Економічна нерівність та політика соціального захисту населення. Нерівність у доходах і її вимірювання. Крива Лоренца. Особливості розподілу доходів в Україні

Розгляд проблем розподілу різних структурних елементів су­купного продукту за умов ринкової економіки показав, що в ре­зультаті виникає мат. і соц. диференціація сус-ва. Існування глибокої нерівності суперечить самій суті соц. орієнтованої ринкової економіки. Саме тому на­бирає актуальності проблема соціального захисту населення.

Соціальна політика - це соц.-економ. заходи держа­ви, п-в, організацій, місцевих органів влади, які спрямо­вані на захист населення від безробіття, інфляції, знецінення тру­дових заощаджень тощо. Елементи: програми працевлаштування та перекваліфікації; правове регулювання найманої пра­ці; регулю­вання зарплати в залежності від сфер діяльності, форм власності та професій; індексація доходів населення та застосування дотацій і компенсацій; дотації та компенсації.

В економ. розвинених ринкових країнах система соц. забезпечення втілюється у дві основні форми: соц. страхування та трансфертні виплати. Відмінність полягає у тому, що перша передбачає попередні регулярні внески до страхових фондів з боку роботодавців та самих осіб найманої праці, а друга - не передбачає попе­редніх спеціальних внесків.

Напрями (програмами) соц. страхування особи: 1. Страхування по ста­рості (пенсії по старості). 2. Виплати по втраті утримувача. 3. Виплати по втраті працездатності. 4. Страхуван­ня по безробіттю.

В економічно розвинутих країнах, крім державної, існує приватна система соц. страхуван­ня, яка, в свою чергу, передбачає дві форми: колективну та індивідуальну.

Трансфертні виплати передбачають конкретні програми держ. допомоги і стосують­ся лише тієї категорії людей, які не мають мінімально­го доходу від своєї праці або ж взагалі не здатні до праці. Для отримання трансферту не потрібні страхові або інші попередні внески з боку особи. Програми допомоги фінансуються із держ. та місцевих бюджетів.

Пере­розподіл доходів відбувається завдяки коливанням ринкових цін як на самі фактори в-ва, так і на товари та послуги. Він може здійснюватися у формі добровільних внесків до сус-них, доброчинних і релігійних фондів та організацій. Але найбільш по­тужним каналом перерозподілу доходів є фінансово-кредитна сис­тема, насамперед, її центральна ланка - державний бюджет. Тут перерозподіл здійснюється за рахунок податків та платежів.

Міру нерівності доходів можна визначити, використовуючи криву Лоренца, що відображає фактичний розподіл доходів, бу­дується за реальними даними - 20% найбідніших сімей одержують 7 % доходу, 40% сімей - 18%, 80% сімей - 56%. Можна, визначити і дохід 20% найбагатших сімей. Він складає 44% від усього доходу.

Область між лінією абсолютної рівності та кривою Лоренца вказує на ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим вона більше, тим більша нерівність розподілу доходів у сус-ві. Реальне сус-во не характеризується ні абсолютною рівністю, ні абсолютною нерівністю. На­ближення кривої Лоренца до лінії абсолютної рівності убиває стимули до продуктивної праці, а надмірна її вигнутість може викликати соц. напругу у сус-ві. Враховуючи ці обставини, вчені-економісти прийшли до висновку, що межа на­тягу "лука Лоренца" наступає у той момент, коли найбідніші 40 % населення починають усі разом отримувати менше 12-13% загальної суми доходів. Значна диференціація у роз­поділі доходів може викликати різкі політичні потрясіння і при­вести до вкрай небажаних для країни наслідків.

Тому держава повинна регулювати натяі "лука Лоренца" (розподіл доходів) і через оподаткування найбагатших та випла­ти найбіднішим змінювати ситуацію в розподілі доходів. Але певна нерівність все ж повинна зберігатись, зрівнялььий розподіл суперечить ринковим принципам, історичний досвід вказав на його безперспективність і навіть шкідливість для суспільства.

Дата добавления: 2015-05-09