Контрольна робота №4

1.Визначення висоти очей спостерігача над поверхнею вертикальної кривої (Н) при оцінці зорової плавності в плані при розташуванні екстремальної точки в межах ввігнутої вертикальної кривої. Схеми, формули.

Рис.1. Розрахункові схеми для визначення Н при розташуванні екстремальної точки в межах ввігнутої вертикальної кривої:

а – взаємне розташування кривої в плані і вертикальної кривої;

б – розрахункова схема в поздовжньому профілі і розрахункова формула;

h – розрахункова висота очей водія над проїзною частиною, м;

S₃ – відстань від спостерігача до екстремальної точки,м;

S_в – відстань від початку вертикальної кривої до екстремальної точки (для випадку,коли початок вертикальної кривої лежить між спостерігачем і екстремальною точкою);

R_віг. – радіус вертикальної увігнутої кривої, м.

На випуклому поздовжньому профілі висота очей над поверхнею заокруглення зменшується і за рахунок цього збільшується видима кривизна ведучої лінії, при увігнутому поздовжньому профілі висота очей над поверхнею заокруглення збільшується, а видимість кривизни ведучої лінії зменшується. Величину Н визначають за розрахунком. Розрахункову формулу обирають в відповідності з схемою співвідношення кривої в плані і кривої в поздовжньому профілі.

Величина Н не залежить від форми кривої в плані.

Якщо крива в плані розташована на прямій в поздовжньому профілі, незалежно від ухила цієї прямої H=h.

2. Основні прийоми гармонізації дорожнього середовища в природному ландшафті. Варіанти проходження доріг: А — дорога в нульових відмітках; АБ і БА — перехід від нульових відміток до насипу і зворотний перехід; АВ і ВА — перехід від нульових відміток до виїмки і зворотний перехід.

Основні прийоми гармонізації дорожнього середовища в природному ландшафті слід запозичувати із загальних прийомів ландшафтної архітектури. Для них характерне використання природних матеріалів — грунту, рослинності, води як основних джерел формоутворення.

Безумовно, неможливо вичерпати організацію природних форм якими-небудь жорсткими канонами. Мистецтво ландшафтної архітектури, подібно до музичної творчості, безмежно — конкретна неповторна ландшафтна ситуація народжує її неповторне аранжування.

А. При проходженні дороги в нульових відмітках насип практично не відчувається при русі з проїзної частини і трохи проглядає при погляді на дорогу з боку. Основні гармонізуючі прийоми організації дорожнього середовища полягають у використанні зелених насаджень — чагарникових і деревних порід. Тут багато що залежить від плану траси — пряма, плавна крива або переходи від прямої до кривої і назад. Найкраще підходить посадка відособлених, яскраво виражених груп дерев поблизу вершин кутів повороту. На прямих ділянках і на ділянках плавної кривизни доцільна посадка протяжних мас чагарникових порід неправильної форми з невеликими вкрапленнями дерев.

АБ і БА. Перехід від нульових відміток до насипу зазвичай створюється поступовим збільшенням висоти насипу. Практично початок насипу зорово не позначається (за винятком влаштування бар'єрних обгороджень). Додаткові заходи аналогічні варіанту А. Зворотній перехід також не вимагає додаткових заходів щодо ландшафтної організації.

АВ і ВА. Перехід від нульових відміток до виїмки створює «ефект в'їзду». З'являється відчуття деякої завуженності габаритів дороги. Засобами ландшафтної архітектури необхідно замаскувати початок виїмки. Це може бути досягнуто розкриттям початку виїмки (влаштуванням своєрідних «воріт»), плавним плануванням її укосів, посадкою чагарників і дерев в двох-, трьохрусній композиції в зоні початку виїмки. Зворотний перехід від виїмки до нульових відміток, навпаки, створює ефект виходу на вільний простір. Компенсаційні заходи аналогічні заходам варіанту АВ.

Дата добавления: 2015-05-07