Проаналізуйте грошову пропозиція та грошові агрегати. Графічна модель грошової пропозиції. Роль банківської системи в розширені грошової пропозиції

Пропозиція грошей — це сукупність грошових активів, які використовуються в нац. економіці в кожний даний пе­ріод часу. Поряд з цим терміном макроекономісти для визначення сукупності грошей використовують термін «грошова маса». У кількісному значенні пропозиція грошей і грошова маса — поняття рівнозначні.

Пропозиція грошей складається з грошових активів, які мають різну ліквідність. За­лежно від рівня ліквідності всі грошові активи групуються зрос­таючим підсумком у грошові агрегати:

Грошові агрегат	Склад грошових афегатів
М0	Готівка ()
М1	М0 + кошти у національній валюті
М2	М1 + кошти в валюті
МЗ	М2 + ц/п власного боргу банків

Агрегат М0 охоплює найліквідніший актив. Далі їх склад послідовно нарощується за рахунок до­давання активів з меншою ліквідністю.

За рівнем спроможно­сті виконувати функцію платіжного засобу всі грошові активи поділяються на два види: власне гроші і майже гроші. До власне грошей відносять активи, агрегату М1 і мо­жуть безпосередньо використовуватися як платіжний засіб. Активи, що входять до складу агрегатів М2 та МЗ, — це майже гроші, оскільки вони безпосередньо є не платіжним засобом, а засобом заощадження. Проте без великих перепон вони можуть бути перетворені в активи, використовувані як платіжний засіб.

Пропозиція грошей передусім залежить від політики централь­ного банку, який володіє монопольним правом на первинну гро­шову емісію. Результатом первинної грошової емісії є приріст грошової бази, яка визначається за формулою: H = CU + BR де H — грошова база; CU — готівка, яка знаходиться поза банками, тобто на руках у населення. До складу готівки поза банками не входить готівка, яку тримають банки в своїй касі; BR — банківські резерви.

Пропозиція грошей (M^s) відрізняється від грошової бази і визнача­ється як сума готівки (CU) і банківських депозитів (D): M^s = CU + D

Пропозиція грошей, як правило, перевищує грошову базу. Це пояснюється тим, що банківська система здійснює вторинну гро­шову емісію на основі мультиплікації (примноження) грошової ба­зи. Отже, крім центрального банку, здатністю створювати гроші во­лодіє також банківська система. У найбільш загальному виді величина мультиплікатора визначається по формулі: грошовий мультиплікатор = 1 / норма обов'язкових резервів.

Кінцевий мультиплікаційний ефект залежить від величини норми обов'язкових резервів, від форми, у якій люди воліють тримати нові гроші, і від інших факторів.

Грошова база і грошовий мульти­плікатор є незалежними змінними функції пропозиції грошей. Але в графічних моделях пропозиція грошей розглядається як функція від процентної ставки:

Крива пропозиції грошей має додатний нахил, тобто є зростаючою функцією від процентної ставки і. Процентна ставка може впливати на пропозицію грошей че­рез ті чинники, які визначають рівень грошового мультиплікато­ра.

1. Зростання % ставки за депозитами веде до зменшення коефіцієнту готівки, зростання мультиплікатора і збі­льшення пропозиції грошей.

2. Зростання % ставки за кредитами веде зменшення норми резервування, зростання мультиплікатор і збільшення пропозиція грошей.

Приклад дії грошового мультиплікатора: Банк А має надлишкові резерви у сумі 10 000. Він надає кредит своєму клієнту на оплату послуг клієнта банка Б на 10 000. Банк Б за норми резервування 20% з отриманих коштів формує резерви у сумі 2 000, а 8 000 може використати подібно банку А.

Дата добавления: 2015-05-09