Процес виникнення і розвитку української мови у литовсько-польську добу

Після розпаду Русі українські землі було швидко захоплено Литвою та Польщею. Лише на півночі — у Північній Буковині та Північній Бесарабії — залишилися суцільні райони, де більшість мешканців складали україномовці.Наприкінці XIVст. у Великому князівстві Литовському було 90% білоруського та українського населення, найуживанішою в усіх сферах життя стала літературна староукраїнська мова, що в той час офіційно називалася «руським єзиком». У Великому князівстві Литовському від другого видання «Литовського статуту».У XIV—XV ст. мова документів Великого князівства Литовського щораз більше наближувалася до української розмовної мови. Богослужбові книги починають перекладатися «про́стою мовою», тобто мовою, максимально наближеною до розмовної української У кінці XVI — і на початку XVII ст. Києво-Печерська лавра стала осередком народної мови: проповідники промовляли лише українською, повчаючі читання у Церкві (Синаксарі) давали тією ж мовою, Євангеліє читалося українською, друкарня лаври випустила багато книжок, написаних українською мовою.В Україні у ХV ст простежується намагання писати релігійні тексти «про́стою мовою». Відома, зокрема, написана у 1489 р. у Кам'янці-Подільському «Четья» — у ній вживається багато слів та зворотів живої української мови. Ця пам'ятка відобразила «трансформацію церковнослов'янської мови в українську через насичення елементами української мови. У ХVI ст. в Україні помітно активізувалося релігійно-культурне життя. Саме на той час припадають перші спроби здійснити переклади «про́стою мовою» біблійних книг. Пересопницьке Євангеліє стало один з перших перекладів новозавітних книг розмовною українською мовою. Переписувачi сполучали українські розмовні елементи з церковнослов'янськими, можна твердити, що була зроблена спроба створити українську літературну мову, яка б могла функціонувати у сфері «високої» культури.Перший літературний твір, надрукований українською розмовною мовою- п'єса «Трагедія руська». (1609 — 1618 рр.) Вона так і не стала поворотним моментом у становленні української літературної мови на народній основі, оскільки православне духовенство було проти використання розмовної мови замість церковнослов'янської у богослужінні.Від часу входження українського мовного простору спочатку до складу литовської держави, а потім до Речі Посполитої, частина русинів-українців зреклися місцевої мови і засвоїли польську як мову літературну — і письмову, і розмовно-побутову.. Однак попри це, знаковість ХVІІ ст. в іншому:

§ у наповненні української мови народними лексико-граматичними структурами і витворенні «простої мови», як називали її сучасники;

§ у її широкому територіальному поширенні;

§ у набутті статусу офіційної за Гетьманщини;

§ у спробах її першої лексико-граматичної кодифікації.

Дата добавления: 2015-05-09