Та основні принципи його ведення. Види бою

Сутність загальновійськового бою, характерні риси

Основи сучасного загальновійськового бою

ЗАГАЛЬНА ТАКТИКА

Тактика – теорія і практика підготовки і ведення бою підрозділами і частинами різних видів збройних сил, родів військ і спеціальних військ. Вона підрозділяється на загальну тактику і тактику видів збройних сил, родів військ і спеціальних військ. Загальна тактика досліджує закономірності загальновійськового бою і виробляє рекомендації щодо його підготовки і ведення спільними зусиллями підрозділів і частин.

Ті, хто вивчає тактику, повинні:

– твердо засвоїти основи сучасного бою, тактико-технічні харак-теристики озброєння, організаційно-штатну структуру своїх підрозділів, а також підрозділів армій провідних країн світу;

– навчитися організовувати бій: з’ясовувати завдання, оцінювати обстановку, приймати рішення, ставити бойові завдання підрозділам, організовувати взаємодію, бойове забезпечення й управління, готувати підрозділи до виконання бойових завдань, упевнено управляти підрозділами і вогнем в бою.

Бій – основна форма тактичних дій військ, яка являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з’єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загальновійськовим, протиповітряним, повітряним і морським.

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об’єднаними зусиллями всіх військ, які беруть в ньому участь, із застосуванням танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), артилерії, засобів протиповітряної оборони, літаків, вертольотів, іншого озброєння й техніки.

Він характеризується рішучістю, напруженістю, швидкоплинністю і динамічністю бойових дій, їх наземно-повітряним характером, одночасною могутньою вогневою дією на велику глибину, застосуванням різноманітних способів виконання бойових завдань і швидким переходом від одних видів бойових дій до інших.

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від воїнів високої бойової виучки, фізичного загартування, уміння використовувати всю міць озброєння й техніки, застосовувати засоби захисту і маскування. Це досягається під час напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності підрозділів у мирний час, під час підготовки до бою та в проміжках між боями. В умовах воєнного часу основна мета бойової підготовки – вивчити противника і оволодіти найбільш ефективними способами його розгрому в обстановці, яка склалася.

Загальновійськовий бій може вестися із застосуванням звичайної зброї, а з урахуванням можливості зруйнування об’єктів ядерної енергетики, хімічного виробництва, наявності у деяких країн зброї масового ураження – і в умовах застосування цієї зброї.

Звичайна зброя включає в себе всі вогневі та ударні засоби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси і ракети в звичайному спорядженні, запалювальні боєприпаси та суміші. У бою із застосуванням тільки звичайної зброї вогонь артилерії, танків, БМП (БТР), зенітних засобів та стрілецької зброї у поєднанні з ударами авіації є основним засобом ураження противника. Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя, до якої відносяться розвідувально-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують керовані та самонавідні ракети і боєприпаси, здатні уражати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску).

Запалювальні боєприпаси та суміші застосовуються для ураження живої сили та вогневих засобів противника, що розташовуються відкрито або перебувають у фортифікаційних спорудах, а також його озброєння, техніки та інших об’єктів.

Нетрадиційні (спеціальні й особливі) засоби ураженнястановлять бойові засоби, уражальні дії яких засновані на використанні властивостей речовин спеціальної дії (лазерні, прискорювальні, надвисокочастотні, радіохвильові).

У способах ведення бою не має бути шаблону. Застосування нових способів дій у бою і творчий підхід до виконання бойового завдання є найважливішим для кожного командира.

Успішне виконання бойового завдання досягається: бойовою готовністю; своєчасним виявленням противника та знищенням його вогнем; рішучістю, активністю, безперервністю ведення бою та раптовістю дій; вживанням заходів щодо обману противника; умілим поєднанням вогню з просуванням і застосуванням маневру; постійною і чіткою взаємодією; умілими діями вночі та в інших умовах обмеженої видимості; бойовим забезпеченням і впевненим управлінням підрозділами.

Бойова готовність підрозділу полягає в його здатності організовано, в установлені терміни вступити в бій і успішно виконати поставлене завдання. Бойова готовність досягається: укомплектованістю та забезпеченістю взводу всім необхідним для ведення бою; правильним розумінням свого завдання, високою бойовою виучкою всього особового складу і його готовністю до дій в умовах застосування противником зброї всіх видів; готовністю озброєння та техніки до негайного застосування; високим морально-психологічним станом, дисципліною та пильністю особового складу; умілим управлінням та здійсненням заходів щодо забезпечення бою.

Своєчасне виявлення противника і знищення його вогнем досягається веденням безперервного спостереження й умілим застосуванням своєї зброї.

Для спостереження за наземним і повітряним противником у взводі (відділенні) призначається спостерігач, у ході бою спостереження за противником ведеться командиром та всім складом взводу (відділення). З бойової машини піхоти (бронетранспортера) в усіх випадках ведеться кругове спостереження.

Вогонь взводу (відділення) є основним засобом знищення противника в бою. Взвод (відділення) веде вогонь із зброї, встановленої на БМП (БТР) і танках, автоматів, кулеметів, снайперських гвинтівок, гранатометів та застосовує ручні гранати, а в рукопашному бою – удари багнетом і прикладом.

Вогнем із БМП і танків знищуються танки, інші броньовані машини, вогневі засоби і жива сила противника, руйнуються його фортифікаційні спорудження, а також уражаються низьколетючі літаки, вертольоти та інші повітряні цілі. Вогнем їх бронетранспортерів знищується жива сила, вогневі засоби та інші цілі.

Автомати і кулемети застосовуються для знищення живої сили і вогневих засобів противника. Крім того, вони можуть застосовуватися для ураження низьколетючих повітряних цілей. Снайперська гвинтівка застосовується для знищення важливих одиночних цілей (офіцерів, спостерігачів, снайперів, обслуги вогневих засобів, низьколетючих вертольотів) противника. Протитанкові керовані ракети, протитанкові гранатомети і протитанкові гранати застосовуються для знищення танків та інших броньованих машин, а інші гранатомети та ручні гранати – для ураження живої сили і вогневих засобів противника, які розташовані поза укриттями (в лощинах, ярах та на зворотних схилах висот). Ураження противнику може наноситися вогнем окремих вогневих засобів або зосередженим вогнем відділення і взводу. Ураження броньованих машин і живої сили противника взвод може здійснювати також із застосуванням мін.

Вогонь буває: за тактичними завданнями, що вирішуються, – на знищення, придушення, виснаження, руйнування, задимлення (осліплення) й ін.; за видами зброї – із стрілецької зброї, гранатометів, зброї БМП (БТР), танків, артилерії, мінометів, протитанкових керованих ракетних комплексів, зенітних засобів та ін.; а способами ведення – прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій; за напруженістю стрільби – одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний (вогонь, який відкривають з кулеметів та автоматів з близької відстані), залповий та ін.; за напрямком стрільби – фронтальний (направлений до фронту цілі), фланговий (направлений у фланг цілі) та перехресний (який ведеться з двох напрямків і більше по одній цілі (рис. 1.1 а, б, в)); за способами стрільби – з місця, із зупинки (з короткої зупинки), з ходу, з борту, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та ін.; за видами вогню – по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатоярусний, багатошаровий та ін.

Рішучість, активність, безперерв-ність ведення бою та раптовість дій полягає в постійному прагненні до розгрому противника, нанесенні йому ураження вогнем усіх засобів, нав’язуванні своєї волі відважними та сміливими діями, які проводяться наполегливо вдень і вночі, за будь-якої погоди.

Раптовість дійполягаєв застосуванні несподіваних для противника прийомів і способів дій, зброї.

Раптовість може бути досягнута нешаблонним використанням наявної бойової техніки й озброєння, збереженням у таємниці задуму майбутнього бою і підготовки до нього, уведенням противника в оману щодо своїх намірів, прихованим приведенням підрозділу в бойову готовність і скороченням терміну підготовки до бою, нанесенням удару там, де противник його не очікує, випередженням його в діях.

Вживання заходів щодо обману противника має на меті приховати дійсні наміри щодо його розгрому та добитися раптовості, яка дозволить захопити його зненацька, викликати паніку та створити сприятливі умови для перемоги навіть над противником, що переважає за силою.

У бою взвод, використовуючи вигідні умови місцевості, повинен уміло поєднувати вогонь з просуванням і широко застосовувати маневр.

Маневр проводиться силами і засобами, а також вогнем. Маневрування силами і засобами проводиться з метою заняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виведення підрозділів з-під удару противника.

Видами маневрування силами і засобами є: охоплення, обхід та відхід (рис. 1.2 а, б, в).

Охоплення – маневр, який здійснюється з метою виходу для удару у фланг противнику.

Обхід – більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику з тилу.

Охоплення здійснюється у тісній вогневій і тактичній взаємодії, а обхід – у тактичній взаємодії з підрозділами, які діють з фронту.

а б

в

Рис. 1.2. Маневр підрозділами в бою:

а – охоплення; б – обхід; в – відхід

Відхід – маневр, який застосовується з метою виведення своїх підрозділів з-під удару противника і заняття більш вигідного положення. Він проводиться тільки з дозволу командира. Маневр має бути простим, проводитися швидко, потай та раптово для противника. Для його здійснення використовуються результати вогневого ураження противника, відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі (дими), а в обороні, крім того, – траншеї та ходи сполучення (рис. 1.3).

Маневр вогнем застосовується для ефективного ураження противника. Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, своєчасному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та веденні вогню взводом одночасно по декількох цілях.

Підтримка постійної та чіткої взаємодії між відділеннями у взводі, приданими йому засобами і сусідами полягає в узгодженні їхніх зусиль між собою за завданнями, рубежами, часом. Для цього командир підрозділу повинен твердо знати бойове завдання свого підрозділу і способи його виконання, завдання сусідніх підрозділів, орієнтири, сигнали оповіщення, управління та взаємодії, установлені старшим командиром.

У бою він зобов’язаний підтримувати зв’язок із взаємодіючими підрозділами, в установлені терміни виконувати поставлені завдання, своєчасно обмінюватися даними про обстановку із взаємодіючими підрозділами, активно підтримувати їх наявними засобами. В обороні необхідно в першу чергу допомагати підрозділу, який обороняє найбільш важливі позиції, у наступі – тому, який найбільш просунувся вперед.

Упевнене управління підрозділами полягає в цілеспрямованій роботі командира взводу щодо підтримання бойової готовності взводу, підготовки його до бою і керівництва ним під час виконання завдань, які поставлені.

Дата добавления: 2015-05-08