Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності

Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру.

Закон (ст. 226 КПК) передбачає також третю форму закінчення до­судового слідства — у справах осіб, визнаних неосудними.

Коли на підставі висновку судово-психіатричної експертизи та ін­ших доказів буде встановлено, що особа, яка притягнута або підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, під час вчинення су­спільно небезпечного діяння була в неосудному стані або в подальшо­му захворіла душевною хворобою, яка позбавляє її можливості усві­домлювати свої дії або керувати ними, то слідчий складає мотивовану постанову, керуючись статтею 417 КПК.

Постанова про направлення справи до суду для вирішення питання щодо застосування примусових заходів медичного характеру склада­ється слідчим після ознайомлення захисника з матеріалами справи та вирішення заявлених ним клопотань про доповнення досудового слід­ства. Ця постанова повинна бути мотивованою. В ній викладаються всі обставини справи, які встановлені на досудовому слідстві, здійснюєть­ся аналіз всіх зібраних і перевірених доказів і робляться висновки щодо суспільної небезпеки діяння особи, її неосудності та необхідності застосування до неї примусових заходів медичного характеру, наво­дяться конкретні підстави для застосування цих заходів.

До постанови повинна бути додана довідка про цивільний позов, якщо він заявлений, та відомості щодо цивільного відповідача, якщо він притягнутий до справи, про речові докази й список осіб, що під­лягають виклику до суду.

Слідчий не має права самостійно направляти справу безпосередньо до суду, хоча сама постанова має назву постанови про направлення справи до суду. В даному випадку діє те ж саме положення (правило), що і при направленні справи з обвинувальним висновком. Криміналь­на справа разом з постановою направляються прокуророві.

Відповідно до вимог ст. 7 КПК суд вправі звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втра­тило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

У цій же статті в частині другій спеціально вказується, що проку­рор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав, зазна­чених у статті 48 КК (Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки), складає мотивовану постанову про на­правлення справи до суду для вирішення питання про звільнення осо­би від кримінальної відповідальності.

Під звільненням від кримінальної відповідальності в судовій прак­тиці розуміється відмова держави від застосування до особи, яка вчи­нила злочин, встановлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснюється судом у ви­падках, передбачених КК і в порядку, встановленому КПК (п. 1 поста­нови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №. 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

В законі передбачені ще декілька підстав для закриття справи зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Так у ст. 7-1 КПК зазначається, що провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку:

1) з дійовим каяттям;

2) з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;

3) із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів вихов­ного характеру в порядку, передбаченого ст. 447 КПК;

4) з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації;

5) із закінченням строків давності.

До направлення кримінальної справи до суду особі повинно бути роз'яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення від кримі­нальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави.

Направлення кримінальної справи до суду з підстав, зазначених вище, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному по­рядку.

Прокурор або слідчий у разі винесення постанови про направлення справи до суду у випадках, передбачених у ст. 7-1 КПК, повинні озна­йомити обвинуваченого, його захисника, потерпілого або його пред­ставника з названою постановою, а в разі їх вимоги — з усіма матеріа­лами справи та роз'яснити їхні права, передбачені КПК.

Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав прохо­дить низку процедурних етапів: а) попереднє притягнення особи як обвинуваченого та роз'яснення суті обвинувачення (ст.ст. 131-143 КПК); б) роз'яснення прав обвинуваченого, передбачених КПК, зокре­ма, роз'яснення суті правових наслідків рішення, яке приймається, права заперечувати проти закриття справи за цією підставою та озна­йомитися зі всіма матеріалами справи, про що складається відповідний протокол; в) винесення слідчим або прокурором мотивованої по­станови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; г) погодження з прокурором вказаної постанови слідчого; д) ознайомлення обвинува­ченого, його захисника, потерпілого або його представника з постано­вою, а за їх вимогою — з усіма матеріалами справи; е) розгляд поста­нови слідчого, прокурора, суддею місцевого суду в судовому засіданні; є) винесення суддею постанови про закриття кримінальної справи у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності допускається лише при наявності достатніх доказів винуватості особи у вчиненні кон­кретного злочину, у зв'язку з чим вона повинна бути притягнута як обвинувачений (ст. 131 КПК). При відсутності таких достатніх дока­зів провадження в справі продовжується і може бути закрито тільки за підставами, що вказані в ст. 213 КПК.

Постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності складається з описової та резолютивної частин.

В описовій частині наводяться: обставини справи, як вони були встановлені на досудовому слідстві; місце, час, спосіб, мотиви та на­слідки злочину, який вчинений обвинуваченим, а також докази (при посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші справи), зібра­ні в справі, відомості про потерпілого; показання обвинуваченого по суті пред'явленого обвинувачення, доводи, які наведені ним на свій захист та результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують чи пом'якшують покарання; підстави звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. В резолютивній частині наводяться відомості щодо обвинуваченого, коротко викладається сутність пред'­явленого обвинувачення із зазначенням статті кримінального закону. який передбачає даний злочин. Постанову підписує слідчий із зазна­ченням місця й часу складання, а згоду дає прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством.

Дата добавления: 2015-05-07