Речей, які PR-щики могли б робити краще або не робити взагалі

СЛОЖНЫЙ ВОПРОС

СЛОЖНЫЙ ВОПРОС

ЕСЛИ ЖУРНАЛИСТ ПРОВОЦИРУЕТ

НЕВЕРБАЛЬНАЯ КОММУНИКАЦИЯ

МИНИМИЗАЦИЯ АГРЕССИИ

• Четко выверенные, короткие и непротиворечивые заявления

• Присоединение к позитивных трендам и настроениям

• Использование лояльных независимых экспертов

• Акцент на взаимодействие с лояльными журналистами

• Отвлечение внимания на другие проблемы

• Обе ноги на полу (= стабильность, укорененность»)

• Прямая спина (= уверенность, мощность)

• НЕ СКРЕЩЕННЫЕ руки (= желание что-то скрыть)

• Дыхание

• Мышцы лица: есть ли напряжение?

• Изменение позы и положения тела время от времени (= энергия и гибкость, а не зажатость и закрепощенность)

• Итоговый самоконтроль: ноги, спина, руки, дыхание, мышцы лица, положение тела

• НЕТ НЕГАТИВНЫМ ЭМОЦИЯМ – эмоциональные реакции, как

правило, дорого обходятся

• Пространство между раздражителем и реакцией: пауза,

небольшое плавное изменение положения тела, размеренное

медленное дыхание

• Предварительная подготовка: ключевые сообщения, которые

хотим донести, и «изюминки» (примеры, байки и шутки)

• Упреждение сложных вопросов, которые наверняка возникнут

• Выслушать вопрос

• «слушать глазами»

• не перебивать (= уважение к спрашивающему)

• не кивать, если вопрос содержит негатив

• Выиграть время

• пауза

• мысли по поводу вопроса

• Отвечать всей аудитории, а не только задавшему вопрос

• НЕ повторять негатив, звучавший в вопросе

• Воспринимать вопрос как вклад журналиста в решение

проблемы

• НЕ оскорблять журналиста в ответ

• Подвергать сомнению источники информации

• Не принимать предположений и вопросов «А что, если…?»

• Переходить к подготовленному тексту и домашним заготовкам

при любой возможности

Цей список, як то кужуть, наболів. Багато що з перерахованого мені особисто здається очевидним і навіть банальним. Але, не дивлячись на це, поки мені не вдається зрозуміти, чому при всьому цьому його так важко дотримуватися.

Отже, 10 речей, які PR-щики могли б робити краще або не робити взагалі (наведені без всяких пріоритетів, просто списком):

• Планувати дати проведення пресс-заходів. Ситуації, коли дві компанії призначають прес-конференції на один день і на один і той же ча, але в різних місцях, бувають досить часто. Можливо, десь це робиться спеціально (наприклад, в політиці), але на нашому ринку це точно від неуважності. Особливо зараз, коли компанії починають оголошувати про підсумки минулорічної роботи. Адже можна подзвонити знайомим журналістам, перш ніж призначати час, і поцікавитися, чи не запросив їх ще хтось.

• Дзвонити і уточнювати, чи вийшов матеріал за підсумками заходу. Само по собі це нормально. Але коли це робиться, скажімо, через місяць після того, як стаття опублікована, а журнал розпроданий і пішов в архів - це дуже неприємно. З'являється відчуття, що ти працюєш тільки для того, щоб PR-агентство «поставило галочку» напроти твого журналу, а сам контент, якість статті його не цікавить. Може це і так, але не варто дуже вже явно демонструвати таке не дуже правильне відношення до преси.

• Вимагати чіткий список питань перед інтерв'ю. Можливо, з цим хтось може не погодитися, але я противник заздалегідь підготовлених питань і майже завжди відмовляюся їх складати. Я можу змалювати теми, які збираюся піднімати, але не хочу доводити їх до формалізації. Питання істотно обмежують інтерв'юера в розмові, причому ще до її початку. Він заганяється в штучні рамки і не завжди адекватно реагує, коли його питаєш про щось стороннє. В той же час, я не бачу нічого поганого в тому, щоб погоджувати готовий текст інтерв'ю і уточнити якісь цифри. В цілому ж «зведення» інтерв'ю «без питань» - складніше, ніж з ними, але і цікавіше, тому що виходять максимально відвертими, і читачі це відразу відчувають.

• Випускати релізи з будь-якого приводу. Найсмішніше, що я коли-небудь бачив, це прес-релізи з приводу ювілеїв топ-менеджерів. Деякі ще приписують «не могли б ви привітати його [її] із сторінок ваших журналів». Є і інші веселі приклади. Найнеприємніше, до чого може привести така робота - зниження уваги журналіста до компанії взагалі і до її PR-активности зокрема у міру отримання такого ось «сміття» (а що ви зазвичай робите із спамом?). Краще менше, та краще - правильне прислів'я в цьому випадку. Якщо є сумніви, чи випускати реліз з того чи іншого приводу, чи буде він цікавий - завжди можна подзвонити журналістам і порадитися.

• Те ж саме з приводу заходів. Але тут все ще швидше - достатньо одного-двух неінформативних пресс-івентів, щоб втратити довіру журналістів назавжди (або дуже надовго).

• Робити широкомасштабну розсилку запрошень на пресс-заходи. В результаті на них приходять а) журналісти, яким подія в принципі нецікава, тому що вона непрофільна (і тоді див. п. 4); б) досить дивні люди, що представляють неіснуючими ЗМІ або «заводські багатотиражки» та задають дивні питання («скажіть, а кі комплектуючі українського виробництва використані у вашому комп'ютері?»).

• Робити акцент на фуршеті. На цю тему ми сперечалися з Євгенієм Бабічем (PR-менеджер «Фокстрот IT») в коментарях до одного з моїх попередніх постів. Він вважає, що фуршет (або банкет - коротше, годування) є невід'ємною частиною пресс-заходів і не робити їх - поганий тон. Я розумію звідки взявся цей стереотип - від уміло розбещеного кимось слухом, що «журналістів треба годувати» і що «ситий журналіст - добрий журналіст». Якщо мова йде про вечірній захід, що затягується допізна, - може і справді треба, можливості перекусити по дорозі з редакції дійсно, як правило, немає. Але якщо захід проводиться вдень або вранці (а 90% проводяться саме вдень або вранці) я б фуршету не робив взагалі. Або обмежувалася кавою з печивом, чисто для проформи. Повірте, нормальний журналіст заробляє достатньо для того, щоб самому купити собі їжі. Йому платять достатньо за той матеріал, який він здобуває (якщо він нормальний журналіст), у тому числі і на таких ось заходах. А ненормальний? Вони вам потрібні? Відсутність безкоштовної їжі відваджує «халявщиків», і це правильно. Крім того, їжа відволікає від кулуарних розмов: топ-менеджер з набитим ротом – не найкращий співрозмовник. Короче кажучи, краще ці гроші витратити з більшим толком, наприклад, на оренду нормального залу або на підготовку матеріалів.

• Вибирати місце проведення івенту, не радячись з журналістами. Про це писав мій колега Артур Оруджалієв і, треба сказати, з тих пір ситуація дещо покращилась. У відверто «трешових» місцях IT-компанії вже не проводять свої івенти (або нас на них не запрошують:)). Але не буде зайвим про це згадати ще раз.

• Вибирати PR-агентства, не радячись з журналістами. Я розумію, що є «підводні течії» при тендерах на обслуговування, але врешті-решт, поважані компанії, для кого ви наймаєте агентство - для «що б було» або для роботи з громадськістю? Тоді чом би просто не підняти трубку, не подзвонити і не взяти рекомендацію у цієї самої громадськості? Я розумію, що у кожного журналіста вишикувалися свої стосунки з агентствами, але ж можна подзвонити до 10 журналів і сформувати більш-менш правдиве враження. Тут, правда, повинен відзначити, що успішність PR-агентств сильно залежить від конкретних людей в їх штаті (як, втім, і скрізь).

• Працювати з пресою на віддаленні. У кожного ЗМІ своя специфіка, свої нюанси, свої dead-лайни і свій формат. В той же час, IT-ЗМІ у нас на ринку можна перелічити на пальцях (деякі говорять, що однієї руки), і просто відвідати всі ключові видання - справа одного тижня. У плюсі - колосальна кількість інформації, що робить роботу PR-фахівця максимально якісною, такою, що б'є в «яблучко» і найважливіше - знімає нерозуміння і конфліктні ситуації ще до їх виникнення.

Звичайно я не претендую на звання гуру у сфері PR, і ці 10 пунктів - лише підсумок моїх спостережень з журналістського боку. Але я готовий до конструктивних дискусій:)

Домашнее задание:

1.Подробно изучите ключевые вопросы лекции.

2.Опишите особенности применения доктрины прав человека и свободы слова во отношениях власти и СМИ (статья: Нестеряк Ю.В. Законодавче врегулювання відносин влади і засобів масової комунікації: принципи та механізми на основі узагальнення міжнародного досвіду)

3.Проработайте текст документа «Правила поведения с представителями СМИ» Российского Минобороны http://dere.kiev.ua/library/other/pravila_poveden.shtml. Задание:

3.1.опишите принципы общения с прессой;

3.2.опишите правила поведения во время телеинтервью;

3.3.опишите правила поведения во время радиоинтервью.

4. Прочитайте подраздел 11 из пособия Присциллы Парсонс «Этика PR». Особое внимание уделите статьям: Parsons P.О. ASPECTS OF ETHICAL MEDIA RELATIONS. MEDIA TRANSPARENCY AND PR ETHICS // Ethics in Public Relations: A Guide to Best Practice / Patricia J Parsons; 2nd ed. - London; Philadelphia. - 2008. - pp.93-95.

5.Найдите и опишите правила аккредитации журналистов. В каком случае организация имеет право отказать журналисту в аккредитации (не разорвать договор, а отказать)?

6. Найдите этические принципы журналистов.

7. Найдите в Интернете тексты положений о работе пресс-служб, пресс-центров. Выявите в этих документах принципы отношений со СМИ, опишите обязанности специалистов по MR

Дата добавления: 2015-05-09