Організація і політичне представництво інтересів

Основні риси політичного режиму в сучасній Україні.

Порівняння перехідних режимів в посттоталітарних країнах.

Політичний режим України можна охарактеризувати як "змішаний", тобто такий, що інтегрує ознаки усіх основних політичних режимів: демократичного, авторитарного, автократичного, тоталітарного, анархічного, охлократичного та ін. Для підготовки використано статтю В. Якушика: Політична система та політичний режим//Політична думка. -1994. -№1.

- Елементи демократичного режиму: 1) виборність представницьких органів влади та органів місцевого самоврядування; 2) юридична рівність громадян; 3) гарантії прав меншості та запобігання свавілля більшості.

- Елементи авторитарного режиму: 1) широкі законодавчі повно важення виконавчих органів держави (президента і уряду); 2) звуження принципу гласності у діяльності органів політичної влади та реальної відповідальності їх керівників за зміст і наслідки своєї роботи.

- Елементи автократичного режиму: 1) обмеженість кола осіб, що здійснюють реальну політичну владу; 2) відокремлення абсолютної більшості народу від процесу здійснення влади.

- Елементи тоталітарного режиму: 1) впевненість значної частини політиків і адміністративних кадрів у власній непогрішимості; 2) нетерпимість до політичного інакомислення; 3) анти інтелектуалізм у сфері гуманітарних знань; 4) догматизм.

- Елементи анархічного режиму: 1) відсутність системи ефективного нормативного регулювання суспільних відносин, свавілля сильнішого, відсутність гарантій безпеки населення та представників влади; 2) конфронтація владних структур, відсутність ефективних форм координації їхніх дій; 3) втрата (у деяких випадках) вищими органами політичної влади монополії на організоване застосування насилля.

- Елементи охлократичного режиму: 1) владним структурам притаманні некомпетентність, презирливе ставлення до знань, до досвіду світової цивілізації; 2) відсутність у представників органів політичної влади реального почуття громадянської відповідальності перед на родом своєї держави та світом; 3) поповнення й оновлення рядів правлячої еліти з середовища соціальних низів і маргінальних верств суспільства, представники яких прагнуть до якнайшвидшою підвищення свого статусу та росту матеріального рівня життя.

Групи інтересів є невід'ємним елементом демократичного суспільства.У суспільстві існують різноманітні інтереси, а окремі рядові громадяни не можуть задовольняти свої інтереси поодинці, то вони змушені об'єднуватися в групи.

Представництво групових інтересів на державному рівні здійснюється як у безпосередніх, так і в опосередкованих формах.

Найпоширенішою формою безпосереднього, прямого впливу груп інтересів на органи державної влади є лобізм, тобто організований вплив різних суспільних груп, насамперед підприємницьких кіл, на представників законодавчої і виконавчої влади з метою домогтися від них прийняття вигідних для себе рішень. Прямий підкуп заінтересованими групами представників державного апарату спочатку ставив під сумнів легальний статус лобістської діяльності. Лобізм несе й позитивне навантаження. До складу лобістських угруповань, крім політика або групи політиків, які їх очолюють, входить також численний загін експертів, консультантів, виконавців. Надаючи цінну інформацію про реальну ситуацію та про можливі наслідки політичних рішень, лобізм створює надійну базу для, допомагає уникнути помилкових і необачних кроків. Отже, лобізм однаково необхідний і для тих, кого безпосередньо стосуються рішення органів державної влади, і для експертів, оскільки він сприяє підвищенню якості державного управління.

Негативні наслідки лобізму — передусім схильності багатьох його учасників до задоволення вузько-групових інтересів, створення ним сприятливого середовища для можливих корупції і зловживань, — то одночасно з розширенням практики лобізму зростає й арсенал засобів обмеження такого роду негативних явищ. У числі цих засобів — жорстка правова регламентація лобізму, розширення кола його учасників і заохочення конкуренції між ними, підвищення професіоналізму й вимог до професійної етики державних службовців і членів представницьких органів, удосконалення самого механізму лобіювання. У США з 1946 р. лобізм реєструється й перебуває під фінансовим контролем відповідно до закону. В подальшому жорстке нормативне регулювання і контроль лобізму були встановлені у більшості країн Західної Європи.

Багатоманітні методи лобістської діяльності. Вони можуть бути як легальними, законними, так і незаконними. До перших належать: направлення листів та особистих звернень до законодавців або представників виконавчої влади; підготовка проектів та альтернативних варіантів політичних рішень; участь у фінансуванні підготовки законопроектів, експертиз, висновків урядових органів; контроль за дотриманням прийнятих законів і рішень; організація відповідної кампанії в засобах масової інформації; проведення демонстрацій, маршів, пікетування або інших публічних акцій; підтримка під час обрання, призначення чи просування по службі працівників органів державної влади тощо. До незаконних методів лобістської діяльності належать фінансова підтримка нелегальних об'єднань, контроль за особистим життям політиків, збирання на них компрометуючого матеріалу, а то й прямий підкуп представників державного апарату, який передбачає сама природа лобізму.

До найважливіших форм опосередкованої взаємодії груп інтересів з державою належить їх вплив на неї через виборчі системи й політичні партії. Групи інтересів прагнуть до налагодження зв'язків з політичними партіями, підтримують їх на виборах, щоб через них впливати на державу. Декотрі з найбільш масових груп інтересів створили власні політичні партії для обрання своїх представників до центральних і місцевих органів влади. В низці європейських країн активно діють так звані партії зелених, створені впливовими екологічними організаціями й рухами.

Буржуазні партії — ліберальні, консервативні та інші виступають центрами політичного тяжіння підприємницьких об'єднань, а робітничі — соціал-демократичні, соціалістичні, комуністичні — налагоджують тісні зв'язки з профспілками. Зв'язки підприємців та близьких до них партій здійснювались і здійснюються понині в основному у формі фінансової підтримки партій та окремих кандидатів, виділення коштів на проведення виборчих кампаній. Це відкриває прямий шлях до використання підприємницькими колами працівників державного апарату, навіть політиків найвищого рівня у власних, вузькогрупових інтересах. Дещо по-іншому склались і здійснюються зв'язки з політичними партіями профспілок. В ряді випадків справа тут не обмежувалась фінансовою підтримкою відповідних партій.

48. Групи інтересів та їх різновиди. Форми активності груп інтересів. (Шляхтун, Голосов)

Групи інтересів - добровільні об єднання людей, створені для вираження і задоволення їхніх інтересів у відносинах з різними політ інститутами, насамперед із державою. Від політ партій групи інтересів відрізняються тим, що не прагнуть до політ відповідальності, не ставлять собі за мету оволодіння держ владою, а обмежуються лише впливом на неї. Поняття «групи інтересів» тісно повязане з такими однопорядковими з ним поняттями, як «групи тиску», «лобі», «громадські орг-ції», «сусп рухи», «латентні політ сили». Група тиску — це громадське об'єднання, яке домагається задоволення власних інтересів за допомогою цілеспрямованого впливу на інститути публічної влади.Як феномен політ життя групи тиску відомі впродовж усієї історії, поширення вони набувають за умов ринку і зрілого громад сусп-ва як породження ліберальної господарської і плюралістичної сусп-політ структури. Терміну «групи тиску» в політ науці і практиці передував термін " лобі ". Отже, «лобі» як синонім «груп інтересів» занадто вузьке поняття, оскільки наголос у ньому робиться на локальний і безпосередній вплив на парлам законодавство. Згодом зміст цього поняття розширився; ним стали позначати вплив заінтересованих груп узагалі на всі центри прийняття держ рішень, тобто не лише на орган законодавчої влади, а й на урядові та судові структури. Таким чином, поняття «лобі», як і поняття «групи тиску», наголошують передусім на методі впливу на політ рішення, тоді як поняття «групи інтересів» вказує на суб'єкти цього впливу. Широко вжив поняття «громадські орг-ції», яке позначає добровільні та організаційно оформлені об'єднання громадян, створені для вираження й задоволення їхніх інтересів і потреб на засадах самоврядування. Групами інтересів є й багатоманітні сусп рухи -самодіяльні об'єднання мас, створені на основі спільності інтересів і впорядкованої діяльності. Близьким за змістом до поняття «групи інтересів» у політології є поняття «латентні (приховані) політичні сили». Вони так називаються тому, що в звичайних умовах не виступають безпосередніми та активними суб'єктами політики (якими є, наприклад, політ партії), але можуть раптово чи поступово, під впливом певних обставин, трансформуватися в активні політичні сили. Функції груп інтересів: функція артикулювання інтересів, перетворення соц прагнень, емоцій та очікувань у певні політ вимоги. Ці вимоги доводять до владних структур побажання громадян, тим самим залучаючи останніх у політ процес, роблячи їх суб'єктами політики. Артикулювання інтересів вимагає їх агрегування, тобто узгодження часткових потреб, установлення між ними певної ієрархії, вироблення на цій основі загальногрупових цілей. Ця функція передбачає вибір не лише політ найбільш значущих, а й найреальніших вимог стосовно можливостей їх задоволення. Групи інтересів підтримують тих чи інших політиків на виборах до представницьких органів держ влади, впливають на їхню діяльність у владних структурах, на відбір кадрів для держ апарату й тим самим виконують функцію формування та оновлення правлячої еліти. Наступна функція - інформаційна, яка полягає в тому, що групи інтересів доводять до органів влади інформацію про стан громадської думки щодо тієї чи іншої проблеми сусп життя. Використання цієї інформації помітно полегшує підготовку і практичне застосування законодавчих актів, істотно підвищує ефективність адміністративної діяльності. Володіння інформацією дає можливість держ органам знаходити відповіді на актуальні питання сусп розвитку. Німець Ульріх фон Алеман запропонував таку типологію груп інтересів залежно від п'яти різних суспільних сфер діяльності: 1.Організовані інтереси в економ сфері та в сфері праці: підприємницькі об'єднання та об'єднання самостійних категорій працівників; профспілки; споживчі спілки. 2.Організовані інтереси в соц сфері: об'єднання захисту соц прав (на зразок товариства сліпих); об'єднання соц досягнень (наприклад, благодійні громадські спілки та заклади); групи самодопомоги (анонімних алкоголіків тощо. 3.Організовані інтереси у сфері дозвілля й відпочинку: спортивні спілки та об'єднання; гуртки для спілкування і реалізації хобі. 4.Організовані інтереси в сфері релігії, науки і культури: церкви, секти; наукові асоціації; загальноосвітні гуртки, клуби з мистецтва. 5.Організовані інтереси в сусп-політ сфері: духовні, етичні, правозахисні об'єднання; громадсько-політичні об'єднання (екологічні, за роззбро­єння, емансипацію жінок тощо). Групи інтересів — це різноманітні спільності людей, передусім соціальні. Типологія груп інтересів за їхньою соціальною основою є визначальною. Саме вона відбиває багатоманітність соціальних інтересів, допомагає визначити роль тих чи інших соц спільностей у політ житті сусп-ва. Відповідно до основних груп соціальних спільностей виокремлюються класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні об'єднання (організації та рухи) як групи інтересів. Моріс Дюверже: 1)орг-ція, які діють виключно в політ площині (парлам лоббі); 2)орг-ції, для яких політ тиск є лише частиною їхньої активності (профспілки, молодіжні орг-ції). З точки зору внутр структури (Дюверже): 1)масові, 2)кадрові, 3)науково-дослідницькі центри та рекламні агенції. Жан Блондель два «чистих типи»: "общинні" (члени повязані між собою 1- приналежністю до якоїсь спільноти, 2-інтереси) та "асоціативні"(інтереси). Реальні групи інтересів розміщуються між двома «чистими» крайностями, по мірі відалення від однієї та приближення до їншої. 1)Общинні групи, 2)Групи «за звичаєм», 3)Інституциональні групи, 4)Групи захисту, 5)Групи підтримки, 6)Асоціативні групи. Треба згадати Неокорпаративізм

Дата добавления: 2015-05-07