Уявлення про владу

Наука

Освіта. Перший навчальний заклад вищого ступеня – Острозька греко-слов’яно-латинська школа (1576 р.). Її перший ректор Герасим Смотрицький; вихованці: Мелетій Смотрицький, Петро Канашевич-Сагайдачний.

Київська братська школа (1615 р.) + Лаврська школа Києво-Могилянська колегія (1632 р.). Київський митрополит Петро Могила (1596 – 1647) – ректор Києво-Могилянської колегії.

Філософія: Юрій Дрогобич (Котермак), Павло Русин (Процелер), Станіслав Ореховський (Роксолан) – заперечили божественне походження влади; Василь Суразький „Праця про єдино істинну православну віру”, Дем’ян Галивайко. Астрономія: Юрій Дрогобич (Котермак) (перший вітчизняний автор друкованої книги), “Прогностична оцінка стану небесних світил протягом березня – грудня поточного 1478 р.”. Правознавство: Іван Туробинський (Рутенець). Історія: Станіслав Оріховський (Роксолан).

Література: тогочасні книжники продовжували традиції письменства Київської Русі: західноруські та Короткий Київський літописи (початок XVI ст.); пісні, українські думи (“Плач невільників”, “Втеча невільників”), казки, легенди; “Книга про побоїще Мамая. Царя татарського”; нова обробка “Шестоднева”; збірник повчально-оповідального змісту “Ізмарагд”.

Латиномовна література: Юрій Дрогобич “Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора мистецтв і медицини Болоньського університету”; Павло Русин (Процелер) з Кросна (перший український поет-гуманіст) “Похвала поезії”, “Елегія”, “До книжечки”, “Про прихід зими”; Станіслав Оріховський (Роксолан) “Зразковий підданий”, “Повчання королю польському Сигізмунду IІ”, “Промова про погребання Сигізмунда І”; Герасим Смотрицький – автор політичного трактату “Ключ царства небесного” (1587); Зизаній Пустановський “Катехізис” – підручник для навчання у православних школах; єпископ Гедеон Балабан; Христофор Філалет Бронський “Апокрисис” (твір проти оборонців унії); Іван Вишенський “Книжка” (16 полемічних творів).

Література польською мовою: твори Мелетія Смотрицького, Андрія Мужиловського, Лаврентія Древинського.

Друкарська справа: поширення видань білоруського друкаря Георгія-Францішека Скорини; Іван Федоров, Петро Мстиславець “Євангеліє учительноє”, “Псалтир” (1568 – 1569 рр.); львівський “Апостол” (1574 р.), “Новий заповіт” (1580 р.), Острозька Біблія (1581 р.).

Живопис: гуманістичні тенденції проявляються набагато раніше в живопису, ніж у скульптурі та архітектурі. Ікони “Козьма і Дем’ян Безсеребреники” (з Тилича, ХV ст.); “Богородиця Одигитрія” з Красова; ікони майстра Дмитрія “Апостольський ряд з Деісусом із Наконечного” (кінець XV – початок XVI ст.); Федір Сенькович “Богородиця Одигитрія з пророками” (1599 р.); П’ятницький іконостас у Львові (“Христос перед первосвящеником Липою”); “Страсті” (1620 р.) із с. Раделичі на Львівщині. Фреска “Авраам і Мельхіседек” з церкви Воздвиження в Дрогобичі (близько 1631 р.).

Портрети: парадний шляхетсько-магнатський портрет (Роксолани, кінець XVI – XVII ст.); міщанський портрет(Юрія і Ядвіги Боїм, Павла Козловського)і надгробні зображення (Яна Гербурта, Костянтина Корнякта).

Художнє оформлення рукописних книг: вплив традицій Київської Русі: диякон Спиридон “Євангеліє” (1393 р.), “Псалтир” (1397 р.) (Київ); графічне мистецтво.

Архітектура: кам’яні замки – Луцький, Бучацький, Острозький (XV-XVI ст.), Меджибізький (XIV – XVI ст.); Кам’янець-Подільський (XV - ХVI ст.); культова і оборонна споруда в селі Сутківцях на Поділлі (XV ст.); Олеський (ХІV – ХVIІ ст.), Золочівський (поч. ХVIІ ст.), Жовківський (ХVI - ХVIІ ст.) замки. Дерев’яна архітектура – церква Воздвиження у Дрогобичі (перша половина XVІІ ст.), церква св. Духа та церква св. Трійці в містечку Потиличу, церква Миколая в Чернівцях.

УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО – стиль у художній культурі, який був результатом поєднання італійського ренесансу з українською народною традицією. Ознаки в архітектурі: на початку та в кінці вулиць – площі, пам’ятники; фонтани в парках, тераси на крутих схилах, внутрішній дворик, палацевий сад (ансамблева архітектура).

Архітектура:у Львові – будинок Костянтина Корнякта(1580 р.); Амвросій Прихильний Успенська церква (1591 – 1631 рр.), костьол Бернардинів;Каплиця трьох святителів (1590 – 1671 рр.), Чорна кам’яниця; католицький кафедральний собор біля площі Ринку, каплиця Боїмів; Підгорецькийзамок (перша половина XVІІ ст.). Скульптура: надгробок Костянтина Острозького у Києві (1579 р.), надгробок Жолкевських у Жовкві (перша третина XVІІ ст.);Архангел Михаїл (перша половина ХVІІ ст). Різьбленняна зміну староруській мозаїці.

Особливості української культури доби Відродження

(друга половина ХІV – середина XVII ст.)

1. Розвиток культури за відсутності держави.

2. Вплив ренесансних тенденцій за відсутності українського Відродження.

3. Домінування латиномовної ренесансної літератури. Усталення основних рис української розмовної мови.

4. Ренесанс найповніше втілився в архітектурі.

5. Відсутність Реформації.

Братства –об’єднання представників середніх верств міського населення (цехових ремісників, торгівців, вчителів), православного духовенства і дрібної шляхти з метою захисту національної культури (особливо релігії, мови), а також соціально-економічних інтересів міщанства в боротьбі проти католицького та польсько-шляхетського засилля. Їхні зусилля було спрямовано на демократизацію релігійно-церковного життя, школи, налагодження книгодрукування, поширення знань і розвиток світського письменства й громадянського гуманізму.

Вертеп – народний ляльковий театр.

Гуманізм (лат. humanus – людяний, людський) – система ідей і поглядів на людину, як найвищу цінність. Течія культури, спрямована на утвердження поваги до гідності й розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.

Думи – сувора, мужня, героїчна, драматична і, водночас, лірична поезія.

Єресь – критика церкви селянством і мешканцями міст.

Індульгенція – грамота церкви, в якій надається офіційне прощення гріхів за відповідну плату.

Кобзарство –своєрідне явище української народної культури. Кобзарі – вихідці з козаків, які виконували думи й пісні у супроводі бандури, оспівували героїв визвольної боротьби, кидали заклики до повстання, пробуджували й розвивали в українцях національну свідомість.

Маньєризм (італ. manierismo,відmaniera – прийом, манера) – напрямок в європейському мистецтві ХVI ст., представники якого відходять від гуманістичного сприйняття людини як вінця творіння. Ознаки: прагнення до трагізму світосприйняття, відбиття суб’єктивного світу митця. Особливу роль у творах відіграють колористичні та світлотіньові дисонанси, алегоричні побудови.

Пуританізм (англ. чистий, щирий) – світогляд і стиль життя, що демонструє„мирський аскетизм”, суворість вдач, ощадливість, релігійну ретельність.

Целібат – позашлюбність духівництва.

Теми рефератів:

1. Матеріальна культура доби Відродження, її ідеологія.

2. Піднесення міст. Розвиток міської культури.

3. Наука та великі географічні відкриття (Х. Колумб, А. Віспуччі, Васко да Гама, Ф. Магеллан, О. Нікітін).

4. Титани Відродження: італійського – Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті, Мікеланджело Буонарроті; німецького – А. Дюрер (на вибір).

5. Основні риси та особливості північного Відродження. Нідерландське Відродження: І. Босх, П. Брейгель (на вибір).

6. Особливості художньої культури Ренесансу. Класицизм як творчий метод світського мистецтва.

7. Естетика бароко в традиції європейської культури.

8. Мистецтво маньєризму.

9. Ідеї гуманізму в літературі європейського Відродження (Ф. Петрарка, Ф. Раблє, М. Сервантес, Е. Роттердамський, У. Шекспір).

10. Музика. Театр. (К. Марло, Л. Аріосто, У. Шекспір).

11. Криза європейської гуманістичної культури.

12. Філософія, ідеологія, релігія в епоху Відродження.

13. Реформація та німецький гуманізм.

14. Біблія як ідейне джерело Реформації.

15. Реформація й засади новоєвропейської ментальності.

16. Словесний фольклор українського народу. Думи, пісні, їхнє місце в народній культурі.

17. Роль Острозького культурно-освітнього осередку в розвитку української культури.

18. Провісники українського гуманізму: Ю. Дрогобич, П. Русин, С. Оріховський, Г. Смотрицький, С. Зизаній, Х. Філалет, І. Вишенський (на вибір).

19. Друкарська діяльність Івана Федорова.

20. Вплив Реформації на полемічно-публіцистичну українську прозу XVІ ст. “Посланіє до св. отців гори Афонской…”; Г. Смотрицький “Ключ царства небесного”; В. Суразький.

21. Вплив західноєвропейських, східнослов’янських культурних традицій та традицій Київської Русі на українське літературне бароко XІV – XVІ ст.

22. Берестейська церковна унія та її роль у духовному житті українського народу. Реформування церкви.

? Питання для самоконтролю:

1. Які соціально-економічні та культурні умови сприяли становленню ренесансного світогляду?

2. Що таке “гуманізм”? Які ідеї гуманізму вам відомі з літератури та публіцистики Італії, Франції, Німеччини за часів Відродження? У чому особливості української літератури доби Відродження?

3. Назвіть особливості розвитку науки та філософії доби Відродження.

4. Що ви знаєте про друкарство в Західній Європі? Де, коли воно виникло, хто вперше почав друкувати книжки?

5. Що ви знаєте про друкарство в Україні? Яка роль І. Федорова в розвитку українського друкарства?

6. Яких митців, “титанів” італійського Відродження ви знаєте? У чому значення ренесансного живопису Італії?

7. Назвіть представників мистецтва північного Відродження (Нідерландів, Німеччини). У чому значення їхньої творчості?

8. Поясніть, як ви розумієте зміст Реформації, її релігійно-ідеологічну сутність. До яких соціально-культурних змін привела Реформація?

9. Заповніть таблицю “Відмінності італійського та північного Відродження”:

Характеристики	Відродження
італійське	північне
Час виникнення
Ставлення: § до античності до ідеалів середньовіччя
§ до релігії до церкви
Головна мета мистецтва

10. Що таке братства? Де вони виникали, чим займалися? У чому значення діяльності братств для українців?

11. У чому особливості розвитку української культури періодів Відродження та Реформації (у другій половині XІV – середині XVІІ ст.)? Чи можна на цей час говорити про українське Відродження? Обґрунтуйте свою думку.

Рекомендована література

Античное наследие в культуре Возрождения. – М., 1984.

Баткин Л. М. Итальянское Возрождение: Проблемы и люди. – М., 1995.

Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. – М. 1965.

Брагина Л. М. Итальянский гуманизм. Этические учения ХIV – ХV вв. – М., 1977.

Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Избр. произведения. – М., 1990.

Виппер Б.Р. Итальянское Возрождение: Курс лекций. – М., 1977.

Грушевський М.С. Історія української літератури: У 6 т., 9. кн. – К., 1993.

Гусєв В.І. Історія західноєвропейської філософії XV – XVII ст. – К., 1994.

Ильина Т.В. История искусств: западноевропейское искусство. – М., 1983.

Історія українського мистецтва: У 6 т. – К., 1967.

Історія української культури / За заг. ред І. Крип’якевича. – К., 1994.

Эудженио К. Проблемы итальянского Возрождения. – М., 1986.

Кисіль О. Український театр. – К., 1968.

Климов Р.Б. Питер Брейгель. – М., 1954.

Ковальчук О.В. Українське народознавство. – К., 1994.

Лазарев В.Н. Начало раннего Возрождения в итальянском искусстве. – М., 1979.

Либман М.Я. Дюрер и его эпоха. – М., 1972.

Любимов Л. Искусство Западной Европы. – М., 1976.

Муратов I. Образы Италии. – М., 1994.

Овсійчук В.А. Майстри українського бароко. Жовківський художній осередок. – К., 1991.

Осовская С. Рыцарь и буржуа. – М.,1986.

Порозовская Б.Д. Ян Гус. Мартин Лютер. Жан Кальвин. Торквемада. Лойола: Биогр. очерки. – М., 1991.

Смирнова И.А. Боттичелли. – М., 1967.

Смирнова И.А. Тициан. – М., 1970.

Соловьев Э.Ю. Время и дело Мартина Лютера // Соловьев Э.Ю. Прошлое толкует нас. –М., 1991.

Українська культура: Історія і сучасність: Навч. посіб. /За ред. О. О. Черепанової. – Львів, 1994.

Українська культура: Лекції / За ред. Д. Антоновича. – К., 1993.

Українське бароко. – К., 1993.

Український живопис. Сто вибраних творів: Альбом / Автор-упоряд. Ю.В. Беличко. – К., 1985.

Тема 6. Європейська та російська

культура Просвітництва

та нового часу (XVІІ – XІХ ст.)

Семінарське заняття 6

Європейська та російська культура Просвітництва

та нового часу (XVІІ – XІХ ст.)

(Рекомендується відвідування органного залу,

Харківського академічного театру опери та балету)

1. Соціокультурні основи європейського Просвітництва(XVІІ-XVІІІ ст.). Наукова революція. Зародження раціоналізму.

2. Ідеологія та філософія Просвітництва. Влада в ментальності людини в добу Просвітництва.

3. Стильові та жанрові особливості в художній культурі XVІІ-XVІІІ ст.

4. Наука та освіта. Німецька класична філософія.

5. Влада в ментальності людини нового часу.

6. Стильові та жанрові особливості в художній культурі XІХ ст.

7. Розквіт музичної культури.

8. Перегляд системи цінностей в ХІХ ст.

Соціокультурні основи європейського Просвітництва (XVІІ – XVІІІ ст.).

Наукова революція. Зародження раціоналізму

Просвітництво – період, що охоплює кінець XVІІ-XVІІІ ст. Цю епоху ще називають “ століттям розуму ”, бо головна ідея її полягала в освіті, вихованні, залученні до знань усіх і кожного.

Характеристика епохи:

– на зміну феодальній ідеології прийшов час філософів, соціологів, економістів, літераторів;

– наука орієнтується на задоволення суспільних потреб. Раціоналізм – світоглядна домінанта доби Просвітництва;

– утвердження державності в багатьох європейських народів;

– політична революція у Франції;

– філософська та естетична революції в Німеччині;

– встановлення буржуазних стосунків;

– встановлення позитивних загальнолюдських цінностей;

– російська культура поступово стає частиною світової культури.

Промислова революція – друга революція у виробничих силах людства, яка розпочалася наприкінці ХVIII ст. в Англії та закінчилася тільки в індустріальних країнах. Характеризувалася переміщенням діяльності людини з сільського господарства у промисловість, переходом від виробництва продуктів до виробництва речей.

Математика: Р. Декарт (аналітична геометрія), І. Ферма (теорія чисел), Г. Лейбніц, С. Лаплас (астрономія). Фізика: Е. Торичеллі (атмосферний тиск), Х. Гюйгенс (“Трактат про світло” – хвильова теорія), У. Гілберт (“Про магніт”), І. Ньютон. Наукове приладобудування: А. Левенгук (мікроскоп), Г. Галілей (телескоп), Д. Уатт (паровий двигун). Біологія: А. Левенгук, Ж.Б. Ламарк (основи еволюційного вчення).

Ідеологія та філософія Просвітництва

Філософія

Німеччина: Лейбніц (раціоналізм), Юм, І. Кант (агностицизм). Англія: Ф. Бекон, Дж. Локк, Д. Гоббс ( матеріалістичний сенсуалізм).

Просвітителі

Англія: Дж. Локк (теорія виникнення держави, правова рівність індивідів); Т. Гоббс “Левіафан”. Франція: Ф.М. Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, Ш.Л. Монтеск’є “Про дух законів”, Б. Спіноза (деїзм); П.А. Гольбах “Система природи” (метафізичний матеріалізм). Німеччина: Х. Вольф, Г. Лейбніц, І. Кант (засновник критицизму, звільнення людини у моральному та інтелектуальному cенсі), Г.Е. Лесінг, І.Г. Герде. Росія: Ф. Прокопович (українець за походженням), М.В. Ломоносов (засновник російського просвітництва), М.І. Новиков; А. Кантемір, О.П. Куніцин (моральна філософія), І.П. Пнін “Людина”, О.Ф. Бестужев, О.Я. Поленов, Я.П. Козельський, Д.С. Анічкін, О.М. Радищев, В.К. Тредіаковський “Новий та короткий спосіб щодо створення російських віршів”.

Історія: М.М. Карамзін “Історія держави Російської” (у 12 томах).

Освіта. У Росії стає державною справою: професійні школи (Навігацька, Артилерійська, Інженерна, Медична, Академія наук (1724 р.), Московський університет (М. В. Ломоносов); Перший природничо-історичний музей – кунсткамера.

Влада в ментальності людини в добу Просвітництва

Влада легітимна й незаперечна, здійснюється від імені Бога (XVII ст.).

Зменшення релігійного компонента в межах комплексу влади. Виникнення за часів Просвітництва раціонального компонента: “монарх – перший слуга держави”, можливість виборів (XVIII ст.).

Влада стає найвищою цінністю, найбільший вияв королівської влади в необмеженості – абсолютистське управління державою (XVII-XVIII ст.).

Дата добавления: 2015-05-09