Основоположення ІІ

10. Природа так розміщує матерію, щоб вона прагнула до фо­рми. Так, пташеня, уже досить сформоване в яйці, прагнучи до більш повної досконалості, починає саме рухатися і розриває шкаралупу або розбивав її дзьобом. А, звільнившись із в'язниці, з радістю зігрівається в матері, охоче годується і жадібна розкри­ває рот, ковтає покладену в нього поживу, з задоволенням прямує до споглядання неба, радіє вправі, в літанні і трохи згодом літає, словом, жадібно, хоч і поступово, прагне до всього, до чого тягне його природний нахил.

11. Так, садівник вважає за потрібне подбати про те, щоб рос­лина, діставши необхідну вологу і життєву теплоту, благополуч­но росла.

12. Погане тому дбання про дітей виявляють ті, хто насиль­но примушує їх учитися. Справді, чого сподіваються цим добити­ся? Коли їдять без апетиту, вводячи при цьому все-таки у шлунок їжу, то в результаті, це спричинить тільки нудоту і блювання і, найменше, погане травлення, нездоров'я. Навпаки, якщо їжа вво­диться в шлунок, під впливом почуття голоду, то він сприймає їжу з задоволенням, добре перетравлює і успішно перетворює в сік і кров. Тому і говорить Сократ: «Коли будеш любити знання, будеш багато знати», і Квінтіліан: «Прагнення до вчення визна­чається волею, примусити яку не можна».

13. Отже;

I. Всіма можливими способами треба запалювати в дітях пал­ке прагнення до знання і до вчення.

II.Метод навчання повинен зменшувати труднощі вчення з тим, щоб воно не викликало в учнях незадоволення і не відверта­ло їх від подальших занять.

14. Прагнення до вчення збуджується і підтримується в дітях батьками, учителями, школою, самими навчальними предметами, методом навчання і шкільним начальством.

15. Коли батьки при дітях з похвалою говорять про вчення і про вчених людей або, спонукаючи дітей до старанності, обіцяють їм красиві книги, красивий одяг або ще що-небудь приємне, коли хвалять учителя (особливо того, якому хочуть доручити дітей) як за його вченість, так і за гуманне ставлення до дітей (адже любов і захоплення є найсильнішим засобом, щоб викликати бажання до наслідування); нарешті, коли вони іноді пошлють дітей до вчителя з дорученням або маленьким подарунком та ін., то легко досягнуть того, що діти щиро полюблять і науку, і самого вчителя.

16. Коли учителі будуть привітні і ласкаві, не будуть відштов­хувати від себе дітей своїм суворим поводженням, а будуть при­ваблювати їх своєю прихильністю, манерами і словами; коли учителі рекомендують науки, до яких вони приступають, з по­гляду їх досконалості, привабливості і легкості; коли більш ста­ранних учнів будуть час від часу хвалити (навіть даючи малечі яблука, горіхи, цукор та ін.); коли, запросивши деяких учнів до себе додому, а також разом усім будуть показувати картинки, на яких намальоване те, що їм у свій час доведеться вивчити, опти­чні й геометричні інструменти, глобуси та інші подібні речі, які можуть викликати в учнів почуття захоплення; коли будуть через них мати зносини з батьками, словом, коли вчителі будуть стави­тися до учнів з любов'ю, тоді вони легко завоюють їх серце так, що дітям буде приємніше бути в школі, ніж дома.

17. Сама школа повинна бути приємним місцем, даючи очам привабливе видовище всередині і зовні. Всередині вона повинна бути світлою, чистою, прикрашеною картинами: портретами зна­менитих людей, географічними картами, пам'ятками історичних подій, деякими емблемами. А зовні до ніколи повинен прилягати не тільки майданчик для прогулянок і ігор (бо від дітей цього віднімати не можна, про що буде сказано далі в своєму місці), але також і невеликий сад, куди іноді слід пускати учнів і давати їм можливість тішитися видовищем дерев, квіток і трав. Якщо спра­ва буде так поставлена, то діти, Імовірно, будуть відвідувати школу з не меншою охотою, ніж звичайно відвідують ярмарку, де вони завжди сподіваються побачити й почути що-небудь цікаве.

50. Приваблюють юнацтво і самі навчальні предмети, коли вони відповідають вікові і викладаються зрозуміло з приєднан­ням іноді чого-небудь жартівливого або менш серйозного, але приємного. Це й означає сполучати приємне з корисним.

51. Щоб збуджувати прагнення до знання, насамперед самий метод з необхідності завжди повинен бути природним. Адже все, що природне, розвивається саме собою. Немає потреби при­мушувати воду текти по похилій площині; знищ тільки греблю або взагалі все те, що її затримує, — і ти побачиш, що вона відра­зу ж потече. Немає потреби просити пташку вилетіти, — відчини тільки клітку. Немає необхідності примушувати око повертатися до красивої картини або вухо повертатися до прекрасної мелодії, як тільки ти віддаси це на їх волю. В таких випадках скоріше до­ведеться стримувати їх.

Чого вимагає природний метод, має бути зрозумілим з попе­реднього розділу, так само, як і з наступних правил. Крім того, щоб здібності збуджувалися самим методом, необхідно його ро­зумно оживляти і робити приємним саме так, щоб усе, яке б не було воно серйозне, викладалося дружнім і приємним способом у формі бесід, змагань, відгадування загадок або у формі припові­док чи байок. У своєму місці про це буде сказано повніше.

20. Начальство і куратори школи можуть збуджувати ста­ранність до вчення, коли самі будуть присутні на прилюдних ак­тах (чи будуть то вправи в декламації і в диспутах, чи іспити і присудження вчених ступенів), і більш старанним будуть розда­вати похвальні відзиви і нагороджувати їх (без сторонності) по­дарунками.

Дата добавления: 2015-05-24