Функція обрамлення у «Декамероні» Дж. Боккаччо

Типи та образи персонажів “Декамерона”.

Героями повісті є десятеро молодих людей, з яких семеро дам та троє кавалерів. у книжці приведені їх вигадані імена, нібито для того, щоб не осоромити благородних людей, що розмовляли на теми, неприйнятні для тогочасного суспільства. і персонажі - освічені молоді люди, вірні правилам честі та шляхетності, тонко відчуваючих красу природи та світу. Ці люди стали символом нової ери гуманістичного світогляду. Також передбачається, що набір оповідачів Боккаччо створюється під впливом середньовічної нумерології і містицизму: наприклад, припускають, що 7 дам символізують чотири натуральних чесноти (Розсудливість, Справедливість, Утримання і Стійкість) і три богословські (Віра, Надія, Любов); а 3 юнаків - три традиційні ділення душі стародавніми греками (Розум, Гнів і Пристрасть). Також дам семеро за кількістю днів тижня, планет, і вільних мистецтв. З'єднавшись (що дає вчинене число - 10), вони утворюють ідеальне суспільство, побудоване на засадах розуму, чесноти і краси, що поєднує свободу і порядок) і протиставлене того соціальному хаосу, яке панує в охопленому чумою зовнішньому світі. Декамерон» подарував Боккаччо європейську популярність. У «Декамероні» до досконалості доведений жанр міської новели, що відкрив шлях усій ренесансній новелістиці. Приваблювали не тільки цікавість оповідань, яскраві образи героїв, їх соковита мова, але й художня добірність новел Боккаччо, нетрадиційне трактування ряду фабул, поширених у попередній середньовічній літературі, загальний ідейний лад його творів. У «Декамероні» висвітлились нові грані гуманістичного світогляду, в тому числі його антиаскетичні ідеали. У центрі уваги Боккаччо - проблема самосвідомості особистості, що отримала широку перспективу в подальшому розвитку ренесансної культури.

Як ми знаємо «Декамерон» складається з 10 новел, але важливі не тільки самі ці новели, але також і їх сюжетне обрамлення. Це обрамлення – органічна частина єдиної художньої структури, що дозволила автору не просто зібрати по-новому переосмислені античні та середньовічні фабули, але й показати процес їхнього суспільного переосмислення. Відкривається «Декамерон» вражаючим описом чуми, що лютує у Флоренції. Побачивши загибель тисяч людей і жахливого хаосу, що запанував в місті, Боккаччо з гіркотою пише: "Ореол, що осявав закони божі і людські, згаснув..." Зіткнення з такою страшною бідою, із смертю загострило бажання жити, викликало прагнення не дати згаснути "ореолу" біля тих, у кого він ще зберігся. Тому розповідачі «Декамерону» хочуть радіти життю і насолоджуватися прекрасною природою. В епізодах, що увійшли до "рамки", в яку обрамлені новели збірки, представлений як би "світлий оазис" в "кривавій пустелі": гарні, натхненні молоді люди, зайняті танцями, музикою, співом, витонченою трапезою і цікавою бесідою, під час якої і висловлюються новели збірки. Це обрамлення - не технічний прийом введення художнього матеріалу, а текст, що має глибокий сенс. Це і є те, що стали потім називати "бенкет під час чуми", тобто таке полягання, коли вдаються до радості і веселощів не від хорошого життя, а швидше для того, щоб забутися.

Дата добавления: 2015-05-07