Філософія і наука

Філософія, як було зазначено вище, є не лише формою суспільної свідомості, а й світоглядом, певним способом духовно-практичного освоєння світу. Тепер слід відповісти на запитання: а чи є філософія наукою?

Взаємозв'язок філософії та науки - традиційно неоднозначна і складна проблема. Одні філософи визнають за філософією статус науки - (наприклад, Аристотель, Гегель, Шеллінг, Ортега-і-Гассет), інші це заперечують (наприклад, О.Конт, так звані логічні позитивісти - Р. Карнап, М. Шлік, Л. Вітгенштейн та інші).

Філософська концепція логічних позитивістів - це "послідовний емпіризм". З точки зору цього напрямку, все доступне нам знання про зовнішній світ отримується лише завдяки емпіричним наукам. Філософія ж представляє теоретичну галузь знання, тому вона не може бути наукою. "Філософія, - писав Р. Карнап, - віднині не визнається як особлива галузь пізнання, котра стоїть поряд з емпіричною наукою" (Див. А. Ф. Зотов, Ю. К. Мельвшь. Западна философия XX века. - М., 1998. - С. 371.)

М. Шлік вважав, що філософія має право на існування, але лише як теоретичний засіб для логічного аналізу мови - мови емпіричної науки. "Філософія не є наукою", - підкреслював цей філософ (там же). Подібну думку висловлював і М. Хайдеггер. "Філософія, - писав він, - ще не досягла зрілості науки" (Див. М. Хайдеггер. Время й бьітие. - М., 1993. - С.327.).

Заперечення щодо філософії як науки притаманне і сучасній концепції сцієнтизму. Сцієнтизм (від лат. sсіеntіа - знання, наука) - світоглядний напрямок у філософії, в основі якого лежить уявлення про наукове знання як найвищу культурну цінність. Однак: а) у цю цінність включається лише природниче і точне знання; б) науковим знанням вважається лише те, котре здобуто емпіричним (дослідним) шляхом, з допомогою конкретних природничо-наукових методів (метод - шлях дослідження, сукупність прийомів чи операцій практичного чи теоретичного пізнання). З такої точки зору, не лише філософія втрачає свій статус, але і всі гуманітарні науки оголошуються свавільними, необгрунтованими, в яких домінує суб'єктивізм, оцінні моменти.

Дійсно, філософія не є експериментальною наукою. Вона не використовує для вирішення своїх проблем конкретно-природничі методи пізнання. Але це зовсім не означає, що філософія не є наукою.

Філософія не може будуватися за природничо-науковими зразками. Вона має своє "поле" дослідження, свою міру точності і свою міру доведення. Для філософії основним предметом розгляду є, як відомо, найбільш загальні проблеми буття природи, людини, суспільства, їх відношення.

Філософія підтверджує свої знання не окремими експериментами, а широкими засобами людської предметної діяльності - практикою як сукупністю матеріально-виробничої, суспільно-політичної, експериментально-наукової, чуттєво-споглядальної діяльності людини.

Предметом природничих наук є конкретні матеріальні об'єкти і властивості. Для хімії, наприклад, таким предметом є перетворення речовин, зміна їх складу або будови. Предметом фізики є, як відомо, природа, її властивості. Фізіологія вивчає життєдіяльність цілісного організму і його окремих частин - клітин, органів, функціональних систем тощо.

Цілком логічно, що для пізнання сутності таких об'єктів і їх властивостей застосовуються методи, прийоми, операції, що адекватні цим наукам, такі, скажімо, як рентгеноструктурний, масспектрографічний, якісний, кількісний і т.д. Ці методи, безумовно, дають можливість отримати дослідне знання, котре можна перевірити експериментально.

На відміну від природничих наук, філософія має свою специфіку. Основними проблемами філософії є, як це вже було зазначено вище, найбільш загальні проблеми буття. Філософія - це наука про узагальнене. Останнє може бути пізнаним на шляху використання широких абстракцій, найбільш загальних понять, теоретичного мислення - на рівні застосування діалектики, її основоположних принципів: єдності світу, зв'язку, відображення, практики, суперечності, історизму і т.д., на рівні діалектичного методу.

Отже, сутність філософських проблем буття, які є найбільш загальними, може бути з'ясована, розкрита адекватними їй загальними методами.

Що ж таке наука? Що включає в себе це поняття?

"Наука - форма людських знань, складова частина духовної культури суспільства; система понять про явища і закони дійсності... Наука має на меті дослідження на основі певних методів пізнання об'єктивних законів розвитку природи, суспільства і мислення (Див. Філософський словник. Друге видання. - К.,1986. - С. 416).

Мета науки - опис, пояснення і передбачення процесів та явищ дійсності, котрі становлять її предмет... на основі вивчення законів, що відкриваються нею" (Див. Философский знциклопедический словарь. - М., 1983. - С. 403). Отже, для науки (будь-якої) важливими структурними елементами є:

- предмет дослідження;

- закони, які вона відкриває;

- понятійний (категоріальний) апарат, який вона використовує;

- методи дослідження явищ і процесів дійсності.

Філософія як наука має всі ці структурні елементи. Вона має свій предмет, свої закони розвитку, свій понятійний апарат і свої методи, що дає їй можливість адекватно відображати об'єктивну дійсність.

Дата добавления: 2015-05-09