Захисник у кримінальній справі, його права та обов'язки

Захисником, відповідно до ст. 44 КПК України, є особа, яка в по­рядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допо­моги при провадженні у кримінальній справі.

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галу­зі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Адвокатом, відповідно до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відпо­відно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, склала кваліфікацій­ні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на заняття адво­катською діяльністю та прийняла присягу Адвоката України. У да ний час статус фахівців у галузі права спеціальним законом неурегу­льовано. У випадках і в порядку, передбачених КПК, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудже­ного, виправданого, його опікуни або піклувальники.

Повноваження захисника на участь у справі стверджується: адвоката- ордером відповідного адвокатського об'єднання; адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання — угодою, інші фахівці У галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи — угодою або дору­ченням юридичної особи; близьких родичів, опікунів або піклуваль­ників — заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправда­ного про їх допуск до участі в справі як захисників.

Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії про­цесу. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальни­ки як захисники допускаються до участі в справі з моменту пред'­явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства. У випадках, коли відповідно до вимог ст. 45 КПК участь за­хисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисники можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником — адвокатом чи іншим фахівцем у галузі пра­ва, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя вино­сять постанову, а суд — ухвалу.

Участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою у випадках, передбачених ст. 45 КПК, а саме: 1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 ро­ків, — з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй об­винувачення; 2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй об­винувачення або з моменту встановлення цих вад; 3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство — з моменту затриман­ня особи чи пред'явлення їй обвинувачення; 4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення — з мо­менту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення; 5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру — з моменту встановлення факту наявності в особи душев­ної хвороби; 6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру — з моменту першого допиту неповноліт­нього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника. У суді апеляційної інстанції участь захисника у випадках, передбаче­них ч. 1 ст. 45 КПК, є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питан­ня про погіршення становища засудженого чи виправданого.

Захисник зобов'язаний використовувати передбачені законом за­соби захисту з метою з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відпо­відальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого та надавати їм необхідну юридичну допомогу.

З моменту допуску до участі у справі захисник має право: 1) до пер­шого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним конфіден­ційне побачення, а після першого допиту — такі ж побачення без об­меження їх кількості та тривалості; 2) мати побачення з засудженим чи з особою, до якої застосовано примусові заходи медичного чи ви­ховного характеру; 3) ознайомлюватися з матеріалами, якими обґрун­товується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення досудового слід­ства — з усіма матеріалами справи; 4) бути присутнім на допитах підо­зрюваного, обвинуваченого та при виконанні інших слідчих дій, виконуваних з їхньою участю або за їхнім клопотанням чи клопотанням самого захисника, а при виконанні інших слідчих дій — з дозволу дізнавача, слідчого; 5) застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких бере участь захисник, а також при ознайомленні з матеріалами справи — з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи слідчого, а у суді, якщо справа розглядається у відкрито­му судовому засіданні, — з дозволу судді чи суду; 6) брати участь у судових засіданнях; 7) ставити в судовому засіданні питання підсудним, потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і відпові­дачу, брати участь у дослідженні інших доказів; 8) подавати докази, заявляти клопотання і відводи, висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, оскаржувати дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду; 9) виступати в судових дебатах; 10) знайомитися з протоколом судового засідання та подавати на нього зауваження; 11) знати про принесені в справі подання прокурора, апеляції, подава­ти на них заперечення; 12) брати участь у засіданнях суду при апеля­ційному розгляді справи; 13) збирати відомості про факти, що можуть використовуватися як докази в справі, в тому числі запитувати і одер­жувати документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайо­митися на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях гро­мадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороня­ється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань, опитувати громадян. Захисник зобов'язаний з'являтися для участі у виконанні процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою. У разі неможливості з'явитися у призначений строк, захисник зобов'язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки дізнавачу, слідчому, про­курору, суду. У разі неявки захисника, слідча дія, участь у якій за­хисника не є обов'язковою, виконується без нього.

Захисник не вправі розголошувати дані, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків. Документи, які пов'язані з ви­конанням захисником його обов'язків при участі в справі, не підляга­ють огляду, розголошенню чи вилученню дізнавачем, слідчим, проку­рором чи судом без його згоди. Захисник зобов'язаний не перешко­джати встановленню істини в справі шляхом вчинення дій, спрямова­них на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або до дачі завідомо неправдивих показань, схилити експерта до від­мови від дачі висновку чи дачі завідомо неправдивого висновку, ін­шим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути розсліду­вання чи судовий розгляд справи. Він також повинен дотримуватися встановленого порядку при розслідуванні та судовому розгляді спра­ви. Після допуску до участі в справі захисник вправі відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках: коли є обставини, які згідно зі ст. 61 КПК виключають його участь у справі; коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю.

42. Запрошення, призначення, заміна захисника. Допуск захисника до участі у справі.

Захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсуд­ним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, під- судного, засудженого. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вар­тою, допомогу у встановленні зв'язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника. Підозрюваний, обвинувачений, підсуд­ний вправі запросити собі кількох захисників. Особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть призначити захисника через адво­катське об'єднання. Вимога особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника, є обов'язковою для керівника адво­катського об'єднання.

Захисник призначається у випадках: 1) коли відповідно до вимог ч.ч. 1 і 2 ст. 45 КПК участь захисника є обов'язковою, але підозрюва­ний, обвинувачений, підсудний не бажає або не може запросити за­хисника; 2) коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає за­просити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може цього зробити.

У випадку, коли є потреба у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій з участю захисника, а підозрюваний чи об­винувачений ще не встиг запросити захисника або явка обраного за­хисника неможлива, особа, яка провадить дізнання, слідчий своєю постановою вправі призначити захисника тимчасово до явки обраного захисника. Якщо потреби у проведенні невідкладних слідчих чи ін­ших процесуальних дій з участю захисника немає і коли неможлива явка захисника, обраного підозрюваним протягом двадцяти чотирьох годин, а захисника, обраного обвинуваченим чи підсудним, — протя­гом сімдесяти двох годин, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому, підсуд­ному запросити іншого захисника. Якщо і цей захисник не зможе з'явитися для участі в справі протягом двадцяти чотирьох годин, а та­кож у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний про­тягом того ж строку не запросить іншого захисника, особа, яка про­вадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд — ухвалою самі призначають захисника.

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить ді­знання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь- який момент провадження у справі відмовитися від запрошеного чи призначеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи пі­дозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його права запросити того ж чи іншого захисника в подальших стадіях процесу. При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання, слідчий складають протокол із зазначенням мотивів відмови, а суд зазначає про це в протоколі судового засідання. Про прийняття відмови від за­хисника чи відхилення її особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд­дя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Відмова від захисника у випадках, зазначених у ст. 45 КПК, може бути прийнята лише тоді, коли підозрюваний, обвинувачений, підсуд­ний, засуджений чи виправданий обґрунтовують її мотивами, які осо­ба, що провадить дізнання, слідчий, суд визнають такими, що заслу­говують на увагу. У цьому випадку захисник замінюється іншим у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 46 КПК.

Прийнявши рішення про усунення захисника від участі в справі, а також прийнявши відмову захисника від виконання обов'язків, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя чи суд роз'яснюють під₀. зрюваному, обвинуваченому, підсудному його право запросити інщо. го захисника та надають йому для цього в стадії розслідування справи не менше доби, а в стадії судового розгляду справи — не менше трьох діб. Якщо у випадках, передбачених ст. 45 КПК, підозрюваний, обви­нувачений, підсудний протягом цих строків не запросить іншого за­хисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постано­вою, а суд — ухвалою самі призначають захисника.

Заміна одного захисника іншим, крім випадків, які виключають участь захисника у справі, може мати місце тільки за клопотанням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Заміна одного за­хисника іншим може мати місце в будь-якій стадії процесу і не тягне відновлення процесуальних дій, учинених за участю захисника, яко­го замінено.

43. Обставини, що виключають участь захисника у кримінальній справі. Усунення захисника від участі у справі.

Відповідно до ст. 61 КПК, захисником не може бути особа: 1) яка брала участь у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, поня­тий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного від­повідача; 2) яка відповідно до КПК є свідком і у зв'язку з цим допи­тувалася або підлягає допиту; 3) яка є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого зі складу суду, потерпіло­го, цивільного позивача; 4) щодо якої порушено кримінальну спра­ву; 5) визнана недієздатною чи обмежено дієздатною. Особа не може брати участь у справі як захисник також у випадках: 1) коли вона у даній справі надає або раніше надавала юридичну допомогу особі, ін­тереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання юридичної допомоги; 2) у разі зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленому за­конодавчими актами України.

Одна і та ж особа не може бути захисником двох і більше підозрю­ваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого. Не може бути захисником особа, яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановлен­ню істини в справі, затягує розслідування чи судовий розгляд справи, а також особа, яка порушує порядок у судовому засіданні чи не вико­нує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи. За­хисник може бути усунутий від участі у справі лише з підстав, перед­бачених ст. 61 КПК. Установивши, що особа, яка є захисником, брала участь у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, пред­ставник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь- кого зі складу суду, потерпілого, цивільного позивача; щодо неї пору­шено кримінальну справу; визнана недієздатною чи обмежено діє­здатною; коли вона у даній справі надає або раніше надавала юридич­ну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звер­нулася з проханням про надання юридичної допомоги; зупинено дію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги чи його анульовано; є захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси за­хисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого, особа, яка провадить дізнання, слідчий виносять мотивовану постанову про усу­нення захисника від участі в справі та повідомляють про це захисни­кові і підозрюваному, обвинуваченому, підсудному.

На стадії дізнання та досудового слідства питання про усунення за­хисника від участі у справі, якщо він е свідком і у зв'язку з цим допи­тувався або підлягає допиту, або, зловживаючи своїми правами, пере­шкоджає встановленню істини в справі, затягує розслідування чи су­довий розгляд справи, а також особа, яка порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи, за поданням особи, яка провадить дізнання, слідчого вирішує суддя за місцем провадження розслідування. Суддя розгля­дає подання про усунення захисника від участі у справі, вивчає мате­ріали, якими обґрунтовується подання, вислуховує прокурора і за­хисника, при необхідності опитує підозрюваного, обвинуваченого, особу, у провадженні якої знаходиться справа, після чого виносить мотивовану постанову про усунення захисника від участі у справі чи про відмову в цьому. Постанова судді про усунення захисника оскар­женню не підлягає. Під час судового розгляду питання про усунення захисника вирішує суд.

44. Процесуальне становище свідка. Особи, які не можуть бути допитані як свідки.

Свідком у справі може бути кожна особа, якій відомі обставини, що стосуються кримінальної справи.

Не можуть бути допитані як свідки: 1) адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допо­моги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі — з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що до­вірила їм ці відомості; 2) захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, позивача, відповідача — про об­ставини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підза­хисним або довірителям; 3) особи, які згідно з висновком судово- психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають до­казове значення, і давати показання про них; 4) свідок, який за вжи­тих заходів безпеки дає показання під псевдонімом, — щодо дійсних даних про його особу; 5) особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який за вжитих заходів безпеки дає показання під псевдоні­мом — щодо цих даних.

Відмовитися давати показання як свідки мають право: члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинувачено­го, підсудного; особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочи­ну. Не можуть без їхньої згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники диплома­тичних представництв — без згоди дипломатичного представника.

Свідок має право: давати показання рідною мовою або іншою м₀, вою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою переклад, ча; заявляти відвід перекладачу; знати, у зв'язку з чим і у якій спр_а8і він допитується; власноручно викладати свої показання в протокол, допиту; користуватися нотатками і документами при дачі показань» тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків ц інших даних, які йому важко тримати в пам'яті; відмовитися давац, показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів; знайомитися ₃ протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження; по­давати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого; одержувати від. шкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань; на за безпечення безпеки; на правову допомогу. Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відоіц їй обставини в справі.

Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід через орга­ни внутрішніх справ. За неявку свідка без поважних причин суд вправі також накласти на свідка грошове стягнення до половини мінімальна го розміру заробітної плати. За дачу завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну відповідальність за ст. 384 КК, а за відмову дати показання про відомі обставини в справі — за ст. 385 КК. За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнанні свідок несе відповідальність відповідно за ч. 1 ст. 185-3 або ст. 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

45. Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу.

Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному су­дочинстві — це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінально му судочинстві, регулюється КПК, а також нормами спеціального За­кону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у І кримінальному судочинстві» від 02.12.93 р.

Особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у разі наявності реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу чи майну мають право на забезпечення безпеки. Право на забезпечення безпеки м ють: особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в І іншій формі брала участь у виявленні, запобіганні, припиненні і роз критті злочину чи сприяла цьому; потерпілий або його представнику І кримінальній справі; підозрюваний, обвинувачений, захисники і за- конні представники; цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні І представники у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином; свідок; експерт, спеціаліст, перекладач і понятий; члени сімей ті близькі родичі цих осіб, якщо шляхом погроз або інших протиправ них дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників криміналь ного судочинства.

Підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки є дані, свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу, майну. Приводом для вжиття заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їхніх сімей та близьких родичів може бути: заява учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича; звернення керівника відповідного держав­ного органу; отримання оперативної та іншої інформації про наяв­ність загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб.

Орган дізнання, слідчий, прокурор або суд, одержавши заяву чи по­відомлення про загрозу безпеці особи, зобов'язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більше ніж три доби, а у невідкладних ви­падках — негайно прийняти рішення про застосування або відмову в застосуванні заходів безпеки. Відповідно до свого рішення вони прий­мають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Ця постанова чи ухвала є обов'язковою для виконання зазначеними органами.

Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на орга­ни служби безпеки або внутрішніх справ, у складі структур яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. Безпека осіб, яких бе­руть під захист, якщо кримінальні справи знаходяться у провадженні прокуратури або суду, здійснюється за їх рішенням відповідно органа­ми служби безпеки, органами внутрішніх справ чи органами та уста­новами виконання покарань. Заходи безпеки щодо військовослужбов­ців здійснюються також командирами військових частин. Забезпе­чення безпеки осіб, які перебувають в установах кримінально-вико­навчої системи, здійснюється органами і установами виконання покарань. Орган, якому доручено здійснювати заходи безпеки, вста­новлює перелік необхідних заходів і способів їх реалізації, керуючись при цьому конкретними обставинами і необхідністю усунення існую­чої загрози. Про заходи безпеки, умови їх здійснення та правила ко­ристування майном або документами, виданими з метою забезпечення безпеки, повідомляється особа, взята під захист. Орган, який здій­снює заходи безпеки, письмово інформує орган дізнання, слідчого, прокурора, суд або суддю, у провадженні якого перебуває криміналь­на справа, про вжиті заходи та їх результати.

Заходи забезпечення безпеки поділяються на дві групи: процесу­альні заходи забезпечення безпеки (закритий судовий розгляд, пред'явлення для впізнання поза візуальним контактом, проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого примі­щення, у тому числі за межами приміщення суду) та організаційно- технічні заходи забезпечення безпеки: а) особиста охорона, охорона житла і майна; б) видача спеціальних засобів індивідуального захис­ту і сповіщення про небезпеку; в) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, ві­зуальне спостереження; г) заміна документів та зміна зовнішності; д) зміна місця роботи або навчання; е) переселення в інше місце про­живання; є) поміщення до дошкільної виховної установи або устано­ви органів соціального захисту населення; ж) забезпечення конфі­денційності відомостей про особу. З урахуванням характеру і ступе­ня небезпеки для життя, здоров'я, житла та майна осіб, узятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки. Для захисту військовослужбовців можуть застосовуватися також такі заходи: відрядження до іншої військової частини або військової установи: переведення на нове місце служби. Додатково до осіб, які перебува­ють у місцях позбавлення волі або у місцях із спеціальним режимом тримання можуть застосовуватися також такі заходи: переведення до іншого місця позбавлення волі або в інше місце зі спеціальним ре­жимом утримання; окреме тримання.

Заходи безпеки можуть бути скасовані на підставі закінчення стро­ку конкретного заходу безпеки; усунення загрози життю, здоров'ю, житлу і майну осіб, взятих під захист; систематичного невиконання особою, взятою під захист, законних вимог органів, що здійснюють за­ходи безпеки, якщо ця особа письмово була попереджена про можли­вість такого скасування. Приводом для скасування заходів забезпе­чення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їхніх сі­мей та близьких родичів може бути: заява учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича, щодо якого були застосовані заходи безпеки; отримання достовірної інформації про усунення загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб. За наявності підстав для скасування заходів забезпечення безпеки орга­ном дізнання, слідчим, прокурором, судом (суддею) виноситься моти­вована постанова чи ухвала про їх скасування. Рішення про скасуван­ня заходів безпеки письмово протягом доби доводиться до відома осо­би, щодо якої були застосовані ці заходи.

Дата добавления: 2015-05-07