує елементи музеєзнавства, педагогіки та психології і розглядає музей як освітню систему. Предметом її вивчення є виявлення закономірностей, принципів, методів роботи музею зі своєю аудиторією, а об’єктом – культурно-освітні аспекти музейної комунікації [5].

З нашої точки зору, музейна педагогіка є міждисциплінарним науковим напрямом, головним завданням якого є залучення потенціалу історико-культурних надбань людства в систему освіти. Перспективною є розробка методик роботи з відвідувачами, які змінюють їх роль і позиції у музейно-педагогічному процесі. Основна увага має концентруватись на дитячій та молодіжній аудиторії, а провідною тенденцією – перехід від її епізодичних зустрічей з музеєм до створення багатоступеневої системи музейної освіти.

23-24 листопада 2007 року під час роботи круглого столу «Проблеми і перспективи розвитку музеїв вищих навчальних закладів України» у Державному політехнічному музеї України (директор Н.В.Писаревська) обговорювались проблеми використання потенціалу музеїв в роботі з студентською молоддю [4].

Плідним стало спілкування працівників музеїв та педагогів під час проведення Всеукраїнських музейних фестивалів. Перший Всеукраїнський музейний фестиваль відбувся 7-12 листопада 2005 року у Дніпропетровську і був присвячений 150-річчю від дня народження Д. Яворницького [2,2], Другий з проблеми «Музеї у поліетнічному світі» проходив з 18 по 22 вересня 2008 року теж на базі Дніпропетровського історичного музею імені Д. Яворницького [2,9]. У його роботі взяли участь зареєстровані державні, громадські, приватні музеї (усіх профілів) та галереї; заклади культури, освіти, виставочні фірми, які здійснюють експозиційну діяльність у галузі культури та займаються дизайнерськими роботами (всього 108 закладів).

Мета і завдання фестивалю: сприяння подальшому розвитку музейної справи, відродженню народних традицій і соціалізації музеїв у розмаїтому поліетнічному світі сьогодення; створення моделі музею ІІІ тисячоліття шляхом визначення прогресивних тенденцій, використання комп’ютерних технологій, узагальнення досвіду фахівців та його поєднання із зацікавленнями та запитами суспільства; виховання патріотизму, національної гідності, поваги до віковічних культурних традицій українського народу і національних меншин, що населяють Україну [2, 8-9].

Основу фестивалю складали конкурси: музейних міні-експозицій на тему “Міжетнічні зв’язки і паралелі в народній культурі”, музейних наукових та рекламних видань, мультимедійних і аудіовізуальних програм, рекламно-просвітницьких акцій. Поза конкурсом для учасників було організовано: покладання квітів до могили і пам’ятника Д.І.Яворницького та презентація виставки у його меморіальному будинку-музеї, музейне свято просто неба “Чисті джерела”, круглі столи “Музей і діти” і “Музей і туризм: реалії та перспективи», екскурсії по місту та нічний сеанс в музеї “Людина і степ”, прес-конференції з учасниками та організаторами фестивалю тощо.

Загалом зібрання, завдяки плідному професійному спілкуванню та обміну досвідом, продемонструвало певний сучасний зріз розвитку музейної справи в державі та музейно-педагогічних технологій зокрема.

Круглий стіл “Музей і діти: дитячі програми, дитячий музей, дитячий музейний центр (сьогодення і перспективи)” відбувся 22 вересня 2008 року. У його роботі взяли участь як представники закладів культури (Дніпропетровського історичного музею ім. Д. Яворницького, Чорноморського історико-краєзнавчого музею Автономної Республіки Крим, Миколаївського обласного краєзнавчого музею, Львівського музично-меморіального музею Соломії Крушельницької, Нетішинського міського краєзнавчого музею, Донецького краєзнавчого музею, 2 обласних художніх музеїв з Донецька та Чернівців), так і установ освіти (методичного кабінету та міжшкільного екологічного центру м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, школи-дитячого садочка “Кияночка” з м.Києва, Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського).

Таким чином, при обговоренні питань круглого столу були представлені всі регіони України, що дає можливість для узагальнення і виокремлення сучасних актуальних проблем співпраці науковців з представниками музеїв та навчальних закладів.

У творчих спільних напрацюваннях працівників музеїв та педагогів можна чітко визначити два напрямки. Перший – це форми роботи на базі музеїв: дитячий музей, дитячий музейний центр, експозиції з історії дитинства, творчі музейні студії та гуртки, тематичні екскурсії, святкові народознавчі акції, майстер-класи, круглі столи для учасників предметних олімпіад, брейн-ринги з обдарованими дітьми, творчі лабораторії молодих дослідників, зустрічі з письменниками, театралізації історичних подій та літературних творів, мультимедійні проекти, створення мультфільмів, освітні програми музею «Музей для дошкільнят», «Музей для школи”; другий – на базі навчальних закладів (дитячі садки, школи, позашкільні та вищі навчальні заклади): система тематичних занять, дидактичні ігри, ілюстрації творів письменників, перспективні освітні програми, конкурси наукових робіт (спільно з Малою Академією наук), етнографічні музейні уроки, Дні і Тижні музею у школі, пересувні виставки, семінари, тренінги тощо.

У ході діалогу учасників круглого столу були визначені актуальні проблеми розвитку музейної педагогіки в Україні:

Організаційні: музеї і навчальні заклади знаходяться у різних сферах відання (Міністерство культури і туризму, Міністерство освіти і науки), відсутні науково-методичні центри координації їх діяльності, які б забезпечували міждисциплінарні зв’язки, спілкування та обмін досвідом спеціалістів різних профілів, здійснювали моніторингові дослідження, обгрунтовували та пропонували зміни до діючої нормативно-правова бази.

Особливої уваги потребують музеї при навчальних закладах, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України. Їх облік здійснюють Український державний, Кримський республіканський, обласні, районні, міські центри туризму і краєзнавства учнівської молоді, станції юних туристів, а також інші позашкільні навчальні заклади за рішенням відповідних органів управління освітою [7,9]. Історично склалось, що саме ці установи організовують краєзнавчу роботу з учнівською та студентською молоддю, у тому числі і в музеях при навчальних закладах, а саме: проводять огляди їх діяльності; визначають кращих та представлюють на присвоєння звання “Зразковий музей”; популяризують кращий досвід на Всеукраїнських семінарах, конференціяях, зльотах; заохочують педагогів учасників щорічного конкурсу на кращий методичний матеріал туристсько-краєзнавчої тематики (методичні рекомендації).

Але цей напрям є одним із складових діяльності вказаних позашкільних закладів, і не будучи пріоритетним, не дає можливостей здійснювати постійну цілеспрямовану інтеграгативну науково-методичну діяльність, залучати до співпраці провідних музеологів, популяризувати світові інноваційні музейно-освітні технології тощо. Тому. доцільним було б створення на Всеукраїнському та регіональному рівнях інформаційно-ресурсних та науково-методичних центрів з музейної педагогіки, які б забезпечили співпрацю та творчі контакти між науковцями, педагогами, психологами, методистами, координаторами діяльності музеїв при навчальних закладах шляхом запровадження системи проблемно-тематичних семінарів і тренінгів.

Теоретико-методологічні: актуальними і затребуваними сучасним суспільством є наукові дослідження, які б ґрунтовно аналізували процес становлення музейної педагогіки як комплексної науки, формували основні питання її теорії та забезпечували процес впровадження досягнень музеєзнавства, педагогіки, психології, соціології, культурології у практику через перспективні технології реалізації освітньої функції музею.

Інформаційні: про потенційні можливості музейних зібрань, які не тільки демонструються в експозиціях, а зберігаються у фондах, мало відомо педагогам. Тому важливо презентувати та широко популяризувати їх усіма можливими шляхами, у тому числі, використовуючи сучасні інформаційні технології та міжвідомчі організаційні, методичні та навчальні заходи.

Кадрові: існуюча система підготовки фахівців, як музеєзнавців, так і педагогів не приділяє достатньої уваги особливостям роботи з дітьми. Запровадження спеціальних тренінгів і семінарів (за аналогією проекту «Матра»), могли б розширити можливості співпраці музеїв і закладів освіти, а місцем їх проведення може бути Педагогічний музей України.

Навчально-методичні: вкрайпотрібні – музеєзнавча навчально-методична література; Всеукраїнські та регіональніосвітні проекти, як наприклад, розроблена І.М.Медведєвою програма «Музей для студентської молоді» [8,130-131]; розробка та апробація методик співпраці навчальних закладів і музеїв; створення практичних центрів з музейної педагогіки.

Отже, за відсутності в Україні науково-методичного центру у галузі музеєзнавства та музейної педагогіки, питання їх розвитку порушують в основному не науковці, а практики, яким доводиться щоденно враховувати соціокультурологічні реалії сьогодення. Тому доцільним є проведення науково-практичної конференції на всеукраїнському рівні з проблем музейної педагогіки, яка б визначила стан, проблеми і перспективи її розвитку, започаткувала формування української наукової школи музейних педагогів, стала поштовхом для створення при музеях спільних методичних об'єднань працівників музеїв і педагогів, розробки та впровадження регіональних музейно-освітніх програм тощо.

Дата добавления: 2015-05-24