У пальті, в бігудях, у метрі?

Вулиця Марка Вовчка чи вулиця Марко Вовчок?

Марія Вілінська, по чоловікові — Маркевич, обрала псевдонімом чоловіче ім’я та прізвище — Марко Вовчок тому його й відмінюємо так, ніби це стосується чоловіка: читаю Марка Вовчка, присвячено Маркові (Марку) Вовчку, цікавлюся Марком Вовчком. Отже, правильним є сполучення вулиця Марка Вовчка.

Аналогічно Олександра Судовщикова відома під чоловічим іменем та прізвищем Грицько Григоренко. Отже, зустріч із Грицьком Григоренком.

Часто у просторіччі чуємо: граємо на піаніні, їдемо метром, два кіла яблук, сплю на бігудях. Це не випадкові мовні огріхи, поява їх мотивована і навіть закономірна. Адже в українській мові зв’язки між словами виражаються за допомогою закінчень. Запозичені з інших мов іменники типу кіно, піаніно, метро, кіло, бігуді мовець підсвідомо українізує, пристосовуючи до своєї мови. Окремі іншомовні «гості» зрештою таки адаптуються і починають змінюватися, як-от слово пальто. Тепер кажемо у пальті, з пальтом, хоча був час, коли це вважалося помилкою. Літературна мова загалом чинить опір таким процесам, тому в сучасній українській мові чимало невідмінюваних слів, причому як давно запозичених, так і нових. Напр., назви кольорів: беж, маренго, хакі, бордо; назви спортивних змагань, ігор: ралі, регбі, ватерполо, доміно; розважальних закладів та програм: шоу, кабаре, вар’єте; назви їжі: какао, рагу, манго, монпансьє, драже тощо.

Уживання невідмінюваних іменників викликає певні труднощі при узгодженні з іншими словами у роді та числі. Справді, як правильно: смачне харчо чи смачний харчо, моє кепі чи моя кепі, модне бра чи модний бра. Усі названі іменники, як і більшість таких невідмінюваних слів в українській мові — середнього роду. Отже, кажемо і пишемо: старе пап’є-маше, підупало реноме, страшне цунамі, віртуозне сальто-мортале, омріяне ельдорадо, глибоке декольте, моє хобі, ваше кредо.

Помітно менше невідмінюваних слів набувають форми чоловічого роду, пор.: молодий какаду, спокійний шимпанзе, прудконогий ему, шановний маестро, сучасний рок. Незначна кількість невідмінюваних іменників — жіночого роду, як-от: відома авеню, моя альма-матер, смачна кольрабі. У частини іменників на позначення істот (людей, тварин, птахів) розрізняють жіночий і чоловічий рід, напр.: молодий мансі і молода мансі, знайомий хіпі і знайома хіпі, спритний кенгуру і спритна кенгуру, граціозний колібрі і граціозна колібрі. В окремих випадках з допомогою роду іменника розрізняються значення. Так, слово каберне — вино — середнього роду. Отже, вистояне каберне, славетне каберне. Каберне як сорт винограду має чоловічий рід, тому зелений каберне, стиглий каберне. Поодинокі слова вживаються у множині: стародавні майя, тверді бігуді, нові графіті.

Рід — одна з формально-граматичних ознак іменників, котра не пов’язана з семантикою слова. Порівняймо наведені вище приклади — какаду — тільки чоловічого роду і колібрі — чоловічого і жіночого роду.

Отже, щоб уникнути мовних огріхів, є одна рада — запам’ятати слова. Зауважимо, що пристосування іншомовних слів до української мови спостерігається не лише щодо форми (типу пальто — пальта — в пальті), але й щодо числа. Так, очевидно, під впливом зовнішньої подібності до форми множини іменник середнього роду жалюзі тепер вживається у множині: традиційне жалюзі і традиційні жалюзі.

Дата добавления: 2015-05-09