Види ухилення від податків

Слід зазначити, що можливості ухилення для різних податків є різними, в залежності від механізму визначення платників, ставок і об’єктів оподаткування по тих чи інших податках. Залежність тут слідуюча:

1) при визначенні суб’єкта оподаткування менша зацікавленість в ухиленні виникає в тому випадку, якщо платник податку і носій податкового тягаря цього податку не співпадають (класичний приклад – непрямі податки);

2) при визначенні ставок оподаткування – тяжче ухилитись від податків, ставки по яких визначені у твердих сумах, а не в процентах до вартісного обсягу; серед процентних ставок лідером щодо ухилення є податки з диференційованими ставками по різних групах товарів чи платників, або прогресивні в залежності від обсягу доходу, в той час як універсальні ставки зменшують можливості для ухилення;

3) щодо об”єкта оподаткування – при визначенні останнього у кількісних показниках (у фіз вимірі) ухилитись досить важко від оподаткування.

Якщо ж об’єкт визначається у вартісному вимірі, то чим складнішим є механізм підрахунку, тим легше ухилитись від цього податку. Так, якщо розглядати діючу податкову систему в У, важче за все ухилитись від сплати прямих реальних податків, об’єктом оподаткування яких виступає земля, рухоме або нерухоме майно, які приховати неможливо (наприклад, в У це – податок на землю, фіксований с/г податок, податок з власників транспортних засобів).

Слідуючу групу становлять непрямі податки. І хоча серед західних економістів ці податки вважаються малопридатними для ухилення, винахідливі укр підприємці, розглядаючи суми непрямих податків як власні доходи, а не як надбавку держави до ціни відповідних товарів, винайшли досить багато методів зменшення відрахувань до бюджету по цих податках. В першу чергу, це стосується ПДВ, оскільки його ставки визначені в % до вартісного обсягу. Це надає можливість за допомогою заниження обсягів реалізації або завищення обсягів купівлі зменшувати надходження до бюджету. Що ж стосується таких непрямих податків, об’єкти оподаткування по яких визначені у кількісному (фізичному) вимірі, а ставки - у твердих сумах та є диференційованими по групах товарів (наприклад, мито по підакцизних товарах та акцизний збір по більшості товарних позицій), шляхом для ухилення є або видання одного товару під виглядом іншого (якщо ставки по них суттєво відрізняються), або приховування від легального обороту цих товарів (контрабанда, готівкові розрахунки, тощо), що створює додаткові труднощі щодо ухилення.

Лідером щодо можливостей ухилення від сплати є прибуткові податки, що пов’язано з всіма трьома чинниками: платник і носій по цих податках співпадає, ставки визначені в процентах до вартісних показників, до того ж об’єкт оподаткування не є простим до обчислення, особливо це стосується податку на прибуток підприємств. Єдине виключення щодо можливостей ухилення може становити прибутковий податок з найманих громадян, платником якого визначено бухгалтерію підприємства або установи, де працює цей громадянин.

Серед способів ухилень виділяють законні та незаконні.

До законних способів відносять:

1) штучне, без порушення законодавства, завищення собівартості;

2) прискорене нарахування амортизації;

3) відрахування на утримання домашньої контори і власного транспорту, що використовується у службових цілях;

4) відрахування в благодійні фонди;

5) використання офшорних застережень та податкових гаваней;

6) використання податкових пільг.

Намагання звести до мінімуму сплату податків юр та фіз призводить до використання співпраці з компаніями, зареєстрованими в країнах, де існує ліберальний підхід до оподаткування (повне звільнення сплати чи великі пільги). Ці країни отримали назву податкових гаваней, податкових оазисів або офшорних зон.

Офшорні зони (англ. offshore) — це країни або деяка частина певної країни, в яких:

— існує сприятливий режим обслуговування банківських, страхових та інших фінансових операцій для іноземних фірм або громадян-іноземців;

— відсутні обмеження фінансової діяльності поза межами країни реєстрації;

— забезпечується збереження інформації щодо конфіденційності власників;

— діють значні пільги в оподаткуванні, а в деяких офшорних країнах податки взагалі не існують для іноземних фірм-нерезидентів.

Офшорні компанії відкриваються в офшорних країнах та центрах, які надають пільги тільки нерезидентам. Дещо іншим є офшорний бізнес у вільних економічних зонах, де пільги надають нерезидентам і резидентам.

До податкових пільг відносять податкові кредити і податкові канікули.

Податковий кредит — зменшення податку перед державою протягом певного періоду часу. Поширені види податкового кредиту:

1) інвестиційні знижки;

2) списання сум податків, сплачених за кордоном;

3) знижки на заходи по фінансуванню зайнятості населення.

Податкові канікули — це відстрочка щодо сплати податків з боку податкових органів.

Незаконні способи ухилення:

1) неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів до бюджетів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо). Неподання податкової декларації, як правило, є водночас і приховуванням об'єктів оподаткування;

2) приховування об'єктів оподаткування полягає у не відображенні у звітних документах, що подаються до податкових органів, будь-яких об'єктів оподаткування – доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг тощо;

3) приховування доходів від оподаткування;

4) заниження об'єктів оподаткування, що полягає у зменшенні бази оподаткування шляхом невідображення у поданих до податкових органів звітних документах повного обсягу об'єктів оподаткування, умисно неправильне обчислення бази оподаткування, заниження податкової ставки тощо, внаслідок чого податки, збори, інші обов'язкові платежі сплачуються не в повному обсязі.

Як приклад, заниження оподатковуваного прибутку може полягати в частковому чи повному невключенні до нього коштів, отриманих від виконання робіт, надання послуг чи завищення сум, на які зменшується прибуток до оподаткування (завищення витрат, які належать до собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг тощо);

5) заниження сум податків та зборів. Під заниженням сум податків та зборів слід розуміти умисно неправильне, а не помилкове, обчислення тих їх сум, що підлягають сплаті до бюджетів, при правильному відображенні об'єктів оподаткування (без заниження останніх чи їх приховування);

6) приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування, що означає незаконне користування пільгами.

7) фальсифікація даних бухгалтерської та фінансової звітності;

8) підкуп податкових чиновників;

9) інші способи.

Одним із видів приховування виручки є не відображення в обліку та звітності виручки отриманої готівкою. Керівники можуть укладати договір не на весь обсяг робіт, а тільки на якусь частину. Різниця між загальною вартістю робіт і частиною, яка відображається в обліку та звітності, залишається у розпорядженні виконавця без врахування оподаткування цієї різниці. Бувають випадки коли робота оформляється без оформлення договору, а розрахунки проводяться готівкою.

Підприємства здійснюють приховування доходів отриманих від виробничо-господарської діяльності шляхом відображення їх у вигляді боргу іншим підприємствам чи взаєморозрахунків. Одним із способів приховування доходів є перерахування доходів від реалізації продукції на особисті рахунки робітників підприємства.

Підприємства, які мають декілька рахунків у банку можуть на одному рахунку відображати суми для оподаткування, а на інших проводити операції які приховуються від оподаткування.

Приховування доходу від оподаткування здійснюється шляхом перерахування сум у вигляді нарахованої пені за невиконання умов договору. Найчастіше це бувають фіктивні договори.

Пільговий режим оподаткування дозволяє перепродавати товари з постійною надбавкою через кілька підприємств з відображенням тільки доходів у підприємства, яке має пільгове оподаткування і проводить розрахунок за продукцію готівкою.

Одним із способів збільшення витрат на виробництво є фіктивне документальне оформлення документів. Ці витрати компенсуються готівкою шляхом отримання з розрахункового рахунку.

Великого розповсюдження зазнало приховування від оподаткування доходів, отриманих резидентом від розміщення грошових коштів за кордоном. Резидент заключає договір з нерезидентом на поставку продукції, виконання робіт. В договорі передбачена попередня оплата нерезиденту, який перераховує ці кошти на депозитний вклад. Після цього отримані % перераховуються на особисті рахунки в одному із іноземних банків. Кошти повертаються у повному обсязі резиденту. Дані операції здійснюють через фіктивні фірми, тоді суми не повертаються до України, а перераховуються на особисті рахунки учасників договору.

Приховування доходів шляхом незаконного переведення в готівку грошових коштів через фіктивні підприємства і рахунки комерційних банків здійснюється шляхом укладання підприємством договору з фіктивним підприємством на виконання робіт. Фіктивні підприємства перераховують гроші через рахунки до іноземних банків. Дані суми обналичиваются готівкою, яка сплачується підприємством. Таким чином акумульовані на кореспондуючому рахунку банку-нерезиденту гроші не оподатковуються.

Ухилення від сплати податків здійснюється при поставці до Україні товарів під видом комплектуючих виробів. В цьому випадку суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності через посередників (нерезидентів), який має пільговий режим оподаткування, отримують від іноземного підприємства-виробника товар, який є підакцизним. Посередник поставляє товар в Україну у якості комплектуючих виробів не сплачуючи акциз. Далі через фіктивні підприємства які здійснюють збірку і наладку готової продукції здійснюється продаж вже готової продукції.

Дата добавления: 2015-05-07