Основоположення VIII. 39. Природа всіляко собі допомагає

39. Природа всіляко собі допомагає. Наприклад, у яйця немає недостачі у своєму життєвому теплі; проте батько природи, Бог, передбачає, щоб цьому теплу допомогли або теплота сонця, або пір'я пташки, що сидить на яйцях. Коли пташеня вийде з яйця, мати, доки це необхідно, зігріває і всіляко розвиває і зміцнює йо­го для всього, що потрібне йому в житті. Спостерігаючи лелек, ми можемо бачити, як вони допомагають своїм пташенятам, на­віть беручи їх собі на спину і літаючи з ними навколо гнізда, при цьому ті також розмахують крилами. Так і няні різним способом допомагають слабим дітям. Спершу вони навчають їх піднімати голову, потім сидіти, ставати на ноги, рухати ними, щоб зробити крок, потроху просуватися вперед, іти вільно; звідси, нарешті, з'являється також швидкість у біганні. А коли вчать говорити, вимовляють спочатку слово і потім показують рукою на те, що це слово означає, та ін.

20. Отже, жорстокий той учитель, який, давши учням роботу, не пояснює достатньо, в чому вона полягає, не показує, як її ви­конати, а ще менше допомагає їм при їх перших спробах, але зо­бов'язує їх самих працювати з усієї сили і хвилюється, і лютує, коли вони що-небудь роблять не зовсім правильно. Але що ж це таке, як не катування юнацтва? Це рівносильне тому, якби няня захотіла примусити вільно ходити дитину, яка ще боїться стояти на ногах, і примушувала б її до цього побоями, коли дитина ще не може цього зробити. Природа нас учить іншого: доти треба терпляче ставитися до слабого, доки йому це вистачає сили.

21. Отже, на підставі цього:

I. Не слід вдаватися при навчанні ні до яких тілесних покарань (тому що, коли вчення іде погано, то чия це провина, як не само­го вчителя, який або не вміє зробити учня здібним до вчення, або не прикладає до цього досить старання).

26. Все, що учні повинні вивчити, треба подати їм і викласти так ясно, щоб вони мали перед собою, як свої п'ять пальців.

27. А для того, щоб усе сприймалося легше, треба, скільки це можливо, залучати до сприймання зовнішні чуття.

42. Наприклад, слух постійно треба сполучати із хором, мо­ву — із діяльністю рук. Отже, про те, що треба знати, потрібно не тільки розказати, щоб це було сприйняте слухом, але це ж слід зарисувати, щоб через зір предмет закріпився в уяві. З свого боку, нехай учні негайно вчаться все сприйняте вимовляти голосно і виражати діяльністю рук. Не слід відступати від жодного пред­мета, доки він не закріпився достатньо у вухах, очах, в умі і пам'яті. А для цієї мети буде корисно, щоб усе, що звичайно вивчається в кожному класі, чи будуть то теореми чи правила або образи і емблеми з предмета, що викладається, зображалося на­очно на стінах тієї ж аудиторії. Так поставлена справа винятко­во сильно сприяла б твердому засвоєнню предмета. Це буде сто­суватися і того, щоб учні привчалися переписувати у свої щоденники або-збірники загальних істин все те, що вони чують або читають у книгах, бо це буде давати поживу уяві і полегшить пригадування цього предмета в подальшому.

Дата добавления: 2015-05-24