Виділення і редагування діапазонів клітинок

Діапазони бувають суміжні і несуміжні. У суміжних діапазо­нах між комірками немає проміжків і він має форму прямокутни­ка, а у несуміжних проміжки можуть бути. Суміжні діапазони позна­чаються адресою лівої верхньої комірки діапазону, двокрапкою і адресою правої нижньої комірки діапазону, наприклад, А1:В5.

Несуміжні діапазони складаються з декількох суміжних і по­значаються їхніми адресами, розділеними крапкою з комою А2:С6; КЗ:К10; E2:G2.

Для роботи з діапазоном його треба виділити за допомогою мишки або клавіатури.

Виділення суміжного діапазону: — натискається й утримується ліва кнопка мишки та про­тягується по потрібних комірках(виділений діапазон чорний, а комірка, з якої починалося виділення, лишається світлого кольору).

Виділення несуміжного діапазону: + — виділяється перший суміжний діапазон, що входить до складу несуміжного, і при натисненій клавіші Ctrl виділяються усі інші суміжні діапазони.

Для виділення всього робочого листка треба натис­нути на клавіші Ctrl+A або активізувати кнопку, що знаходиться у лівому верхньому кутку робочого вікна.

Щоб виділити один або більше рядків, потрібно клацнути мишею на номері (номерах) рядка, для виділення одного чи більше стовпців — на назві стовпця (стовпців). При виді­ленні кількох стовпців або рядків, розташованих у різних місцях таблиці, необхідно виділити перший, а всі інші виділяти, утримуючи натиснутою клавішу Ctrl.

Елементами таблиці с комірка, стовпчик та рядок. З ними мо­жна провадити такі операції:

1. Додавання:

§ пункт меню Вставкаð Ячейки...;

§ права кнопка мишки, з динамічного меню пункт Добавить ячейки... і вибрати потрібне;

§ пункт меню ВставкаðСтроки чи ВставкаðСтолбцы.

2. Вилучення:

§ пункт меню ПравкаðУдалить;

§ права кнопка мишки, з динамічного меню вибрати пункт Удалить... і вибрати потрібне.

Вилучений діапазон у буфер не заноситься. Очистити виділений діапазон клітинок можна командою Правка/Очистить. При цьому на екрані з'являється підменю, яке включає пункти: Все — вилучає формати, значення клітинок; Форматы — вилучає тільки формати клітинок; Содержимое — вилучає значення клітинок; Примечание — вилучає примітки клітинок.

3. Копіювання — виділити потрібний діапазон. Вибрати будь-який спосіб копіювання, допустимий у се­редовищі Windows (через пункт меню ПравкаðКопировать, через кнопку на панелі інструментів Копировать, через праву кнопку мишки на виділеному діапазоні пункт Копировать, або натиснути сукупність клавіш Ctrl+С), активізувати комір­ку, де має розташовуватися копія, і вибрати пункт меню ПравкаðВставить чи кнопку на панелі інструментів Вставить, чи праву кнопку мишки ðпункт Вставить або натиснути на сукуп­ність клавіш Ctrl+V.

Microsoft Excel допускає копіювання за допомогою миш­ки і клавіатури: покажчик мишки розташовується на будь-якій межі виділеного діапазону, натискається та утримуєть­ся клавіша CTRL, і виділений діапазон перетягується на нове місце.

4. Переміщення — виконується так само, як і копіювання, тільки замість Копировать вибирається Вырезать, замість ла­тинської літери С натискається X, а при перетягуванні виділеного діапазону за межу не використовується клавіша CTRL.

Переміщення і копіювання даних дозволяється між усіма від­критими книгами: дані копіюються/вирізаються з однієї книги, через пункт меню Окно вибирається книга, у яку дані мають бу­ти скопійовані/переміщені, і проводиться вставляння у потрібну комірку активної книги.

Форматування клітинки або виділеного діапазону клітинок проводять за допомогою команд Формат або кнопки панелі інструментів Форматирование. Поняття формату включає такі параметри: шрифт, формат чисел, спосіб вирівнювання, розміри клітинок, оформлення клі­тинок, візерунок фону.

Excel може автоматично встановити найдоцільніший формат для клітинки чи виділеного діапазону. Для цього слід виконати команду Формат/Автоформат. У діалоговому вікні Автоформат у списку форматів можна вибрати потрібний формат.

Для встановлення типу і розмірів шрифту використовують вкладку Шрифты вікна діа­логу Формат ячеек. На цій вкладці можна вибрати тип шрифту, його розмір, колір. У полі Об­разец відображається вигляд символів встановлених параметрів.

Формат чисел. Excel може автоматично розпізнавати формат чисел при введенні, однак можна встановлювати його для виділеного діапазону клітинок вручну за допомогою команди Формат/Ячейки.

Вирівнювання даних у клітинках проводиться Excel автоматично: вміст клітинки по нижньому краю, текст — по лівій межі колонки, число — по правій. Користувач може змінити ці установки, використовуючи вкладку Выравнивание вікна діалогу Формат ячеек. Excel за замовчуванням встановлює певні розміри клітинок. Команди Формат/Строка/Высота строки та Формат/Столбец/Ширина відкривають діалогові вікна, у яких можна встановити ширину виділених колонок і висоту рядків. Зручніше змінювати розміри за допомогою миші, встановив­ши курсор на нижню межу рядка (праву межу колонки) і перемістити до потрібних розмірів.

Встановлення фону на листі слід виконати команду Формат/Лист/Подложка, де в діалоговому вікні можна вибрати формат графіки.

Якщо дані, якими користувач оперує при роботі в Excel, не призначені для використання іншими користувачами, то цю інформацію можна заховати від сторонніх за допомогою пароля.

38. Обчислення в середовищі електронних таблиць. Внесення формул і функцій у комірки. Побудова діаграм.

У комірках можна прово­дити певні обчислення, використовуючи вхідні дані і отримувати вихідні дані — результати обчислення. Вхідними даними можуть бути текстові і числові значення, представлені у певному форма­ті. Вихідні значення вираховуються за допомогою формул або функцій.

Формула — це запис дій, які треба провести з вхідними дани­ми для отримання потрібного результату. Для внесення формули треба активізувати комірку, де має розміщуватися формула, натиснутина клавіатурі символ = (дорівнює), і заносити текст формули. Текст формули складається з ад­рес комірок із вхідними значеннями, поєднаних математичними, логічними або пунктуаційними знаками.

Адреси комірок можуть бути абсолютними та відносними. Відносні адреси використовуються у випадках, коли при копію­ванні або переміщенні формули адреси у ній мають змінювати свої значення відносно нового положення формули у таблиці, а абсолютні адреси — у випадках, коли при копіюванні або пере­міщенні формули адреси у ній не мають змінювати свої значення відносно нового положення формули у таблиці, а посилатися на зафіксовані дані.

Адреси комірок можна вводити з клавіатури або вибирати мишкою — тоді адреса вибраної комірки запишеться у текст формули автоматично. Якщо після набору адреси натиснути на клавішу F4, то адреса зафіксується: перед іменем стовпчика і перед номером рядка з'явиться символ $, що означає абсолютну адресу. Для скасування абсолютної адреси натискається F4 стільки разів, доки знаки $ не зникнуть. Після набору усієї фор­мули треба натиснути Enter.

Після введення формули у рядку формул можна побачити текст формули/функції, а у комірці, в яку вона була введена, буде показаний результат виконання формули/функції.

Деякі дії з даними у таблиці виконуються за допомогою фун­кцій, наприклад, обчислення середнього, мінімального, макси­мального значення, суми значень із заданого діапазону значень тощо.

Загальний вигляд функції:

=ім'я функції(параметри)

Параметрами функції можуть бути конкретні текстові та чи­слові дані (при цьому текстові значення беруться у лапки); ад­реси окремих комірок або цілих діапазонів, що містять значен­ня; а також інші функції, які у цьому випадку називають вкладе­ними.

Є функції, які містять один параметр, два параметри, три па­раметри, від одного до тридцяти параметрів, та такі, що не міс­тять жодних параметрів. Якщо функція містить більше одного параметра, то введені параметри розділяють за допомогою крап­ки з комою.

За призначенням функції поділяють на декілька категорій: математичні; статистичні; фінансові;функції дати та часу; логічні та інші.

Будь-яка функція виконується або внесенням її тексту з клаві­атури у активну комірку, або її викликом з активної комірки за допомогою Майстра функцій.

Майстер функцій — це спеціальна програма, за допомогою якої можна вибрати потрібну функцію і виконати її, вказавши всі потрібні параметри.

Майстер функцій можна завантажити через пункт меню Вставка/Функция..., або за допомогою кнопки на рядку формул.

Як кожен з майстрів, він містить кроки для вибору та вико­нання функції.

На першому кроці із списку категорій вибирається потрібна за призначенням категорія, а із списку функцій — потрібна функція. Пересуваючись по назвах, можна про­читати у нижній частині вікна Майстра опис вибраної функції. Після здійснення вибору натискається Ok.

На другому кроці заносяться параметри, які потрібні для виконання функції.

Якщо всі дії були правильними, можна побачити отримане значення.

Для остаточного виконання фун­кції натискається Ok і результат з'явиться у комірці.

Дата добавления: 2015-05-07