Порядок формування АПУ 1 страница

План

(логіка викладення і засвоєння матеріалу)

1.1. Поняття аудиторської діяльності та її правове забезпечення

1.2. Суб'єкти аудиторської діяльності

1.3. Управління аудиторською діяльністю

Ключові терміни і поняття

- аудиторська діяльність; - аудит; - супутні аудиту послуги; - суб'єкти аудиторської діяльності; - права, обов'язки, спеціальні вимоги і відповідальність суб'єктів аудиторської діяльності; - управління аудиторською діяльністю; - аудитор; - аудиторська фірма; - САУ; - АПУ; - сертифікація;

- оглядова (експрес) перевірка; - операційна перевірка; - компіляція (трансформація бухгалтерського обліку); - державна реєстрація суб'єктів аудиторської діяльності; - реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособова надають аудиторські послуги; - державна законодавча ініціатива і державне регулювання; - законодавча ініціатива громадських професійних організацій і регулювання спільно з державою.

При підготовці до заняття слід використовувати такі нормативні документи:

4 Статут Аудиторської палати України, прийнятий на засіданні Аудиторської палати України 28 жовтня 1993 р.

4 Статут Спілки аудиторів України, прийнятий з'їздом аудиторів України 14 лютого 1992 р. (протокол № 1).

4 Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 року, зі змі­нами і доповненнями.

4 Закон України "Про власність" від 26 березня 1991 р., зі змінами і допов­неннями.

4 Цивільний кодекс України, зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 19 червня 2003 року, №980-У

4 Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-ІV.

1.1. Поняття аудиторської діяльності та її правове забезпечення

Аудиторська діяльність — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик підприємницька діяльність щодо надання аудиторських послуг із метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодав­ством.

Основними нормативними документами, що визначають головні засади ауди­торської діяльності, є Закон України "Про аудиторську діяльність", Національні стандарти аудиту та Кодекс професійної етики аудиторів України.

Закон України "Про аудиторську діяльність" визначає:

- поняття аудиторської діяльності;

- суб'єктів аудиторської діяльності, їхні права, обов'язки, спеціальні вимоги і відповідальність;

- порядок надання аудиторських послуг;

- управління аудиторською діяльністю;

- інші питання.

Понятійний інструментарій аудиторської діяльності за Законом України "Про аудиторську діяльність" показаний на рис. 1.1.

Згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність", до аудиторської діяль­ності належить організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконан­ня аудиторських перевірок (аудиту) та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторська діяльність у сучасному розумінні має багатовікову історію в світі та 10-річну практику в Україні. Послуги, що надаються незалежними аудиторами, є до­сить різноманітними.

За національним законодавством

На жаль, національне законодавство обмежує рамки аудиту аудитом фінансової звітності, всі інші перевірки належать до аудиторських послуг.

Згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність", аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформа­ції щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чин­ному законодавству та встановленим нормативам. При цьому закон уточнює, що публічна бухгалтерська звітність складається з аудиторського висновку, балансу, зві­ту про фінансові результати, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційної таємниці й визначені законодавством для надання користувачам та публікації.

Аналогічне поняття аудиту трактується Національними стандартами аудиту. От­же, аудит, згідно з чинним національним законодавством за об'єктом дослідження зводиться до аудиту фінансової звітності, а за суб'єктом він може бути тільки зовніш­нім, тобто здійснюватися незалежним аудитором або аудиторською фірмою на дого­вірній основі. За ініціативою здійснення аудит може бути обов'язковим, проведення якого регламентується чинним законодавством, та добровільним, коли аудит прово­диться з ініціативи клієнта.

Поряд із проведенням аудиту національні нормативи передбачають супутні аудиту послуги: оглядову перевірку, операційну перевірку та компіляцію (трансфор­мацію обліку).

Рис. 1.1. Понятійний інструментарій аудиторської діяльності за Законом України “Про аудиторську діяльність”

Оглядова (експрес) перевірка — це перевірка фінансової звітності без детального вивчення системи внутрішнього контролю й обліку підприємства, без перевірки пер­винної документації на достовірність. Оглядова перевірка фінансової звітності, яка проводиться професійною аудиторською фірмою, полягає у здійсненні небагатьох конкретних тестів системи внутрішнього контролю та показників статей опублікова­ної фінансової звітності. Оглядова перевірка, як випливає з її назви, в основному обмежується оглядом (аналізом) систем контролю та середовища контролю, що до­повнюється проведенням аналітичних оглядових процедур. Ступінь упевненості за результатами оглядової перевірки менший, ніж за результатами повноцінного ауди­ту, й аналітик у своєму висновку вказує, що до поля його зору не потрапило нічого, що могло б примусити його повірити в те, що не був застосований правильний та об'єктивний підхід.

Операційна перевірка проводиться аудитором з окремих питань за домовленістю з клієнтом. Узгоджені між аудитором і клієнтом процедури перевірки здійснюються з метою задоволення інтересів клієнта стосовно дослідження інформації з окре­мих питань.

Компіляція (трансформація бухгалтерського обліку) — це здійснення процедур трансформації обліку за іншими обліковими стандартами. Така робота складається зі скороченого обсягу деталізації даних і закінчується створенням зручних у вико­ристанні, зрозумілих таблиць та фінансової звітності.

Проте практична діяльність аудиторів не обмежується аудитом та аудиторськи­ми послугами, передбаченими чинним законодавством. А тому для кращого розу­міння аудиторської діяльності в Україні розглянемо класифікацію аудиторських по­слуг, спираючись на світовий досвід аудиту, за певними ознаками: за стадіями розвитку; залежно від суб'єктів господарювання, що підлягають аудиту; за об'єкта­ми; за ініціативою здійснення; залежно від тривалості співпраці між клієнтом і ауди­тором (див. рис. 1.2).

Залежно від історичних стадій розвитку

Залежно від історичних стадій розвитку аудиту виділяють три види аудиту: під­тверджуючий аудит (перевірка і підтвердження достовірності бухгалтерських доку­ментів і звітності); системно-орієнтований аудит — аудиторська експертиза на осно­ві аналізу системи внутрішнього контролю. Доведено, що при ефективній системі внутрішнього контролю ймовірність помилок незначна, і необхідності у надто де­тальній перевірці немає; у разі неефективності системи внутрішнього контролю клі­єнтові надаються рекомендації щодо її поліпшення; аудит, що базується на ризику (концентрація аудиторської роботи на сферах із вищим можливим ризиком, що значно спрощує аудит у сферах із низьким ризиком).

Залежно від типу клієнтів

Залежно від типу клієнтів аудит поділяється на: загальний аудит (аудит підпри­ємств та їх об'єднань незалежно від організаційно-правових форм та видів власності, організацій та установ); банківський аудит; страховий аудит; аудит бірж, поза­бюджетних фондів та інвестиційних інститутів.

Аудиторськи послуги

Рис. 1.2. Классифікація аудиторських послуг

За об'єктами

За об'єктами аудит у міжнародній практиці поділяють на: аудит фінансової звіт­ності; погоджений аудит, або аудит на відповідність; операційний аудит.

Аудит фінансової звітності виконується для визначення того, чи узгоджена зве­дена фінансова звітність із певними критеріями. Зазвичай критеріями є загально­прийняті бухгалтерські принципи, хоча поширена також практика проведення ауди­ту фінансової звітності на основі наявних грошових коштів або на будь-якій іншій основі, притаманній бухгалтерії, господарської системи, що перевіряється. Фінансо­ва звітність у найзагальнішому випадку включає бухгалтерський баланс, звіт про фі­нансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів.

Аудит фінансової звітності базується на тому припущенні, що вона буде викори­стана різними групами для різних цілей. Отже, більш ефективним є варіант, коли один аудитор виконує аудит і робить висновок, на який можуть покластися всі кори­стувачі, ніж той, при якому кожний користувач проводив би власний аудит. Якщо користувач вважає, що загальний аудит не забезпечує достатньої для його цілей ін­формації, він може отримати додаткові дані. Послідовність процесу аудиту показана на рис. 1.3.

Аудит на відповідність (див. рис. 1.4) має на меті визначити, чи дотримуються в господарській системі ті специфічні процедури або правила, приписані персоналу адміністрацією. Згідно зі встановленими нормами чинного законодавства цей аудит для приватного бізнесу може включати з'ясування того, чи виконує бухгалтерський персонал ті процедури, які приписані керуючим, перевірку відповідності рівня заро­бітної платні мінімальному рівню, визначеному законом; перевірку контрактів із банками й іншими кредиторами для гарантування дотримання іншою стороною юридичних норм тощо. Аудит на відповідність є доцільним для перевірки тих чи ін­ших дій структурних підрозділів, об'єднань. При аудиті адміністративно-функціо­нальних формувань роль аудиту на відповідність зростає завдяки широкому регулю­ванню їх діяльності керівництвом. Практично кожній приватній і неприбутковій організації приписані види діяльності, контрактні угоди і юридичні норми, для пе­ревірки дотримання яких може бути потрібний аудит на відповідність.

Результати аудиту на відповідність зазвичай повідомляються керівникові підроз­ділу, який перевірявся аудитором, а не широкому колу користувачів. Адміністрація є основною групою користувачів, зацікавлених у відповідності фактичних процедур визначеним нормативними документами. Тому значну частину такої роботи викону­ють аудитори, запрошені з ініціативи підрозділів.

Операційний аудит (див. рис. 1.5) — це перевірка будь-якої частини процедур і методів функціонування господарської системи з метою оцінки її продуктивності й ефективності. По завершенню цього аудиту менеджерові зазвичай видаються реко­мендації з удосконалення операцій.

Через те, що операційна ефективність може бути оцінена у найрізноманітніших сферах, охарактеризувати типовий операційний аудит неможливо. В одній організа­ції аудитор міг би оцінити придатність і достатність інформації, яка використовуєть­ся керівництвом при прийнятті рішення щодо придбання нової нерухомості, в іншій організації аудитор міг би оцінити ефективність руху документів при обробці даних із товарообігу. В операційному аудиті перевірки не обмежуються бухгалтерським обліком. Вони можуть включати оцінку організаційної структури, комп'ютерних операцій, методів виробництва, маркетингу і будь-якої іншої галузі, в якій аудитор має відповідні знання.

Виконання операційного аудиту і повідомлення про його результати визнача­ються не так легко, як при аудиті інших видів. Ефективність операцій складніше об'єктивно оцінити, ніж їх відповідність інструкціям або подання фінансової звітно­сті, які не суперечать загальноприйнятим бухгалтерським принципам. Установлені ж критерії для оцінки інформації при кожному конкретному аудиті досить суб'єк­тивні. У цьому розумінні операційний аудит більш схожий на консалтинг адміністра­ції, ніж на те, що звичайно вважається аудитом. Значення операційного аудиту має тенденцію до зростання.

1.Фаза збору інформації:

P зібрати (або поновити) і задокументувати інформацію про клієнта і відповідні фак­тори ризику; P вивчити і задокументувати характерні особливості структури внутрішнього контро­лю клієнта; P дати оцінку внутрішньому контролю клієнта; P прийняти рішення щодо методу організації перевірки (суцільний, вибірковий, ком­бінований).

2.Фаза планування:

P скласти попередню думку про суттєвість і оцінити ступінь ризику того, що твердження адміністрації можуть мати певні похибки; P визначити, чи слід перевіряти ефективність облікової політики і методики структу­ри контролю; P провести стратифікацію генеральної сукупності та розподілити роботу між вико­навцями; P вибрати і зареєструвати відповідну стратегію аудиту для кожного рахунка або гру­пи рахунків.

3.Фаза здійснення аудиту:

P зібрати, оцінити і задокументувати докази на підтвердження правильності даних,які містяться в рахунку і розшифровках фінансового звіту; P переглянути стратегію аудиту на предмет відповідності її поставленим завданням; P у разі встановлення помилок при вибірковій перевірці переглянути оцінку внутріш­нього контролю.

4.Фаза подання звіту:

P підготувати інформацію для клієнта; P скласти аудиторський висновок про фінансовий звіт; P скласти повідомлення про структуру внутрішнього контролю; P скласти акт приймання-здачі аудиторського висновку.

Рис. 1.3. Схема процесу аудиту фінансової звітності

Ні

Рис. 1.4. Модель процесу аудиту на відповідність

Операційний аудит трактується як дослідження господарської системи з точки зору її ефективності і продуктивності. Мета такого аудиту - встановити ефектив­ність і продуктивність тієї чи іншої підсистеми будь-якої господарської системи.

За суб'єктами

За суб'єктами здійснення аудит поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутріш­ній і зовнішній аудит може охоплювати всі види аудиту залежно від обраного об'єк­та, різниця полягає лише в тому, що внутрішній аудит здійснюється кваліфікованим працівником самого підприємства, а зовнішній — сертифікованим аудитором на до­говірній основі.

Внутрішній аудит може розглядатися як невід'ємна частина загальної системи управління. Об'єкти перевірки залежать від мети і завдань, поставлених перед ауди­том керівництвом підприємства (як правило, це функції системи контролю й оброб­ки інформації). Останнім часом роль внутрішнього аудиту розширена шляхом вклю­чення до неї оцінки якості інформації, яка подається в управління для прийняття рішень, а також оцінки корисності застосування методики аналізу інформації на під­приємстві. Завдання внутрішнього аудиту — допомоги відповідним працівникам покращити ефективність своєї роботи. Внутрішні аудитори є залежними і підпоряд­ковуються керівництву підприємства, вони перевіряють бухгалтерську інформацію на достовірність і подають керівництву результати аналізу, оцінку, рекомендації, по­ради та інформацію про діяльність об'єктів, що ними перевірялися. Внутрішні ауди­тори не зобов'язані мати сертифікат аудитора. Це може бути фахівець із бухгалтер­ського обліку, економіст або фахівець з інших економічних спеціальностей.

Рис. 1.5. Модель процесу операційного аудиту

Зовнішній аудит дуже поширений у країнах із розвинутою ринковою економі­кою. Він проводиться аудиторськими фірмами (приватними аудиторами), регламен­тується юридичне і дає змогу зовнішнім групам спостерігати і контролювати діяль­ність організації та її керівництва. Статус зовнішніх аудиторів встановлюється відповідними законами (ст. 5 Закону України "Про аудиторську діяльність")- Зов­нішні аудитори надають аудиторські послуга на договірних засадах і несуть відпові­дальність за свій висновок, критерії, на яких цей висновок базується. Основним обов'язком зовнішніх аудиторів є оцінка регулярної фінансової звітності підпри­ємств. За результатами здійсненої перевірки зовнішні аудитори подають висновки про повноту, достовірність та відповідність чинному законодавству перевіреної ін­формації і надають звіт клієнту, де вказують на слабкі сторони контролюючих си­стем підприємства. Останнім часом зовнішні аудитори розширюють свої функції: вони додатково дають якісну оцінку діяльності підприємства, його економічності, ефективності й результативності; надають послуги у вигляді консультацій з питань оподаткування, управління і роботи інформаційних систем, щодо налагодження бух­галтерського обліку та внутрішнього контролю тощо.

На основі короткого вивчення внутрішнього і зовнішнього аудиту слід відзначи­ти, що перший спрямований на надання допомоги менеджерам у здійсненні ними контрольних функцій, а інший слугує інтересам як клієнта, так і сторонніх груп. Тоб­то їхні функції доповнюють одна одну, але вони мають різні цілі.

За своїм характером зовнішній (незалежний) і внутрішній аудит мають багато спільного. Але існують і принципові відмінності між ними, відображені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні відмінності між зовнішнім та внутрішнім аудитом

Аудит
Ознаки	Внутрішній	Зовнішній
Суб'єкт здійснення	Здійснюється спеціалістами з обліку, контролю і аналізу, які працюють у даній господарській системі	Здійснюється сертифікованими (не­залежними) професіоналами, які ви­конують функцію підтвердження на договірній основі
Основне завдання	Задоволення потреб адміністрації у межах певної господарської системи	Висловлення думки щодо перевіре­ної інформації для потреб клієнта і користувачів інформації (акціонерів, інвесторів, банків, партнерів, органів влади та ін.)
Взаємозв'язок	Діяльність і ефективність безпосе­редньо впливають на обсяг, зміст і ха­рактер зовнішнього аудиту	Обсяг, зміст і характер, а також ауди­торський ризик визначаються залеж­но від якості внутрішнього аудиту
Об'єкт	Господарські операції, використання ресурсів, стан обліку і внутрішнього контролю перевіряються на відповід­ність встановленій обліковій політиці і загальнометодичним положенням	Стан обліку і звітності, ефективність використання ресурсів і рівень вну­трішнього контролю перевіряються, щоб визначити масштаб зовнішнього аудиту і рівень початкової довіри до даних обліку і звітності клієнтів
Орієнтація в роботі	Робота орієнтується залежно від потреб функціонального і лінійного управління в даній господарській си­стемі	Аудит орієнтований на найважливі­ші позиції звітності та джерела дохо­дів із застосуванням необхідних гру­пувань за видами ресурсів і однотип­них операцій
Відношення до збережен­ня активів	Аудит прямо пов'язаний із поточним забезпеченням збереження активів, контролем постановки і організації матеріальної відповідальності, ви­явленням і ліквідацією заборговано­сті з нестач, витрат і розкрадань	Аудит пов'язаний із виявленням фак­тів шахрайства і розкрадання, кон­тролем за встановленням матеріаль­ної відповідальності не прямо, а опо­середковано, тобто виникає в тому разі, коли їх результатом є приписки та інші викривлення звітності
Залежність	Внутрішній аудит повинен бути не­залежним від суб'єкта господарюван­ня, що ревізується лише організацій­но, а в цілому він задовольняє потре­би керівника даної господарської системи і одержує від нього заробіт­ну плату	Зовнішній аудит повинен бути незал­ежним від клієнта не тільки організа­ційно, а й матеріально
Періодичність здійснення	Внутрішній аудит - частина внутріш­нього контролю, який повинен бути безперервним	Зовнішній аудит є періодичним, здій­снюється при обов'язковому аудиті — з річним або трирічним інтервалом, при добровільному — залежно від ба­жання і потреб клієнта

За ініціативою здійснення

За ініціативою здійснення аудит може бути добровільним, коли ініціатива прове­дення аудиту та аудиторських послуг належить клієнту. Об'єкти аудиту, обсяги робіт, період і строки їх виконання визначаються клієнтом і обумовлюються угодою між суб'єктом підприємницької діяльності й аудиторською фірмою (аудитором).

Проведення обов'язкового аудиту регламентується ст. 10 "Обов'язкове проведен­ня аудиту" Закону України "Про аудиторську діяльність" та іншими нормативними актами, де визначені категорії суб'єктів господарювання, які підлягають обов'язко­вому аудиту.

Проведення аудиту є обов'язковим для:

1. Підтвердження достовірності й повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності й виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ і організацій, які повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю. Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності суб'єктів господарювання з річним господарським оборотом меншим за двісті п'ятдесят неоподаткованих мінімумів проводиться один раз на три роки.

2. Перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників.

3. Емітентів цінних паперів.

4. Державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності.

5. Порушення питання про визнання суб'єкта підприємницької діяльності неплатоспроможним або банкрутом.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених зако­нами України. Правове поле обов'язкового аудиту подане в таблиці 1.2.

Залежно від тривалості співпраці "кліент-аудит"

Залежно від тривалості співпраці між клієнтом і аудитором виділяють первинний та повторний аудит. Первинний аудит проводиться аудиторською фірмою (аудито­ром) вперше для даного клієнта. Це суттєво збільшує ризик і трудомісткість аудиту, оскільки аудитори не мають необхідної інформації про особливості діяльності клієн­та, його систему внутрішнього контролю і т. ін. Повторний аудит здійснюється ауди­торською фірмою (аудитором) повторно або регулярно, і тому аудитор уже має від­повідні відомості про специфіку клієнта, його позитивні та негативні сторони в організації бухгалтерського обліку, внутрішній контроль за результатами тривалої співпраці з клієнтом (консультування, допомога і попередні перевірки).

Практика роботи аудиторських фірм свідчить про переваги повторного аудиту. Така співпраця зручна і аудиторам (протягом багатьох років вони досконало вивча­ють діяльність клієнта), і клієнту, який отримує допомогу і підтримку, засновані на багаторічній співпраці. Більше того, заміна клієнтом аудиторської фірми часто ви­кликає насторогу як у споживачів інформації, так і в аудиторів.

Таблиця 1.2

Правове поле обов'язкового проведення аудиту

№ з/п	Нормативний документ	Зміст
Проведення аудиту є обов'язковим для:
	Ст. 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" Інші нормативні документи: - Ст. 69 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - Ст. 34 Закону України "Про страхування"	— підтвердження достовірності й повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, това­риств та інших суб'єктів господарювання неза­лежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за ви­нятком установ та організацій, що повністю утри­муються за рахунок державного бюджету і не зай­маються підприємницькою діяльністю.
	— Ст. 18 Закону України "Про господарські товариства"	обов'язкова аудиторська перевірка річного балан­су і звітності суб'єктів господарювання з річним господарським оборотом меншим за двісті п'ятде­сят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.
	- Ст. 22 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - Ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" - Ст. 2, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства"	- перевірка фінансового стану засновників комер­ційних банків, підприємств з іноземними інвести­ціями, акціонерних товариств, холдингових ком­паній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників.
	— Ст. 24 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"	— емітентів цінних паперів.
	- Ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного майна"	—державних підприємств при здачі в оренду ціліс­них майнових комплексів, приватизації, корпора-тизації та інших змінах форми власності; — порушення питання про визнання неплато­спроможним або банкрутом.
Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України:
	Ст. 37 Закону України "Про стра­хування"	"Міністерство фінансів України має право /.../ призначати проведення за рахунок страховика до­даткової обов'язкової аудиторської перевірки з ви­значенням аудитора".
	Ст. 26 Закону України "Про за­гальнообов'язкове державне со­ціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання, які спричи­нили втрату працездатності"	"/.../ Наглядова рада: /.../ у разі потреби, крім щоріч­них аудиторських перевірок використання страхових коштів, призначає позачергові перевірки фінансової діяльності Фонду соціального страхування від нещас­них випадків або окремих напрямів його роботи, діяльності робочих органів виконавчої дирекції Фон­ду. Перевірки проводяться за рахунок коштів Фонду".
	Ст. 11 Закону України "Про від­новлення платоспроможності боржника або визнання його бан­крутом"	"/.../ Господарський суд в ухвалі про порушення спра­ви про банкрутство може зобов'язати боржника нада­ти аудиторський висновок або провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредиту лише за згодою останнього".

Продовженя таблиці 1.2
	Ст. 12 Закону України "Про заставу"	"При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї може бути проведена аудитор­ська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони догово­ру застави".
	Ст. 20 Закону України "Про господарські товариства"	"/.../ Достовірність та повнота ліквідаційного балан­су повинні бути підтверджені аудитором (аудитор­ською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як п'ятдесят неопо­датковуваних мінімумів".
	Ст. 38 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"	" 1. Кооператив (об'єднається) ліквідується: /.../ пов­нота і достовірність ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудиторами".
	Ст. 1 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"	"12.7. /.../ Декларація про прибуток нерезидентів, що здійснюють свою діяльність в Україні, підлягає щорічній перевірці аудиторськими організаціями, які одержали у встановленому порядку ліцензію на право ведення аудиторської діяльності, для підтвер­дження достовірності звіту".
	Ст. 25 Закону України "Про розподіл продукції"	"/.../ 11. Річний баланс і звітність інвестора про діяльність, пов'язану з виконанням угоди про роз­поділ продукції, підлягають обов'язковій щорічній аудиторській перевірці".
	Ст. 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність"	"Рішення про реорганізацію банку, крім перетво­рення, має містити інформацію про /.../ призначен­ня незалежного аудитора, що має сертифікат На­ціонального банку України".
Акти, якими встановлені вимоги до аудиторських висновків та звітів:
	Закон України "Про аудиторську діяльність" (ст. 7)	"Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (ауди­торської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновки стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторські послуги у вигляді консультацій мо­жуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудитор­ські послуги у вигляді експертиз оформлюються експертним висновком або актом. Аудиторський висновок аудитора іноземної держа­ви при офіційному його поданні установі, організа­ції або господарюючому суб'єкту України підлягає підтвердженню аудитором України, якщо інше не встановлено міжнародним договором.
	МСА 700 "Аудиторський висно­вок про фінансову звітність"	Основні елементи аудиторського висновку, види висновків та їх форма.
	МСА 720 "Інша інформація в до­кументах, що містять перевірені фінансові звіти"	Доступ до іншої інформації, вивчення іншої інфор­мації, суттєві невідповідності, суттєві перекручення подій, доступність іншої інформації після дати складання аудиторського висновку.
Продовженя таблиці 1.2
	МСА 800 "Аудиторський висно­вок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення"	Аудиторські висновки за результатами тематичного аудиту; аудиторський висновок про фінансову звіт­ність підприємства, підготовлену у відповідності з іншими принципами обліку, висновок про окремі частини фінансової звітності підприємства; ауди­торська перевірка дотримання договірних відносин; висновок про узагальнену звітність підприємства.
	МСА 810 "Перевірка прогнозної фінансової інформації"	Ступінь упевненості аудитора стосовно перспектив­ної фінансової інформації; прийняття пропозиції; необхідний обсяг знань про бізнес клієнта, період, на який розповсюджується фінансова інформація; процедури аудиторської перевірки; представлення і розкриття; висновок за результатами перевірки перспективної фінансової інформації.
	Вимоги до аудиторського виснов­ку, затверджені рішенням Дер­жавної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 25.01.2001 р. №5	Подається до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку при реєстрації інформації та ви­пуску цінних паперів, а також при поданні регуляр­ної інформації відкритими акціонерними товари­ствами та підприємствами — емітентами облігацій (крім комерційних банків).
	Методичні рекомендації, схвалені Аудиторською палатою України (за­сідання АПУ від 23.02.2001 р. № 99)	Щодо підготовки аудиторського висновку при перевір­ці відкритих акціонерних товариств та підприємств — емітентів облігацій (крім комерційних банків).

По відношенню до атестації

Дата добавления: 2015-05-09