Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів

План

Тема 3.4.1. Укладення господарських договорів

1. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.

2. Зміст господарського договору.

3. Форма господарського договору.

4. Забезпечення належного виконання господарських договорів.

Єдиного порядку укладення господарського договору не існує. Це пов'язано зі складністю господарського життя, а саме: багатоманітністю господарських договорів;різноманітністю підстав їх укладення; вимоги застосування певних процедур укладення договору, передбачених законом та ін.

Проте аналіз чинного господарського законодавства дозволяє визначати основні засади укладання господарських договорів, включаючи й процедури, що застосовуються при цьому.

Розрізняють конкурентні та неконкурентні способи укладення господарських договорів.

Конкурентними способами укладення господарських договорів є:

торги (аукціони, тендери); застосування таких процедур пе­редбачається: ГК України (ст. 185), законами «Про приватизацію державного майна» (ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 15, ст. 16), «Про приватиза­цію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (статті 3, 13-16), «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти» (статті 13, 18-29) та ін.

конкурси: застосовуються відповідно до законів: «Про прива­тизацію державного майна» (ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 15, ст. 16), «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу при­ватизацію)» - ст. 17-21, «Про архітектурну діяльність» (ст. 6), «Про концесії» (статті 6-8) та ін.;

конкурентні переговори (двоступеневі торги); застосування таких процедур передбачається: «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти» (статті 30-31);

процедура запиту цінових пропозицій (котирувань) - ст. 32 Закону «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти».

Торги (аукціони, тендери) можуть бути кількох видів.

Так, розрізняють торги на реалізацію майна, робіт, послуг (до­говір укладається з тим із учасників торгів/претендентів, який за­пропонував найвищу ціну за майно, що продається, або роботи, послуги, що пропонуються) і торги на придбання майна, визначення виконавця робіт або послуг (договір укладається з тим із учасників торгів, який запропонував найнижчу ціну за майно, яке необхідно придбати, або за виконання необхідних для замовника робіт).

При застосуванні конкурсу договір укладається з тим із вико­навців, який запропонував найкращий (найефективніший) спосіб виконання. Своєю чергою конкурси можуть бути комерційними (при визначенні переможця враховується запропонована ним ціна виконання за рівних фіксованих умов виконання) і некомерційними (переможцем конкурсу визнається претендент, який запропо­нував найкращі умови виконання).

За критерієм кола осіб розрізняють торги і конкурси таких ви­дів: відкриті (до участі в торгах чи конкурсі запрошуються всі виконавці, що відповідають встановленим вимогам), закриті або з обмеженою участю (лише спеціально запрошені претенденти мо­жуть брати участь у торгах чи конкурсі), з попередньою атеста­цією виконавців (подавати тендерні чи конкурсні пропозиції для визначення переможця можуть лише претенденти, які пройшли попередню кваліфікацію).

Ознаки конкурентних способів мають також конкурентні пере­говори або двоступеневі торги, до участі в яких запрошуються кілька виконавців; переможець визначається шляхом проведення спеціальної процедури, що складається з двох етапів (на першому виконавці подають свої тендерні пропозиції без зазначення ціни; після оцінки попередніх пропозицій замовник проводить переговори з будь-ким з виконавців щодо уточнення вимог до виконання; на другому етапі виконавці, пропозиції яких не було відхилено на першому етапі, подають остаточні тендерні пропозиції з врахуван­ням уточнених вимог до виконання та із зазначенням ціни; на під­ставі оцінки та зіставлення поданих пропозицій замовник визначає переможця).

Порядок застосування процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) для закупівель вже готових для вжитку товарів, пе­редбачений ст. 32 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг для державних потреб», також передбачає конкуренцію ви­конавців: подібний запит направляється щонайменше трьом вико­навцям, кожен з яких може подати лише одну цінову пропозицію; замовник укладає договір про закупівлю з тим виконавцем, який подав пропозицію з найнижчою ціною.

Серед неконкурентних способів укладення господарських до­говорів розрізняють два основних види:

загальний порядок укладання господарських договорів: про­цедура укладення господарського договору цим способом (перед­бачена ст. 181 ГК України) складається з кількох стадій (при цьому кожна подальша настає лише в тому випадку, якщо на попередній стадії договір не було укладено): 1 стадія - розробка проекту до­говору та його надсилання потенційному контрагенту; 2 - стадія розгляду одержаного проекту договору та його підписання, а якщо у потенційного контрагента виникли розбіжності з проектом дого­вору - то й одночасне складання протоколу розбіжностей та відправлення разом з підписаним договором авторові проекту (протя­гом 20 днів з моменту отримання проекту договору); 3 - стадія розгляду і узгодження розбіжностей, якщо останні мали місце, і передачі переддоговірного спору на розгляд господарського суду (як правило, протягом 20 днів з моменту отримання підписаного договору з протоколом розбіжностей), якщо узгодження розбіжно­стей не відбулося; 4 - стадія судового рішення, якщо розбіжності не були врегульовані і одна із сторін передала спір на розгляд гос­подарського суду, якщо на це є згода іншої сторони).

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Ч. 7 ст. 181 ГК встановлює три випадки, коли пропозиції другої сторони вважаються прийнятими навіть якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися не­врегульованими. Це стосується:

а) договору, заснованого на державному замовленні;

б) договору, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону;

в) договору, в якому сторона-виконавець за договором в уста­новленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактич­ні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визнача­ються нормами ЦК, а саме ч. 2 ст. 642 ЦК, згідно з якою якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах стро­ку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, як­що інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встанов­лено законом;

шляхом проведення прямих переговорів повноважними пред­ставниками сторін, що може завершитися: а) підписанням поперед­нього договору (протоколу про наміри або передконтрактної угоди) з фіксацією у ньому обов'язків сторін щодо укладення основного договору в майбутньому після виконання сторонами підготовчих дій або (б) підписанням основного договору, якщо його укладення не потребує попередньої підготовки і сторони дійшли згоди щодо всіх умов договору (такий спосіб зазвичай застосовується при укладенні договорів на ярмарках); різновидом процедури укладення господарського договору шляхом переговорів є передбачена ст. 33 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг для держав­них потреб» процедура закупівлі в одного виконавця.

Господарський кодекс України визначає особливості укладення господарських договорів залежно від підстав (державне замовлен­ня, рішення суду), застосування певної модифікації форми догово­ру (типовий договір, примірний договір, договір приєднання).

Особливості укладання господарських договорів за державним замовленням (ст. 183 ГК) полягає в тому, що:

- договір, що укладається на підставі державного замовлення, іменується державним контрактом;

- укладення договорів на підставі державного замовлення для певних суб'єктів господарювання (державних підприємств, підприємств-монополістів та підприємств, які функціонують переважно на базі державної власності) є обов'язковим, а для решти - добровільним;

- договори за державним замовленням укладаються між вико­навцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні конт­ракти);

- укладення державного контракту за державним замовленням з підприємствами, для яких він є обов'язковим, здійснюється в за­гальному порядку, передбаченому ст. 181 ГК з урахуванням особ­ливостей, передбачених законодавством; в решті випадків – як правило, із застосуванням конкурентних способів визначення ви­конавців, передбачених Законом «Про закупівлю товарів, робіт і послуг для державних потреб»;

- зміст державного контракту становлять господарські зобов'я­зання сторін щодо виконання державного замовлення;

- форма державного контракту - повна письмова (єдиний пра­вовий документ, що підписується обома сторонами);

- держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гаран­том за зобов'язаннями державних замовників;

- ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і тягне за собою не­гативні наслідки (в т. ч. заходи відповідальності) для виконавця, який без належних підстав ухиляється від укладення договору; переддоговірні спори, пов'язані з укладенням договору за державним замовленням, вирішуються господарським судом;

- виконавець державного замовлення звільняється від обов'язку укладення державного контракту на умовах, визначених держав­ним замовленням, у разі визнання в судовому порядку державного замовлення недійсним.

Особливості укладення господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах відповідно до ст. 185 ГК полягають у тому, що в цих випадках застосовуються загальні правила укла­дення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відпо­відних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Специфіка укладання господарських договорів на основі віль­ного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів відпо­відно до положень ст. 184 ГК полягає в можливості застосування різних модифікацій письмової форми договору (щодо регульова­них договорів) чи певної її модифікації (шляхом підписання сто­ронами єдиного правового документа) - щодо договорів, які укла­даються на основі типових чи примірних договорів.

За загальним правилом, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Розгляд такої пропозиції адресатом та відповідь на неї має бути надана протягом 20-денного строку з моменту отримання пропозиції.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право протягом 20 днів з моменту отримання відмови чи завершення терміну отримання відповіді, передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, то він вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

2. Зміст господарського договору

Однією з характерних рис господарського договору є його особ­ливий зміст, спрямований на забезпечення господарських потреб його сторін.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну та/або припинення господарських зобов'язань (ч. 1 ст. 180 ГК України). Умови господарського договору можуть належати до різних типів (видів). За критерієм обов'язковості (необов'яз­ковості) розрізняють обов'язкові (мають включатися до договору відповідно до вимог законодавства) та необов'язкові (включають­ся до договору за погодженням сторін). За ознакою впливу на юридичну силу договору та відповідності умов певному виду до­говору виділяють: істотні умови, звичайні умови та випадкові умови.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін має бути досягнута згода. Відповідно до ч. З ст. 180 ГК України істотними (тобто такими, які сторони зобов'язані пого­дити у будь-якому разі та включити у договір) є предмет, ціна та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визна­чати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість про­дукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'яз­кових для сторін нормативних документів (державних стандартів, норм та правил, технічних умов та інших, зазначених у ст. 15 ГК), а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, вста­новленому ГК України. Відповідно до ст. 189-191 ГК в госпо­дарських зобов'язаннях можуть застосовуватися такі види цін:

• вільні ціни (встановлюються за погодженням сторін і віддзеркалюють закріплений в ст. 627 ЦК України принцип свободи дого­вору); встановлення вільних цін є загальним правилом ціноутво­рення в господарських зобов'язаннях, за винятком випадків обов'яз­кового застосування інших (насамперед, державних цін); сторони також, як правило, є вільними й у визначенні (за їх згодою) у госпо­дарському договорі доплат до встановленої ціни за продукцію (ро­боти, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України);

• державні ціни, в т. ч. фіксовані (встановлені в твердій сумі) та регульовані (встановлення граничного рівня цін або граничного відхилення від державних фіксованих цін) ч. 3 ст. 189 ГК;

• комунальні ціни, в т. ч. фіксовані (встановлені в твердій сумі) та регульовані (із встановленням граничного рівня цін або гранич­ного відхилення від державних фіксованих цін); застосовуються, зокрема, у відносинах між комунальними підприємствами (части­ни 4-6 ст. 191 ГК України).

Умови договору щодо ціни мають відповідати вимогам конку-рентно-антимонопольного законодавства. У разі визнання пого­дженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує такі вимоги, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умо­ви договору щодо ціни (ч. 6 ст. 180 ГК України).

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого іс­нують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного дого­вору, якщо договором не передбачено інше). Крім строку дії догово­ру (як загального строку) розрізняють проміжні договірні строки (строки виконання окремих етапів робіт, поставки продукції тощо).

Звичайними є такі умови господарського договору, які є харак­терними для певного його виду, але відсутність яких у договорі не впливає на його юридичну силу (наприклад, умови договору по­ставки щодо асортименту, номенклатури товарів, що включаються в договір зазвичай за згодою сторін - ч. 2 ст. 266 ГК України).

До випадкових слід віднести ті умови господарського договору, що віддзеркалюють специфіку договірного зв'язку між його сто­ронами, але не впливають на юридичну силу договору і навіть не є характерними для того виду договору, до складу якого вони вклю­чені (наприклад, умови про забезпечення працівників підрядника харчуванням та помешканням на час виконання робіт за догово­ром підряду на капітальне будівництво).

Хоча закон вимагає, щоб у господарському договорі мали бути зафіксовані істотні умови договору, а також умови, що визнаються обов'язковими нормами спеціального законодавства (антимонопольно-конкурентного, спрямованого на захист інтересів споживачів та/або національних товаровиробників), проте в сучасних умовах господарювання сторонам при укладенні будь-якого договору до­цільно також керуватися найбільш поширеними моделями догово­рів певного виду з врахуванням своїх інтересів.

Дата добавления: 2015-05-09