Порівняльний аналіз різновидів республік

Республіка – форма держ правління за якою суверенне право на владу належить народу, вищі органи або обираються народом, або формуються парламентом. Глава держ - є вибрана особа - президент. Розрізняють: президентську, змішану, парламентарну республіку.

Парламентарна республыка — різновид республіканської форми правління, який характеризується формальним верховенством парламенту в системі організації державної влади.

Ознаками П. р. є: обрання президента парламентом або утвореною на його основі особливою колегією;

здійснення повноважень глави держави і глави уряду різними особами, наявність посади прем'єр-міністра; обмеженість владних повноважень президента і віднесеність реальної компетенції у сфері виконавчої влади до уряду та його глави; формування уряду парламентом за номінальної участі президента; політ відповідальність уряду перед парлам-том; право президента розпустити парламент, яке контролює уряд; контрасигнування актів президента прем'єр-міністром та/або відповідним міністром.

У П. р., як і в парламентарній монархії, фактичним центром здійснення державної влади є не глава держави чи парламент, а уряд, глава якого фактично стає першою особою в державі. П. р. як форма правління є досить поширеною. На європ континенті П. р. є Албанія, Греція, Естонія, Італія, Латвія, Словаччина, Угорщина, Чехія, ФРН, Сербія, Чорногорія.

Президентська республіка - різновид республіканської форми правління, який характериз тим, що обраний на загальних виборах президент юридичне і фактично є главою держави і главою виконавчої влади.

Основними ознаками П. р. є: жорсткий поділ влади і збалансована система стримувань і противаг; обрання президента на загальних виборах;поєднання повноважень глави держави і глави уряду в особі президента і, як правило, відсутність посади прем'єр-міністра;формування уряду президентом за обмеженої участі парламенту; відсутність політичної відповідальності уряду перед парламентом;відсутність права президента на розпуск парламенту;відсутність інституту контрасигнатури - скріплення актів президента підписами міністрів

Класичною П. р. є США. Також більшость країн Латинської Америки, деяких країнах Азії та Африки, Грузія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан. У деяких П. р. (наприклад, Грузії, Єгипті, Узбекистані) є посада так званого адміністративного прем'єр-міністра. У класичному варіанті П. р. є два центри влади - президент і парламент, між якими немає тісних функціональних відносин. Через наявність двох центрів влади П. р. називається ще дуалістичною республікою.

Суперпрезидентська – вирішальна роль президента в системі держ влади, відсутній баланс гілок влади, зміщений на користь презид, він наділяється повноваженнями які дозволяють йому впливати на парл і законодавчий процес і право розпуку парл, право видавати акти, що мають вагу закону. Право призначати глав місцевих адміністрацій і суддів. Право вводити надзвич стан, механізм усунення презид порядком імпічмента є, але фактично не діє. Наявна посада віце-президента. Тяжіють змішані республіки. Таджикістан, Туркменістан, Узбекистан. Суперпрезиденстськими є також деякі змішані през-парлам республіки (Білорусь, Азербайджан, Казахстан, Киргистан).

Монократична – зосередження всіх владних повноважень в руках президента. Переважає у країнах Африки (Заїр). Презид – глава держ, уряду, лідер правлячої партії, яка є єдиною легальною в країні. Займає найважливішв пости у своєму уряді. Вибори мають ритуальний характер. презид займає пост невизначений час, крім випадків коли сама партія його зміщує чи у разі революції.фактично поділу влади немає.

Республіка змішаного типу - різновид республіканської форми державного правління, що характеризується поєднанням елементів президентської і парламентарної республік.

Основними ознаками є: обрання президента, як правило, на загальних виборах і наділення його юридичне й фактично широкими повноваженнями; формування уряду за участі тією чи тією мірою парламенту;подвійна політична відповідальність уряду - перед президентом і парламентом; дуалізм виконавчої влади - розподіл повноважень із її здійснення між президентом та урядом; незалежність президента від уряду (відсутність інституту контрасигнатури або його формальний х-р); право президента на розпуск парламенту за настання певних підстав; право президента на законодавчу ініціативу.

Залежно від співвідношення елементів президентської і парламентарної республік у конкретній країні, передусім щодо способу формування уряду (главу уряду призначає президент чи парламент), розрізняють, відповідно, президентсько-парламентарну і парламентарно-президентську республіки. Р. з. т. називають також напівпрезидентською республікою. В ідеалі Р. з. т. покликана бути поєднанням сильної президентської влади, та ефективного парламентського контролю за діяльністю уряду. На практиці її президентсько-парламентарний різновид нерідко тяжіє до авторитарного правління обраного на загальних виборах і наділеного широкими повноваженнями глави держави.

Типовим прикладом Р. з. т. є Франція за Конституцією 1958 р. В Європі Р. з. т. є також Австрія, Болгарія, Ірландія, Ісландія, Македонія, Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Фінляндія, Хорватія. Р. з. т. є більшість пострадянських держав, у тому числі Україна. За найважливішою ознакою різновидів республіканської форми державного правління - співвідношенням конст і реальних повноважень президента і прем'єр-міністра у сфері виконавчої влади - одні з Р. з. т. мало чим відрізняються від парламентарних республік (Австрія, Ісландія, Словенія), інші — від президентських республік (Польща, Румунія, Франція). Конституції більшості Р. з. т. припускають можливість зміщення форми правління - від президентсько-парламентарної до парламентарно-президентської і навпаки — шляхом зміни співвідношення реальних повноважень президента і парламенту щодо формування уряду. У Р. з. т. фактичний статус президента і прем'єр-міністра може змінюватися залежно від зміни сусп-політ обставин, розкладу партійно-політичних сил у парламенті, авторитету конкретних політиків тощо.

Дата добавления: 2015-05-07