Поняття та основні класи архітектури програмного засобу (ПЗ). Архітектурні функції. Контроль архітектури програмних засобів. Методи розробки структури програми

Етапи формулювання вимог до ПЗ. Функціональні та нефункціональні вимоги.

Першим кроком аналізу має бути класифікація вимог. Множину зібраних вимог можна розподілити між двома головними категоріями:

- ті, що відображають можливості, які повинна забезпечити система, назвали функціональними вимогами (functional requirement);

- ті, що відображають обмеження, пов’язані з функціонуванням системи, назвали нефункціональними вимогами (notfunctional requirement).

Нефункціональні вимоги можуть виступати як окремий чисельний показник,

Є кілька класів нефункціональних вимог, суттєвих для більшості програмних систем,

- вимоги конфіденціальності;

- відмовостійкість;

- число клієнтів, котрі одночасно мають доступ до системи;

- вимоги безпеки;

- час чекання відповіді на звернення до системи;

- виконавські якості системи (обмеження щодо ресурсів пам’яті, швидкість реакції на звернення до системи тощо).

Функціональні вимоги пов’язані із семантичними особливостями проблемної галузі, в межах якої планується розробка. Проблема термінологічних розбіжностей для них є досить впливовим фактором ускладнення.

Архітектура ПЗ - це його будова, як системи, що складається з деякої сукупності взаємодіючих підсистем. У якості таких підсистем виступають окремі програми. Розробка архітектури є першим етапом боротьби зі складністю ПЗ, на якому реалізується принцип виділення незалежних компонентів.

Основні задачі розробки архітектури ПЗ:

• • Виділення програмних підсистем і реалізація у них зовнішніх функцій (заданих у зовнішньому описі) ПЗ;

• • визначення способів взаємодії між виділеними програмними підсистемами.

З урахуванням прийнятих на цьому етапі рішень виробляється подальша конкретизація і функціональні специфікації програмних модулів.

Розрізняють наступні основні класи архітектур програмних засобів:

* • цільна програма;

* • комплекс програм, які використовуються автономно;

* • багаторівнева програмна система;

* • набір паралельно виконуваних програм.

Для керування роботою комплексу автономно виконуваних програм часто створюють спеціалізований командний інтерпретатор.

У багаторівневих програмних системах може бути створений особливий апарат звертання до процедур рівнів. Такі програмні компоненти реалізують не зовнішні функції ПЗ, а функції, що виникли в результаті розробки архітектури цього ПЗ. У зв'язку з цим такі функції називаються архітектурними.

Для контролю архітектури ПЗ використовується суміжний контроль і ручна імітація.

Суміжний контроль архітектури ПЗ зверху - це її контроль розроблювачами зовнішнього опису, розроблювачами специфікації якості і розроблювачами функціональної специфікації.

Ручна імітація архітектури ПЗ виконується аналогічно ручної імітації функціональної специфікації, тільки метою цього контролю є перевірка взаємодії між програмними підсистемами.

Дата добавления: 2015-05-07