Розділ1. Предмет, методологія і завдання історії економічних учень

Історія науки є знаряддям досягнення нового... В момент перелому наукової свідомості людства так, і лише так відкрите нове може стати вели­чезною духовною цінністю в житті людини. Цей злободенний інтерес історії науки, крім її значен­ня як пошуку істини, ми не можемо і не повинні забувати. В. Вернадський

Ми суть тільки те, що ми суть, лише разом з усім своїм минулим. Ми не можемо відштовхнути його, не втративши самих себе. Ми повинні якнай­глибше зрозуміти і засвоїти його, для того, щоб стати самим собою.

К. Ясперс

1.1. Предмет історії економічних учень та її місце в системі економічних дисциплін.

1.2. Теоретика методологічні засади історії економічних учень.

1.3. Основні етапи розвитку економічної науки та періодизація курсу.

1.4. Мета і завдання курсу "Історія економічних учень".

1.1. ПРЕДМЕТ ІСТОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ ТА її МІСЦЕ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Нові реалії розвитку економічної освіти, пов'язані з трансформацією та демократизацією суспільного життя, загострюють по­требу в поглибленому вивченні та творчому осмисленні світової культурно-історичної спадщини з метою подолання застарілих сте­реотипів та уявлень про еволюцію наукового знання. Особливу роль у вирішенні цих завдань відіграє історія економічних учень як важлива складова фундаментальної фахової освіти економістів, безцінне джерело знань та досвіду, нагромаджених людством на шляху суспільного прогресу.

Займаючи вагоме місце у багатоманітній палітрі економічних дисциплін, історія економічних учень розкриває передумови та закономірності еволюції світової економічної науки, системати­зує та аналізує економічні знання, знайомить із науковою спад­щиною видатних учених-економістів, сприяє усвідомленню внес­ку основних шкіл та напрямів економічної думки до загально­людської інтелектуальної скарбниці.

Предметом історії економічних учень є історичний про­цес виникнення та розвитку системи економічних поглядів та ідей (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Характеристика предмета історії економічних учень

Критичне засвоєння досягнень попередників та поглиблене ро­зуміння минулого економічної науки, джерел та закономірностей її зародження і розвитку сприяє більш досконалому усвідомлен­ню сучасних проблем економічної теорії, новітніх тенденцій ево­люції провідних шкіл та напрямків економічної думки. Особли­вістю історії економічних учень як історії економічної науки у її поступальному розвитку є звернення до актуальних, злободенних проблем сучасності та найважливіших тенденцій майбутнього.

Характеризуючи предмет історії економічних учень, слід звер­нути увагу на те, що науково-організаційні форми, які об'єдну­ють економічні ідеї, думки та їх носіїв і відображають історію розвитку економічної науки, відзначаються значною різноманіт­ністю. Серед науково-організаційних форм історико-економічних досліджень можна виокремити такі.

Економічна думка — найзагальніше, надзвичайно широке і ба­гатопланове поняття, яке відомий дослідник історії економічного аналізу Й. ПІумпетер визначив як "сукупність усіх поглядів і по­бажань з економічних питань, які наявні у суспільній свідомості в певний час і в певному місці"[1].

Економічне вчення — система упорядкованих та пов'язаних між собою економічних поглядів і думок, в яких знаходить своє концентроване логіко-понятійне відображення історичний процес пізнання економічних явищ та процесів.

Школа економічної думки — сукупність економічних учень, об'єднаних базовими ідейними принципами, а також спільністю або наступністю методів.

Течія економічної думки — сукупність шкіл, які пропону­ють альтернативні варіанти або модифікації розвитку єдиних ви­хідних принципів економічних досліджень.

Напрям економічної думки — наймасштабніше утворення в історії економічної думки, яке еволюціонує протягом тривалого історичного періоду і охоплює сукупність течій, що мають значні розбіжності, але відстоюють деякі спільні принципові положення.

Водночас необхідно взяти до уваги, що поділ економічної на­уки на школи, течії, напрями є досить умовним. Процес науково­го пізнання є динамічним, суперечливим та неоднозначним. По­гляди вчених-економістів не лишаються незмінними, а розвива­ються, взаємовпливають та взаємозбагачуються, що унеможлив­лює їх чітке розмежування. Водночас представники однієї школи, течії чи напряму економічної думки нерідко суттєво відрізня­ються колом наукових інтересів, проблематикою та трактуван­ням тих чи інших дослідницьких проблем.

Дата добавления: 2015-05-09