ВОЛЯ— найкращий вчитель дитини

Дитина повинна відчувати залежність від речей, а не від людей

Зберігайте для дитини залежність тільки від речей, ви йтимете за природним порядком у прогресі її виховання. Протиставте її нерозсудливим бажанням тільки фізичні перешкоди або кари, які випливають із самих дій і про які вона згадає у відповідному ви­падку; не забороняючи їй чинити погане, досить перешкоджати їй так чинити. Досвід або безсилість самі повинні заміняти їй за­кон. Поступайтесь її бажанням не тому, що вона цього вимагає, але тому, що вона цього потребує. Нехай вона не знає, що таке слухняність, коли вона діє, ні що таке влада, коли за неї діють. Нехай вона однаково почуває свою волю як у своїх діях, так і у наших. Заповнюйте нестачу її сили саме настільки, наскільки це потрібно для неї, щоб бути вільною, але не владною; нехай, при­ймаючи ваші послуги з певного роду приниженням, вона мріє про ту хвилину, коли буде спроможна обійтися без них і коли доб'ється честі служити собі сама.

Є надмір суворості і надмір поблажливості; обох треба одна­ково уникати. Якщо ви залишаєте дітей без нагляду, ви піддаєте небезпеці їх здоров'я, їх життя, ви робите їх. нещасними нині; якщо ж ви занадто ретельно усуваєте від них усякі неприємності, ви готуєте їм велике лихо, ви робите їх ніжними, чутливими, виводите їх із стану людей, в який вони повернуться коли-небудь всупереч ва­шим зусиллям. Щоб не піддавати їх деяким природним страж­данням, ви штучно створюєте такі, якими природа не наділяла їх.

Воля, яку я даю моєму вихованцеві, цілком нагороджує його за ті легкі невигоди від яких я вважаю за потрібне звільняти його. Я бачу маленьких пустунів, що грають у сніжки; вони посиніли, закацюбли, ледве можуть поворушити пальцями, від них залежить іти грітися, але вони не роблять цього, і якби їх примусили до цього, жорстокість примусу була б для них у сто разів дошкульніша, ніж жорстокість морозу. На що ж ви скаржитеся? Хіба я зроблю вашу дитину нещасною, піддаючи її тільки таким невигодам, яких вона бажає зазнавати? Я створюю її благо в теперішній момент, даючи їй волю; я створюю її благо в майбутньому, озброюючи її проти лиха, якого вона повинна зазнавати. Чи думаєте ви, що вона вагалася хоч би хвилину, якби їй дати вибір стати моїм учнем чи вашим?

Чи уявляєте ви собі можливим справжнє щастя для будь-якої істоти поза її конституцією? А бажати звільнити людину однако­вою мірою від усього лиха, властивого її родові, чи не значить ви­водити її з її конституції? Так, я обстоюю це: щоб почувати велике благо, вона повинна спізнати маленьке лихо; така її природа. Якщо фізика над міру розкошує, мораль псується. Людина, яка не спі­знає скорботи, не спізнає ні втіхи людяності, ні насолоди співчут­тя; її серце не буде хвилюватися ні від чого, вона не буде суспіль­ною істотою, вона буде потворою серед подібних до себе.

Дата добавления: 2015-05-24