Контрольна робота №19

1. Розташування мостів та шляхопроводів згідно принципів ландшафтного проектування.

Розташування малих і середніх мостів повинне повністю підкорятися загальному напрямку траси. Прямолінійні мости невеликої довжини, розташовані між кривими в плані, або горизонтальні мости в межах вертикальної кривої різко порушують зорову плавність полотна дороги, а при різкій невідповідності погіршують умови і безпеку руху. Абсолютно недопустимо влаштування кривих малих радіусів перед в'їздами на мости.

Малі і середні мости слід розташовувати відповідно до загального напрямку дороги - на кривих в плані і профілі, на перехідних кривих із влаштуванням віражів. Неминуче ускладнення конструкції моста виправдовується в цьому випадку поліпшенням траси дороги. Будівництво мостів на кривих підвищує безпеку руху і транспортно-експлуатаційні характеристики дороги і дозволяє водіям та пасажирам повною мірою оцінити красу цих оригінальних інженерних споруд.

Великі мости через річки, особливо судноплавні, є досить дорогими і унікальними спорудами і їх розташування обгрунтовують вибором найбільш раціонального мостового переходу. Траса дороги відповідно має бути підпорядкована на чималій відстані раціональному створу мостового переходу без різкої її зміни поблизу моста.

У гірських районах широке застосування повинні знаходити високі мости і естакади, що перетинають глибокі долини без зміни загального напрямку траси. Вони вимагають меншого відведення землі в порівнянні з високими насипами, що дуже важливо, зокрема, для курортних районів і при високопродуктивних землях. При будівництві мостів не порушуються умови стійкості гірських схилів, тоді як відсипання високих насипів, перенавантажуючи схили, інколи викликає розвиток зсувних явищ.

Перетинання автомобільних доріг в різних рівнях, розташованих на прямих ділянках, є місцями з незабезпеченою видимістю, оскільки водії під'їжджаючих автомобілів бачать дорогу лише до верхньої точки шляхопроводу. Ділянка за шляхопроводом залишається невидимою, що істотно знижує рівні зручності і безпеки руху. Тому доцільно розташовувати шляхопроводи на кривих в плані з радіусами більше 1000м при куті повороту більше 8.

2. Основні прийоми трасування в рівнинній місцевості

Ландшафт лісостепу характеризується наявністю розвинених малих форм рельєфу та частих долин постійних і тимчасових водотоків: річок, зарослих балок і діючих ярів. Ліси в цій зоні розташовані своєрідними островами, що мають у зв'язку з їх відносно малими площами значну цінність. Оскільки елементи рельєфу не створюють істотних перешкод для трасування, за рідкісним винятком дороги трасують з дотриманням допустимих поздовжніх ухилів, не зачіпаючи лісових масивів.

Найбільш доцільним є трасування доріг вздовж узлісь лісових масивів, що не заважає сільському господарству, оскільки не викликає необхідності перепланування полів і не відрізає від них вузьких смуг, подальше використання яких у сільськогосподарському обороті стає складним у зв'язку з неможливістю їх механізованої обробки.

У південних районах доцільно обходити навіть невеликі гаї. При необхідності їх перетину не можна ділити ліс прямою наскрізною просікою на зорово ізольовані один від одного частини. Дорога повинна входити в ліс на заокругленні (рис. 1).

Рис. 1. Особливості проектування автомобільних доріг на ділянках входу в ліс: а - прямолінійний перетин лісу; б - вхід в ліс на кривій; в - посадка дерев і чагарників на вхідних ділянках

При неминучості проходу дороги через невеликі гаї прямими ділянками негарно виглядають як перетин їх точно посередині, так і різко асиметричний, при якому відрізаються вузькі смужки лісу.

Щоб запобігти заметам доріг снігом, який переноситься вздовж узлісь лісу, вітровим потоком, на ділянках автомобільних доріг, які прилягають до лісу, використовують групові посадки дерев і чагарників. У міру наближення до лісу ці посадки повинні ставати все більш густими і збільшуватися за висотою. Їхнє призначення полягає в пом'якшенні переходу від відкритого простору до вузької лісової просіки і плавній зміні бічній вітрового навантаження на автомобіль.

У південній частині лісостепової і степової зон велике значення набуває збереження не тільки існуючих лісів, але навіть окремих груп дерев. У більшості випадків буває досить незначного зміщення траси убік для збереження красивої групи дерев. При реконструкції доріг необхідно прагнути до використання існуючих придорожніх насаджень.

Дата добавления: 2015-05-07