Що означає слово.

АВТОКЕФ А ЛЬНИЙ, тобто незалежний, дослівно в перекладі з грецької означає «сам голова». Слово відоме з V ст. Автокефальними традиційно називають національні незалежні православні церкви, що мають своє самоврядування, свого главу церкви. Автокефальні церкви об’єднуються як рівноправні у Вселенську православну церкву. В історії Вселенської православної церкви відомі різні автокефальні церкви, зокрема найдавніші, що існують і досі, — Єрусалимська, Олександрівська, Царгородська.

Українська православна церква, прийнявши віру від Царгорода (Константинополя), фактично 700 років була автокефальною. Зверхність царгородського патріархату виявлялася лише в тому, що він схвалював обраного самостійно в Україні-Русі митрополита Київської митрополії. 1686 року Московська церква (що 1448 року без погодження з Царгородським патріархатом, якому в складі Київської митрополії підлягала, проголосила свою автокефалію) повністю підпорядкувала собі українську церкву.

Відродження нашого православ’я юридично було проголошено 1 січня 1919 року спеціальним законом УНР (Директорією). Перша служба Божа українською мовою відбулася 1 травня 1919 року в Микільському соборі на Печерську в Києві за настоятельством Василя Липківського. Українська автокефальна православна церква, проіснувавши до 30-х років у дуже несприятливих умовах, була зрештою ліквідована на терені рідної землі. Новий рух за відновлення українського православ’я почався 1989 року.

А НГЕЛ, ЄВ А НГЕЛІЄ, БЛАГОВ І ЩЕННЯ. Із прийняттям християнства в Україні-Русі, з посиленням зв’язків із Грецією до нас прийшло багато нових слів. Одні з них проникали через книжну старослов’янську мову (її називали ще церковнослов’янською), що була свого часу літературною мовою для багатьох слов’янських народів, інші — усно. До книжних запозичень належать, зокрема, слова ангел і євангеліє. Ангел грецькою означає «посланець» (йдеться не про звичайного посланця, а про особливого — з неба). Це — релігійне значення слова на противагу світським (ангел — « заступник, оборонець взагалі» і «добра, гарна, лагідна людина, переважно жінка»), що, звичайно, розвинулося пізніше, на основі першого. Щоправда, для сучасної мови переносне вживання слова не типове. Недарма Словник української мови в 11 томах супроводжує обидва значення ремаркою «застаріле».

В українській мові грецьке слово зазнало деяких фонетичних змін, але варіант ангел все-таки найприйнятніший для літературної мови, особливо для конфесійного стилю (до речі, Словник староукраїнської мови XVI—XV ст., т. 1, 1977 p. подає тільки ангел). В інших стилях, зокрема в розмовно-побутовому, художньому, нарівні з основним варіантом вживають також янгол (ангол і янгел здаються менш перспективними).

Від тієї самої основи, що й слово ангел, походить євангеліє. Поділивши його на дві складові частини, одразу помітимо прозору спорідненість обох слів: Євангеліє дослівно означає «добра вість». Цю добру вість несли учні Ісуса Христа Матвій, Марко, Іоан і Лука, розповідаючи людям про життя і діяння свого Учителя. Слово Євангеліє з грецької через церковнослов’янську мову спочатку засвоїлося в українській як іменник середнього роду. Така форма зафіксована у Словнику староукраїнської мови XIV—XV ст. Однак і це слово з часом трохи змінилося, зокрема воно почало вживатися також у жіночому роді — Євангелія.

Крім грецького запозичення євангеліє, в українську мову ввійшла й калька цього слова, причому з церковнослов’янським елементом благий (тобто «добрий, хороший»): благовіствованнє. Це слово мало поширення у конфесійному стилі української мови. Натомість у писемну практику міцно ввійшла назва свята у відповідному до фонетичних законів української мови оформленні — Благовіщення — день, коли, за Євангелієм, ангел Гавриїл оповістив діву Марію: «Не бійся, Маріє, — бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус» (Біблія, перекл. І. Огієнка).

ДІ А ГНОЗ. Це слово грецького походження: діа означає «прозорий», а гнозис — « знання», буквально «прозоре знання», тобто ясне уявлення про стан речей. У медицині діагнозом називається короткий лікарський висновок про характер і суть захворювання, який робиться на підставі всебічного дослідження хворого, напр.: Температурна крива багато в чому визначає і діагноз захворювання, і характер його лікування, і прогноз (з газ.). Правильно поставлений діагноз — запорука успішного лікування. Характерна сполучуваність слова: ставити, визначати діагноз, встановлення, уточнення діагнозу, поспішити з діагнозом.

Останнім часом це слово розширює коло вживання в переносному значенні «на підставі певних даних робити висновок про щось», напр.: Сьогодні ми лише придивляємось, намагаємося поставити перші діагнози і зорієнтуватися у перспективах. Зважте, крім усього, наш відділ прикладного мистецтва утворився близько шести років тому (з журн.); Нові методи діагностики й прогнозування навчально-виховної роботи (з газ.).

Отже, не тільки діагноз, а й похідні слова діагностика, діагностування вживаються в переносному значенні, поповнюючи розряд книжних метафор.

З А ДУМ. Слово вживається у сучасній літературній мові в значенні «ідея художнього, музичного, публіцистичного твору».

Задумом називають також плани, дії, намір окремої людини або колективу, напр.: Багато цікавих задумів здійснюють члени нашого колективу (з газ.); З задумами, з планами, з надіями Вийшли ми в дороги життєві (П. Дорошко).

Найчастіше іменник задум сполучається з дієсловами здійснювати, виконувати, втілювати.

Залежно від лексичної сполучуваності слово задум набуває негативного емоційного змісту, напр.: розгадати задум, зірвати задум.

З А ПОВІДЬ. У своєму первинному значенні це слово виражає релігійний зміст «біблійний або євангельський вислів-наказ, вислів-повчання морального характеру», напр.: святі заповіді, заповідь Господня, пор.: Немає жодного морального принципу, котрий не мав би свого початку, а часто й свого формулювання у Біблії: не вбий, не вкради, не перелюбствуй, шануй свого батька, свою матір, возлюби ближнього свого, як самого себе. Ці заповіді непорушні на всі часи, для всіх народів (з журн.).

Поступово значення слова заповідь розширилося, воно почало стосуватись не тільки людської моралі, а й різноманітних сфер практично-виробничої, суспільної діяльності людей. У сучасній літературній мові воно набуло іншого змісту — «суворе правило поведінки, неухильний обов’язок», напр.: заповідь людської доброти, заповідь виховання, батькова заповідь.

Основна сфера застосування цього слова — публіцистичний і художній стилі. Надто часто воно вживалося в мові 70 — 80-х років, розширивши сполучуваність з іншими словами: перша заповідь у насінництві, перша заповідь мистецтва і под.

У результаті активного функціонування слово заповідь розвинуло також значення «зобов’язання».

ІКЕБ А НА — слово-поняття, що прийшло до нашої мови із Японії. Вживається воно в значеннях: 1) «мистецтво складати з квітів, рослин, гілок букети, художні композиції», 2) «вази для букетів, композиції». Сучасна мовна практика використовує слово ікебана здебільшого у першому значенні, пор. гумористичне вживання цього слова: Я показав страхагентові останній червінець, передостанні штани, а на додачу — ікебану страхових квитанцій.

І МІДЖ. Коріння цього слова — в англійській мові де image — «зображення, образ». Спочатку слово імідж вживалося лише у контекстах артистично-мистецького змісту, наприклад, імідж артиста, імідж ансамблю тобто «умовний образ артиста чи колективу артистів, як правило, штучно створений ними, відповідно вдало чи невдало». Згодом слово імідж розширило сполучуваність і стало популярним, насамперед у засобах масової інформації, де вживається у значенні «умовний образ когось або чогось чи суспільства у цілому», пор. Норвезькі приватні фірми хочуть створити власний імідж на українському ринку («Вечірній Київ»).

ІМП І ЧМЕНТ (від англійського impeachment). Назва окреслює процедуру притягання до суду парламентом вищих посадових осіб держави, пор.: Парламент міг би піти на імпічмент, якби сам залишався на висоті («Голос України»).

ІНВЕСТ И ЦІЯ (від латинського investire) в дослівному перекладі означає «одягати». Це слово має значення «вкладання коштів в основний капітал і матеріально-товарні запаси для розвитку виробництва з метою одержання прибутку». Інвестування у цінні папери дозволяє тільки одержувати прибуток, прямі інвестиції призначені також для участі в управлінні компанією, пор.: Японське міністерство торгівлі та промисловості ухвалило поширити на Україну закон про державні гарантії інвестиції японських приватних компаній за кордоном («Вечірній Київ»).

Від іменника інвестиція утворені прикметник інвестиційний (інвестиційний банк, інвестиційні папери) та іменник інвестор: Нехай замість... валютних відрахувань київські підприємства, кооперативи, іноземні інвестори везуть до нас численні продукти, медикаменти тощо («Вечірній Київ»).

ІНДЕКС А ЦІЯ походить від латинського index — « покажчик, список». Як економічний термін індекс означає показник, що характеризує зміни рівня певного явища порівняно з іншими рівнями того самого явища, взятого за основу. Від іменника індекс утворюються похідні слова на позначення процесу, дії — індексувати, індексація. У сучасній українській мові індексація означає «спосіб захисту від інфляції шляхом прив’язування суми зарплати, контракту, кредиту і т. ін. до індексу росту цін». Пор. вживання цього слова у такому контексті: Наслідки (емісії у фінансах) передбачити неважко: гігантський стрибок в знеціненні гривні, необхідність нових індексацій прибутків «бюджетників» («Вечірній Київ»).

ІНФЛ Я ЦІЯ (від латинського слова inflatio — « роздмухування, розбухання») — переповнення ринку паперовими грошима, що призводить до підвищення цін. Засоби масової інформації повідомляють: Фінансова криза є відображенням кризи економічної... інфляції — риса всіх сучасних економік; Подолання інфляції та бюджетного дефіциту немислиме без прискорення процесу оборотності, проведення цінової і фінансово-кредитної реформ («Голос України»).

ІНФРАСТРУКТ У РА (від латинського infra — « нижче, під» та структура). Термін застосовується для позначення системи установ, що обслуговують виробництво і населення. Наприклад: Кожен житловий масив має свою інфраструктуру, себто оптимальну для його жителів кількість шкіл, дитячих, побутових закладів, магазинів, поліклінік, кінотеатрів — одне слово, усього того, що входить у поняття зручність («Наука і суспільство»).

ІПОТ Е КА (від грецького hypotheke — « запорука; застава») — закладання на нерухомість, під яку одержується кредит. Саме іпотека дає право кредиторові розпоряджатися майном боржника на випадок невиконання ним своїх зобов’язань.

КОНВ Е РСІЯ (від латинського conversio — « перетворення, зміна») — перебудова підприємств оборонно-промислового комплексу з метою переорієнтації їх на виробництво товарів широкого вжитку, напр.: Необхідно розробити міську програму конверсії. Адже в нас чимало оборонних заводів («Вечірній Київ»).

КОНВЕРТ У ВАТИ, КОНВЕРТ А ЦІЯ (від англійського convertibility — « оборотність, вільний обмін валюти») — режим національної валюти, що характеризується відсутністю обмежень за поточними операціями (торгівлі товарами і послугами), ринковим валютним курсом, напр.: Фактично запроваджується режим обмеженої внутрішньої конвертованості без будь-яких форм розрахунків між юридичними і фізичними особами.

У мовну практику ввійшло словосполучення конвертована валюта, що означає вільний обмін валют, які повсюдно приймаються як платежі за поточним ринковим курсом. Національна валюта вільно, без обмежень обмінюється на інші види валюти та міжнародні платіжні засоби всіма категоріями юридичних і фізичних осіб за всіма видами операцій, напр.: Для закупки продуктів харчування країнам, що розвиваються, необхідна конвертована валюта, якої вони не мають («Хлібороб України»).

КОНС Е НСУС (від латинського consensus — « згода, одностайність») — збіг думок. Цей термін означає одностайне прийняття рішень усіма учасниками наради, конференції тощо, напр.: Між мовними групами (у Швейцарії) існує консенсус щодо належності кожної з них до швейцарської нації, чому значною мірою сприяла політика нейтралітету, що дала змогу уникнути розколу на ґрунті війни («Вечірній Київ»); Після годинної дискусії члени постійної комісії досягли консенсусу («Голос України»).

КОНС О РЦІУМ (від латинського consortium — « співучасть, спільність») — одна з форм тимчасового договірного об’єднання фірм, компаній, банків для спільного здійснення великих фінансових операцій або для надання кредиту третім особам, напр.: «Костейнгруп» — один з британських будівельних консорціумів, що беруть участь у спорудженні тунелю під Ла-Маншем («Сільські вісті»).

КОНТРАГ Е НТ (від латинського contrahents, contrahentis) — « той, хто домовляється», «сторони в договорі». Це можуть бути люди або установи, які взяли на себе ті чи інші обов’язки угоди, а також кожна із сторін за угодою один щодо другого, напр.: Експозиція була широкоплановою і могла задовольнити різноманітні інтереси організацій... Експонати мали й свої інтересні пошуки нових ринків збуту, перспективних контрагентів для спільних розробок («Знання та праця»).

ЛОК А ТОР. Сьогодні, мабуть, немає людини, яка б не знала слова локатор. Словник іншомовних слів (К., 1985) дає таке його тлумачення: «Локатор — пристрій, яким визначають місце, де перебувають літак, судно чи інший об’єкт, за допомогою відбитих від них або випромінюваних ними звукових чи електромагнітних хвиль». З таким значенням це слово вживається і в спеціальній, науковій, і в художній літературі, в газетно-журнальних статтях і нарисах, напр.: Радіостанція, локатор, приймач — пристрої, в яких радіохвилі народжуються, підсилюються або перетворюються в інші сигнали (з журн.).

У деяких тварин є спеціальні органи, що діють як локатори. За їх допомогою тварини орієнтуються в просторі: У кажанів є ультразвукові локатори, тобто кажани здатні сприймати високочастотні ультразвукові сигнали (з журн.).

Іменники локатор та локація вперше було введено у тритомний Російсько-український словник 1968 р. із поміткою спец., тобто спеціальний термін. Підставою для введення цього слова до реєстру загальномовного словника було поширення його не тільки в спеціальній літературі, а й у розмовному вживанні та художніх творах. Споріднені слова: локаторник, локація, локаційний. Перше називає особу, яка обслуговує локатор, локація — з’ясування місцезнаходження тіла за допомогою локатора; локаційний — стосовний до локації, напр.: Праця сталевара мені дуже нагадує працю ракетників-локаторників, які беруть ціль за різними параметрами (з журн.). Пор. також термінологічні словосполучення ультразвукова локація, метод лазерної локації, локаційні дослідження, локаційні органи.

В історії української літературної мови слово локатор було відоме ще й як назва особи, що наймає квартиру (сучасне літературне квартиронаймач). З таким значенням воно увійшло з польської мови. Наприклад, Леся Українка писала з Ялти у вересні 1897 р. до своєї матері: На кожній вулиці в кожному будинку єсть багато хаток окремих для «локаторів» — тут же люди «сезоном» живуть.

Споріднене локація (від лат. locatio — розміщення, розподіл) уживає І. Франко як «місце в класі, що його займає учень відповідно до своїх успіхів у навчанні»: Се був дикий, валовитий [вайлуватий] і неохайний хлопець, який між усіма учениками свойого класу визначувався нечищеними по кілька неділь чобітьми... і — першою локацією.

Усі ці слова об’єднує спільний латинський корінь лок (лат. locus « місце»; loco « уміщую»; пор. ще localis « місцевий» — звідси прикметник локальний; дієслово локалізувати з фр. localiser, лат. localis; іменник локалізація — від фр. localisation).

М А РКЕТИНГ (англійське marketing від market — « ринок, торгівля, продаж») — комплекс організаційних, рекламних та інших заходів, що забезпечують стійкий збут продукції; прогноз попиту і можливість реального старіння товару, правильний вибір ціни, рекламну стратегію та ін., напр.: Менеджмент і маркетинг — ось два кити, на яких тримається система вільного підприємництва («Вечірній Київ»).

М Е НЕДЖМЕНТ (від англійського management — « управління, організація») — сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом, що застосовуються з метою підвищення його ефективності і збільшення прибутку, напр.: Ми одержали замовлення з Міністерства оборони — навчити менеджменту дві тисячі недавніх офіцерів («Голос України»).

МЕНТ А ЛЬНІСТЬ — МЕНТАЛІТ Е Т — паралельні дублетні назви того самого поняття, пов’язані з латинським словом mentalis — « розумовий», metis, mentis — « розум, інтелект, думка». До речі, спільне походження мають і слова коментувати, коментар.

В англійській мові mental, з яким співвідноситься прикметник ментальний, тлумачиться так: «розумовий», «характерний думками», а друге споріднене слово mentality означає 1) «інтелект, розумовий розвиток»; 2) «склад розуму»; 3) «спрямування, характер розуму», тобто те, що називають книжним словом умонастрій. Французьке mentalité, від якого, очевидно, й пішла наявна і в українській, і в інших мовах форма менталітет, має подібні значення.

Можливо, ментальність, утворене за допомогою поширеного в слов’янських мовах суфікса, більше узвичаїлося в нашій сучасній мовній практиці тому, що менталітет сприймається як «чужіше» слово.

Отже, що означають такі частотні тепер словосполучення: українська ментальність, ментальність українського народу?

Філософський словник тлумачить поняття ментальність як характер думок, сукупність розумових навичок і духовних інтересів, притаманних окремій людині або суспільній групі. Ось як звучить це слово у роздумах відомого науковця, економіста Богдана Гаврилишина: Не всупереч тому, що мають різний, національний склад, а, я б сказав, завдяки цьому названі країни (Швейцарія і Сінгапур) є економічно дуже ефективними. Бо є різна ментальність, різна «оптика», тому вони можуть спілкуватися з людьми різних країн, оперувати не тільки своїми категоріями, а бачити світ наче крізь різні призми.

Коли кореспондент часопису «Україна» у розмові з англійською журналісткою служби Бі-Бі-Сі запитує: Себто, передачі Бі-Бі-Сі чи то французькою, чи то українською мовами мало чим відрізняються? — то журналістка на це відповідає: Так було б, коли б ми не враховували ментальність, інтереси конкретної слухацької аудиторії, коли б у всіх національних редакціях працювали переважно британці, а не українці, росіяни, болгари.

Отже, ментальність народу — це його світосприймання, світовідчуття, особливості бачення світу й себе в світі, це природно й історично зумовлений психічний склад, національний характер, який відбивається в мові, культурі, звичаях, у матеріальній та духовній діяльності народу.

НАТ О МІСТЬ. Прислівник натомість передає зміст «замість чого-небудь»: — Така вже безвихідність усіх тих, хто хоче заперечити світ. Давні святі теж проклинали й покидали його, натомість створюючи свій власний світ, свого Бога (В. Підмогильний); Кожне стебло [банана] протягом вегетації дає тільки один врожай: відплодоносивши, відмирає. Натомість із м’ясистих коренів швидко відростає новий пагін (з журн.).

НЕПЕРЕС І ЧНИЙ — ПЕРЕС І ЧНИЙ. Перше слово — синонім до винятковий, особливий, самобутній, неординарний. Найчастіше сполучається зі словами людина, особа, письменник, талант, натура, напр.: Люди непересічні, цікаві, що живуть не для себе (В. Большак); Постать митрополита Андрея Шептицького в історії українського народу і його культури посідає непересічне місце («Людина і світ»).

Радіожурналіст, не знаючи походження слова непересічний, «сконструював» таку фразу: Відбулася непересічена подія. Відразу виникла така паралель: можна пересікти всю капусту, а трохи лишити непересіченої...

Непересічна подія має антонімічний, протилежний зміст щодо вислову пересічна подія, тобто «посередня, типова, звичайна, яка нічим не вирізняється». Це те саме значення, що й поняття середнє число, яке одержують від поділу суми кількох величин на їх кількість: на пересіченні цих величин і добуваємо середнє число. Отже, подія, явище, людина, талант бувають пересічні й непересічні.

П О ЗЕМ. В інтерв’ю українця із західної діаспори прозвучало: Це людина непересічного позему. Позем — « горизонт», і поземний — « горизонтальний»; у переносному вживанні так само, як і слово горизонт, точніше — горизонти, означає «кругозір, круговид», отож людина непересічного позему — це «людина непересічного кругозору, круговиду, людина виняткова, неординарна».

ОБН І ЖОК — синонім до межа, « неорана смуга землі між ланами». Прозоре за своєю будовою слово, ще ввійшло в прислів’я, художню літературу, пор.: Швидше жніть до обніжка, то буде пирогів діжка; Ой там у полі... — на обніжку тліє блакитний жар... Нащо так рано, метелику-сніжку, нащо так рано з-за хмар? (В. Чумак). У художніх контекстах слово розширює свої значення і виступає синонімом до таких понять, як «стежка, маленький клаптик землі», напр .:...усіма стежками, обніжками, дорогами й битими шляхами ішли поодинці, групами, делегаціями (О. Кундзіч). Використовується на означення чогось дуже малого, пор. у Василя Стуса: І гріх казать: все чисто рвуть! Навічним радості облогом, обніжком щастя, там, де ймуть малої віри на безвір’ї, малої ласки серед зла, квадрат — чотири на чотири — і окрай чорного стола.

ПЛЕ Я ДА — «група видатних людей, пов’язаних спільністю поглядів, завдань», або «група людей за якоюсь спільною ознакою». Саме слово походить від назви скупчення зірок Плеяди (множина), яка ще зветься Квочка або Волосожар. Цікавий такий факт: Плеяди не належать до найяскравіших об’єктів зоряного неба, хоч у мовознавчих та інших неастрономічних працях вони стійко іменуються сузір’ям, насправді це лише невеличке зоряне скупчення у сузір’ї Тельця («Наука і культура»).

Вибір цієї назви для позначення групи людей засвідчується ще давньою грецькою традицією, де існував міф про сімох дочок Атласа і Океаніди. Пізніше плеядою називали товариство з семи старогрецьких філософів. Згодом значення кількості втратилося. В історії української культури назва плеяда пов’язана з іменами Лесі Українки, В. Самійленка, М. Обачного (брата Лесі Українки), Грицька Григоренка (О. Судовщикової) та ін., що утворили у 80—90-і роки XIX ст. літературний гурток української молоді.

П О СВІТ — у словнику Б. Грінченка слово пояснюється як «світло», «вогонь». У художній літературі відбито й таке значення: «освітлення, відблиск світла, проміння». Та ось сучасний письменник-етнограф Василь Скуратівський звертається до цієї назви як мовного знаку української народної культури: посвіт « ритуальний вогонь, урочисто запалений на початках осені, який мав зберігатися в оселі аж до весни». Отже, посвіт набув значення родинного вогнища, продовження родовідних традицій, був оберегою в хліборобських обрядах.

РЕКРЕ А ЦІЇ — РЕКРЕАЦ І ЙНИЙ — РЕКРЕ А НТИ. У підручнику з економічної географії для 9 класу натрапляємо на таке визначення: «Рекреація (від лат. слова recreatio — «відновлення») — різні види відпочинку, що відновлюють фізичні й духовні сили людини». Там само вживаються вислови-поняття типу: рекреаційні ресурси — це ресурси для відпочинку й туризму; рекреаційне навантаження на 1 км берега тощо.

Ці наукові терміни не потрапили до 11-томного Словника української мови, в якому подано слово рекреація як застаріле в значенні «канікули», «перерва між уроками, лекціями». З тими самими значеннями пов’язується і прикметник рекреаційний. Без ілюстрації наведено прикметник рекреативний з позначкою «застаріле» і тлумаченням «який містить у собі елементи розважання, цікавості».

А втім, одна річ — життя слова в Словнику, інша — в мовній практиці. Назва художнього твору І. Андруховича «Рекреації» з його своєрідним стилем привернула увагу мовців до згаданого слова, що не лише вказувало на значення «відновлення», «перерва для відпочинку», «канікули», «розваги», а й набувала метафоричного змісту, як і будь-яка художня назва. Багатозначність назви рекреації в художньому тексті не означає, що і в наукових текстах це слово багатозначне.

Як науковий термін слова рекреація, рекреаційний, рекреанти вживаються в літературі з питань економіки, екології, а звідти потрапляють і в засоби масової інформації, напр.: Дотепер ми сполучали (у Карпатському регіоні) промисловість і рекреацію, і от природний базис першої вже вичерпується, а друга так і не дістала належного розвитку (з журн.); Якщо не вжити негайних застережних заходів, мальовничий куточок природи (Придесення) буде остаточно розтерзано нашестям рекреантів (з журн.), пор. словосполучення типу рекреаційні зони, рекреаційна система, рекреаційне освоєння Криму, економічний ефект від рекреації, рівень організованості рекреації і под. Із контекстів випливає, що рекреація — це не лише всі види діяльності, пов’язані з організацією відпочинку людини, а й стан природних зон, де відбувається цей відпочинок, тобто рекреація стосується стану людини і природного середовища.

У сполученні зі словами зони, освоєння і под. цей термін безпосередньо пов’язаний зі станом природи, відновлювальними можливостями природних зон. Із синонімічних для таких випадків висловів рекреант — відпочивальник — той, хто відпочиває — той, хто відновлює свої сили науковий стиль надає перевагу іншомовному термінові, як такому, що прагне до однозначного тлумачення і не викликає низки інших, побічних асоціацій. А в журнальних, газетних статтях цілком природно звучатимуть слова типу відпочивальник, відпочивальницький і под., що пов’язані з загальновживаними формами відпочивати, відпочинок.

Дата добавления: 2015-05-09