Розкрийте сутність виробничої функції з двома змінними факторами. Ізокванта. Гранична норма технічного заміщення

Подолати обмеженість ситуації, розглянутої вище, можливо в довгостроковому періоді шляхом збільшення обсягу використання капітальних виробничих факторів.

Двофакторна виробнича функція, або ізоквантна варіація факторів виробництва, моделює виробничий процес у довгостроковому періоді, в якому змінюється обсяг використання двох факторів виробництва.

Для побудови двофакторної функції у графічній формі слід вибрати в табл. 7.2 усі комбінації ресурсів, що забезпечують той самий обсяг випуску, і нанести відповідні точки на координатну площину К, L. Якщо з’єднати ці точки, отримаємо лінію незмінного випуску — ізокванту (рис. 7.2).

Ізокванта — це лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації факторів (праці та капіталу), які дають змогу отримати однаковий обсяг виробництва продукції. Чим більша кількість використовуваних ресурсів, тим більший обсяг виробництва і тим далі від початку координат міститься відповідна ізокванта.

Сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції, називається картою ізоквант (рис. 7.3).

Рис. 7.2. Ізокванта Рис. 7.3. Карта ізоквант

Отже, різні комбінації факторів виробництва (у межах ізокванти) забезпечують виробництво певної кількості продукції, а це означає, що ці фактори деякою мірою є взаємозамінними. Взаємозамінність виробничих ресурсів у кожній точці ізокванти є різною. Властивості ізоквант: ізокванта має низхідний (спадний) характер; ізокванта опукла до початку координат; ізокванти, розташовані далі від початку координат, відповідають більшому обсягу випуску продукції; ізокванти не перетинаються; ізокванти не торкаються осей координат; при зростанні використання факторів виробництва ізокванта наближається до відповідної осі координат.

Для означення рівня взаємозамінності факторів виробництва використовують показник граничної норми технологічного заміщення ( MRTS ). Ця величина показує, на скільки одиниць має зменшитися виробниче споживання одного фактора в обмін на збільшення кількості споживання іншого фактора на одиницю за умови, що обсяг виробництва залишається незмінним.

Можливості взаємозаміщення факторів виробництва знаходяться в діапазоні від випадку, коли фактори ідеально взаємозамінні (рис. 7.4, а), до виробничої функції із жорстко фіксованою пропорцією їх використання (рис. 7.4, б).

Рис. 7.4. Ізокванти для виробничих функцій: а — з ідеальною взаємозамінністю; б — з фіксованою пропозицією факторів виробництва

Дата добавления: 2015-05-09