Охарактеризуйте технологію колективного взаємонавчання

Навчальний процес з використанням рівневої диференціації складається з семи етапів

Охарактеризуйте технологію різнорівневого навчання

Автор технології — М. П. Гузик. Цільовою установкою є навчання кож­ного на рівні його можливостей і здібностей, створення умов комфортності та успіху для залучення кожного учня в діяльність з метою стимулюван­ня пізнавальних інтересів і розвитку навчальних та комунікативних умінь і навичок. Технологія передбачає рівневу диференціацію за рахунок поді­лу дітей на змінні та відносно гомогенні за складом групи, кожна з яких опановує програмний матеріал на базовому й варіативному рівнях (базо­вий рівень визначається державним стандартом).

Навчання на основі рівневої ди­ференціації може відбуватися в трьох варіантах:

• коли учні розподіляються по різних класах, що навчаються за різни­ми програмами;
• коли в межах одного класу на добровільних засадах утворюються гру­пи з поглибленого вивчення окремих предметів;
• профільне навчання у старших класах.

Умовами для успішної реалізації цієї технології є відкритість резуль­татів навчання, досягнення яких заохочується; необхідно також пам’ятати, що рівень викладання має бути вищим, ніж рівень обов’язкового засвоєн­ня; у процесі навчання необхідно забезпечити послідовність просування за рівнями. Кожен учень добровільно вирішує для себе, на якому рівні за­своювати матеріал (не нижче Держстандарту) та в якому вигляді звітува­ти про це.

• розбір нового матеріалу; (1-й урок)
• фронтальне опрацювання нового матеріалу; (2-й урок)
• індивідуальне опрацювання матеріалу; (3-й урок)
• внутрішньопредметне узагальнення; (4-й урок)
• міжпредметне узагальнення; (5-й урок)
• коригування формальних знань (на репродуктивному рівні); (6-й урок)
• контроль і коригування (на творчому рівні). (7-й урок)

На перших двох типах уроків в основному використовується фрон­тальна (колективна) робота, а в подальшому — індивідуальна та групова. У межах одного класу учні працюють за трьома навчальними програмами, які розраховані на різні категорії учнів. Просування відбувається за умови успішного подолання учнями попереднього етапу, тому система навчання має чітко регламентовану систему контролю.

Групові (колективні) технології застосовувалися ще в середні віки. Ідеї взаємного навчання закладено ще бел-ланкастерській системі. Сучасна технологія розроблена і апробована О. Рівином (КСН), В. Дяченко (ГСН).

Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється у процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, може бути постійною і мобільною.

Групові форми навчання дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес навчання. Формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації. Сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність. Робота в групах (колективна) дає найбільший ефект у засвоєнні знань.

Протягом чотирьох останніх десятиліть у педагогічній науці розробляється теорія про колективні способи навчання, що утілила дореволюційний досвід вітчизняного педагога Олександра Григоровича Ривіна. Крім колективних занять у динамічних парах змінного складу педагог застосовув полівіковий і різнорівневий за підготовкою склад навчальних груп. Навчально-виховний процес здійснювся на основі самоуправління з урахуванням перших двох факторів.

Крім терміну «колективний спосіб навчання» використовуються такі назви навчально-творчого процесу:

• колективне взаємонавчання
• різновікове взаємонавчання
• методика О. Г. Ривіна
• работа учнів у парах зміного складу
• організований діалог
• сполучний діалог

Дата добавления: 2015-05-24